2. Життєвий цикл проект

Життєвий цикл проекту є базовим елементом концепції управління проектом. Він відображає розвиток проекту і охоплює роботи, які виконують на

різних стадіях підготовки, реалізації та експлуатації проекту. Життєвий цикл проекту – період розвитку проекту з моменту вкладення перших коштів у його реалізацію і до моменту ліквідації (отримання останньої вигоди).

Отже життєвий цикл проекту – це схема або алгоритм, за яким здійснюються певні дії при розробленні й впровадженні проекту, визначаються його стадії. Чіткого та однозначного поділу життєвого циклу проекту на стадії чи фази немає. Найпоширенішими класифікаціями стадій життєвого циклу

проекту є класифікації, запропоновані Програмою промислового розвитку ООН

(UNIDO) і Світовим банком. Програма промислового розвитку ООН (UNIDO). Згідно з нею життєвий цикл проекту поділяється на передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну фази.

Передінвестиційна фаза охоплює такі стадії: визначення інвестиційних можливостей, аналіз альтернативних варіантів і попереднє техніко-економічне

обґрунтування проекту, на основі якого приймається рішення про інвестування.

Інвестиційна фаза має такі стадії: встановлення правової, фінансової та організаційної бази для здійснення проекту; придбання і передавання технологій; детальне проектне опрацювання і укладання контрактів; придбання

землі, будівельні роботи і встановлення обладнання; перед –виробничий маркетинг; набір і навчання персоналу; здача в експлуатацію та запуск.

Фаза експлуатації розглядається у довгостроковому й в короткостроковому планах. У короткостроковому плані вивчається можливість

виникнення проблем, пов’язаних із застосуванням обраної технології, функціонуванням обладнання або з кваліфікацією персоналу, у довгостроковому – оцінюється обрана стратегія та сукупність витрати на виробництво і маркетинг, а також надходження від продажу.

Світовий банк. Він пропонує життєвий цикл проекту поділяти на дві фази – проектування та впровадження, кожна з яких охоплює три стадії (рис.

3.3). Цей підхід є універсальним і може застосовуватися для найрізноманітніших проектів.

Рис. 3.3 – Життєвий цикл проекту

Фаза проектування. Це сукупність стадій, на яких відбувається обґрунтування доцільності й здійснимості реалізації конкретного інноваційного

проекту за існування декількох альтернативних. Йдеться про ідентифікацію,розроблення та експертизу проекту.

1. Ідентифікація проекту. На цій стадії відбувається генерування базових ідей, що можуть забезпечити реалізацію цілей розвитку організації, а також відбір найприйнятніших варіантів.

2. Розроблення проекту. Ця стадія передбачає послідовне уточнення відібраних проектів за певними параметрами. Це дає змогу звузити коло ідей,

запропонованих на стадії ідентифікації.

3. Експертиза проекту. Вона забезпечує остаточну оцінку всіх аспектів

проекту перед рішенням про його схвалення та фінансування.

Фінансова життєздатність інноваційного проекту залежить від того, якою буде ціна капіталу, залученого у проект. Вона суттєво впливає на його комерційну ефективність, визначаючи нижню межу доходності інноваційного проекту – норму прибутку на інновацію.

Ціна капіталу – відношення загальної суму платежів за використання

фінансових ресурсів до загального обсягу цих ресурсів. Якщо інвестиції залучаються з кількох джерел, необхідно розрахувати середньозважену ціну капіталу:

(3.1)

де WACC (Weighted Average Cost of Capital) – зважена ціна капіталу; ki –

ціна капіталу з i-го джерела; di – частка i-го джерела в капіталі компанії; n –

кількість джерел залучення капіталу.

Ціна власного капіталу визначається дивідендною політикою інноватора

(ціна залучення акціонерного капіталу) пропорційно частці акціонерного

капіталу у власних коштах організації:

(3.2)

де Cs – ціна власного капіталу; p – відношення суми дивідендів до ринкової капіталізації компанії (p/e-ratio); U – акціонерний капітал; A – амортизаційний фонд; M – прибуток; B – безвідплатні надходження у натуральній формі чи у вигляді грошової допомоги спонсорів.

Ціна залученого капіталу обчислюється як середньозважена відсоткова

ставка залучення фінансових ресурсів,

(3.3)

де Cinv – ціна залученого капіталу; ki – ставка залучення фінансового капіталу (ki=0 для безвідплатних позик), % річних; Vi – обсяг залучених коштів;

m –кількість джерел залучених коштів.

Ціна залученого капіталу залежить від внутрішніх (репутація фірми,імідж, політична підтримка) і від зовнішніх факторів (рівень інфляції, ставка рефінансування НБУ, темпи зростання ВВП тощо). Отже інноватор, приймаючи рішення про початок реалізації проекту, повинен враховувати ціну власного і залученого капіталу, а також його структуру (співвідношення власних і залучених коштів). Поєднання цих факторів у показникові ціни капіталу є основою визначення інвестиційної привабливості інноваційного проекту.

Фаза впровадження. Охоплює сукупність стадій, на яких здійснюється

впровадження затвердженого інноваційного проекту, що передбачає проведення переговорів з усіма учасниками проекту, реалізацію проекту і його завершальну оцінку після прийняття рішення про доцільність завершення його життєвого циклу.

Бізнес-план – розгорнутий документ, що містить обґрунтування економічної доцільності підприємницького проекту на основі зіставлення ресурсів, необхідних для його реалізації, і очікуваної вигоди (прибутку). На рис. 3.4. подано сукупність джерел фінансування інноваційних проектів, якими можуть скористатися вітчизняні організації.

Рис. 3.4 – Джерела фінансування інноваційних проектів