3. Поняття про ефективність інновацій.
Ефективність інновацій – величина, що визначається конкретною здатністю інновацій зберігати певну кількість трудових, матеріальних і фінансових ресурсів з розрахунку на одиницю створюваних продуктів, технічних систем, структур.
Ефективність інноваційної діяльності виявляється на мікроекономічному і макроекономічному рівнях. Основними критеріями оцінювання результатів інновацій є актуальність, значущість, багатоаспектівність.
Актуальність передбачає відповідність інноваційного проекту цілям науковотехнічного і соціального розвитку країни, регіону, підприємства.
Значущість визначається з позицій державного, регіонального, галузевого рівнів управління і з позицій підприємства.
Багатоаспектність враховує вплив інновації на різні сторони діяльності підприємства та його оточення, отримання різних видів ефекту.
4. Види ефектів від інноваційної діяльності.
Види ефектів від реалізації інновацій: науково-технічний, економічний, ресурсний, соціальний, екологічний. Залежно від виду ефекту інновації відповідно і оцінюють.
Таблиця 3.1 – Види ефекту від реалізації інновацій
5. Сутність і значення економічного ефекту від впровадження інновацій.
Основні показники економічної ефективності інноваційних проектів
Переважна кількість інноваційних проектів передбачає випуск нової продукції.Прийняття рішення щодо втілення певного проекту в життя приймається після ретельного вивчення усіх чинників, що впливатимуть на його реалізацію. Від цього залежить обсяг коштів, які потрібно вкласти у проект і які можна буде отримати від реалізації нової продукції протягом її життєвого циклу. Здебільшого реалізація інноваційних проектів вимагає значних фінансових вкладень, які інвестори очікують повернути. Обґрунтування можливості повернення витрат є основою розрахунку економічної ефективності інноваційного проекту.
Економічна ефективність інноваційного проекту визначається розміром чистого прибутку, отриманого за рахунок реалізації інновації протягом життєвого циклу проекту. При розрахунку економічної ефективності слід обов’язково враховувати зміну вартості грошей у часі, оскільки від вкладення інвестицій до отримання прибутку минає чимало часу. Тобто, треба враховувати дисконтування перерахунок вигод і витрат для кожного розрахункового періоду за допомогою норми (ставки) дисконту. Воно ґрунтується на використанні техніки складних процентів.
6. Основні показники оцінювання ефективної інноваційної діяльності.
В економічних розрахунках використовують різні показники економічної ефективності інноваційної діяльності, їх поділяють за:
- місцем одержання: локальні, регіональні, галузеві і загальнодержавні;
- метою визначення: абсолютні та порівняльні;
- ступенем збільшення: одноразові й мультиплікаційні;
- часом урахування результатів і витрат: за розрахунковий період і за рік.
Локальна ефективність характеризує результати інноваційної діяльності на рівні окремого суб’єкта господарювання, регіональна – суб’єктів господарювання регіону, галузева – галузі.
Загальнодержавна ефективність характеризує сукупну ефективність у всіх сферах виробництва і використання інновації в межах держави.
Абсолютна ефективність показує загальний результат, отриманий підпри-
ємством від здійснення інноваційних заходів за певний проміжок часу.
Порівняльна ефективність свідчить про результати альтернативних варіантів інноваційних заходів, на основі чого здійснюється вибір кращого.
Одноразова ефективність вказує на загальний початковий результат, отриманий підприємством від здійснення інноваційної діяльності.
Мультиплікаційна ефективність характеризує результат інноваційної діяльності, що поширюється на інші галузі, внаслідок чого має місце мультиплікація ефекту, тобто процес його помноження. Так, вважається, що найбільший мультиплікаційний ефект мають новації у машинобудівних галузях та будівництві, оскільки вони працюють у тісному зв’язку з багатьма іншими галузями.
Ефективність протягом розрахункового періоду – це результат, отриманий протягом терміну використання інновації. Як правило, він може бути визначений лише приблизно, оскільки на його величину впливають зміни ринкової ситуації, що можуть бути прогнозовані лише з певною імовірністю. Тому частіше використовують величину ефекту, отриманого протягом року.
Річна ефективність – ефективність, отримана протягом умовного року (як правило, усереднена). Вибір методу оцінювання ефективності інновацій залежить від об’єктів, якими можуть виступати різні типи інновацій:
- засоби і знаряддя праці (нові, реконструйовані, модернізовані);
- предмети праці (сировина, паливо, матеріали, енергія);
- предмети кінцевого споживання;
- технологічні процеси;
- методи організації виробництва, праці та управління;
- інноваційний проект.
Ресурсне оцінювання. Здійснюють його з метою визначення впливу інновації на обсяги споживання певного виду ресурсу і подолання проблеми його обмеженості (важлива у разі використання дефіцитних чи непоновлюваних ресурсів, особливо тих, які імпортують); визначають її показниками підвищення ефективності їх використання (наприклад, підвищення ефективності використання трудових ресурсів – зростанням продуктивності праці; технічних ресурсів – зростанням фондовіддачі тощо).
Соціальне оцінювання. Полягає воно у визначенні внеску інновації у поліпшення якості життя працівників (чи населення, якщо йдеться про масштабні інновації)
Екологічне оцінювання. Цей вид оцінювання враховує вплив інновації на розв’язання проблем охорони довкілля що особливо важливо при реалізації інноваційних проектів, які можуть змінювати рівень екологічної безпеки території.
Здійснюється за такими показниками:
- зниження викидів у навколишнє середовище;
- забезпечення безвідходності виробництва шляхом замкнутого технологічного циклу перероблення ресурсів;
- наближення до біосферосумісного типу технології.
Трапляється, що інновація, перспективна з огляду на можливості її комерціалізації, потребує значних витрат на ліквідацію наслідків її впливу на довкілля.
За умов, коли держава та громадськість приділяють належну увагу стану екології, такий інноваційний проект буде відхилено Отже, оцінювання інновації дає змогу точніше врахувати усі результати і наслідки, які очікуються від її втілення у життя, і прийняти правильне рішення щодо доцільності п реалізації.
Основні показники економічної ефективності інноваційних проектів
Переважна більшість інноваційних промислових проектів передбачає випуск нової продукції. Прийняття рішення щодо втілення певного проекту в життя приймається після ретельного вивчення усіх чинників, що впливатимуть на його реалізацію. Від цього залежать обсяги коштів, які потрібно вкласти у проект і які можна буде отримати від реалізації нової продукції протягом її життєвого циклу. Здебільшого реалізація інноваційних проектів вимагає значних фінансових вкладень, які інвестори очікують повернути. Обґрунтування можливості повернення витрат є основою розрахунку економічної ефективності інноваційного проекту.
Економічна ефективність інноваційного проекту визначається розміром доходів чи прибутку, отриманих за рахунок реалізації інновації протягом життєвого циклу проекту.
При прийнятті рішення щодо реалізації інноваційного проекту слід враховувати вартість капіталу, залученого з різних джерел на різних стадіях життєвого циклу інноваційного проекту, і очікуваний прибуток від реалізації інноваційної продукції.
При розрахунку економічної ефективності слід обов’язково враховувати зміну вартості грошей у часі, оскільки від вкладення інвестицій до отримання прибутку минає чимало часу. З огляду на це необхідне дотримання таких принципів:
1. Оцінювання ефективності використання інвестованого капіталу здійснюється зіставленням грошового потоку, який формується в процесі реалізації інноваційного проекту, та початкових інвестицій. Проект вважається ефективним, якщо забезпечується повернення початкової суми інвестицій і обумовлена дохідність для інвестора, що надав капітал.
2. Інвестований капітал і грошові потоки, які генеруються цим капіталом (отримані від продажу нової продукції).
Показники річної економічної ефективності
Вони охоплюють умовно-річну економію витрат, фактичну економію витрат та річний економічний ефект.
Умовно-річна економія витрат – оцінює величину прогнозованої економії від упровадження новацій. Вона розраховується як різниця між валовою річною економією за усіма можливими напрямами і додатковими витратами (якщо вони є), пов’язаними із модернізацією обладнання.
1. Валова річна економія витрат. Залежно від сутності інновації охоплює економію заробітної плати, економію матеріалів, економію умовно-постійних витрат.
а) економія заробітної плати – наявна за використання нового способу виконання робіт, який потребує менше часу, ніж старий:
(3.4)
де 1 p і 2 p– розцінки на операцію відповідно до і після впровадження інновації;
Д і Н – відповідно відсоток додаткової заробітної плати і нарахувань на заробітну плату;
2 В – річний обсяг випуску продукції після впровадження інновації;
б) економія витрат матеріалів – розраховується у разі застосування дешевшого замінника (зміна ціни матеріалу) або нового способу оброблення матеріалу, зменшуються його питомі витрати:
(3.5)
де 1 Н і 2 Н – норми витрат матеріалів на одиницю продукції відповідно до і після впровадження інновації;
1 Ц і 2 Ц – ціна одиниці матеріалу.
в) економія умовно-постійних витрат – розраховується у разі збільшення обсягу продажу продукції, виготовленої із застосуванням інновації (інновації маркетингового характеру, інновації, що поліпшують якість продукції тощо):
(3.6)
де УП1 – умовно-постійні витрати на одиницю продукції до впровадження
інновації;
в – індекс зміни умовно-постійних витрат;
а – індекс зміни обсягу продажу продукції.
2. Додаткові експлуатаційні витрати. Наявні за збільшення вартості основних засобів внаслідок їх модернізації. Враховують зміну витрат на амортизацію обладнання, його утримання та експлуатацію і на електроенергію (може бути зменшення витрат):
а) зміна витрат на амортизацію обладнання та на його утримання і експлуатацію розраховується за формулою
(3.7)
де К1 і К2 – вартість основних засобів до і після впровадження інновації;
Na – норма амортизації, %;
Нуе – норма витрат на утримання та експлуатацію обладнання, %;
В1 – річний обсяг випуску продукції до впровадження інновації,
б) зміна витрат на електроенергію дорівнює:
(3.8)
де П1 і П2 – потужність встановлених електродвигунів до і після впровадження інновації;
Тр – річний фонд робочого часу обладнання;
kз – коефіцієнт завантаження обладнання у часі;
Це – ціна однієї кВт/год. електроенергії.
Тоді умовно-річна економія витрат дорівнює:
(3.9)
Фактична економія витрат. Розраховується шляхом приведення умовнорічної економії до періоду використання інновації в даному році за формулою
(3.10)
де n – кількість місяців до кінця року з моменту впровадження
Річний економічний ефект. Визначається приведенням до поточних протягом умовного року за формулою
(3.11)
де К– додаткові капіталовкладення, пов’язані з реалізацією інновацій;
н Е – показник нормативної економічної ефективності, величина якого залежить від прийнятного для підприємства рівня віддачі від капіталовкладень
(як правило, для устаткування достатнім є рівень 15%, тобто Ен = 0,15).
Розрахунок останнього показника необхідний у разі впровадження інновацій технічного характеру, амортизаційний період яких перевищує один рік.
Зниження рівня виробничих витрат може служити підставою для встановлення нижчої ціни на продукцію підприємства (за умов прийнятного рівня рентабельності це підвищуватиме конкурентоспроможність продукції і може збільшити попит на неї). Тоді річний економічний ефект складатиметься як із економії приведених витрат, так і з додаткового прибутку, отриманого внаслідок збільшення обсягів продажу продукції. Формула для його розрахунку у такому разі матиме такий вигляд:
(3.12)
де П– додатковий прибуток, отриманий підприємством внаслідок збільшення обсягу продажу продукції.
Наведена методика може застосовуватися і для визначення ефективності
інновацій, спрямованих на підвищення якості продукції. Як правило, це супро-
воджується зростанням виробничих витрат (за рахунок підвищення складності
виконуваних робіт, використання дорожчих матеріалів тощо).
3. Не завжди можливо дотримуватися правила тотожності варіантів, які порівнюються за їх натурально-речовим складом. Тому економічний ефект від використання ліцензії розраховують як різницю абсолютних ефектів (чистого прибутку) від використання продукції за ліцензією і на основі власних розробок.
4. Необхідно здійснювати перерахунок валютних витрат відповідно до внутрішніх цін.
де П– додатковий прибуток, отриманий підприємством внаслідок збільшення обсягу продажу продукції.
Наведена методика може застосовуватися і для визначення ефективності
інновацій, спрямованих на підвищення якості продукції. Як правило, це супро-
воджується зростанням виробничих витрат (за рахунок підвищення складності
виконуваних робіт, використання дорожчих матеріалів тощо).
3. Не завжди можливо дотримуватися правила тотожності варіантів, які порівнюються за їх натурально-речовим складом. Тому економічний ефект від використання ліцензії розраховують як різницю абсолютних ефектів (чистого прибутку) від використання продукції за ліцензією і на основі власних розробок.
4. Необхідно здійснювати перерахунок валютних витрат відповідно до внут рішніх цін.
(3.13)
де пб t З – питомі приведені витрати на виготовлення одиниці продукції за базовим варіантом в 2-му році;
рл
t З , рвл
t З – річні приведені витрати на виробництво тієї ж продукції, але відповідно при використанні ліцензії і на базі власних науковотехнічних розробок;
лt
А , вл
t А – річний обсяг випуску продукції відповідно при використанні ліцензії
і на базі власних розробок в t-му році, натуральних одиниць;
t – коефіцієнт приведення економічного ефекту за фактором часу в t-му
році до розрахункового року (коефіцієнт дисконтування).