- •3 Взаємозв'язок етики з іншими науками
- •4.Нормативна і прикладна етика.
- •6. Етичні вчення Давньої Індії
- •7. Етичні вчення Давнього Китаю
- •8. Етичні ідеї софістів
- •9. Етика Сократа
- •10. Етика Платона
- •12 Етика Епікура
- •15. Етика Нового часу, її основні напрями
- •14 Етика епохи Відродження
- •16 Етика Канта
- •17. Етика Гегеля
- •18. Етика ф.-в. Ніцше
- •19.Етика марксизму
- •20. Етика екзистенціалізму
- •21 Етика психоаналізу
- •23. Особливості козацької етики
- •24 Етичні погляди Києво-Могилянській академії
- •29 Соціальні концепції походження моралі
- •31. Золоте правило моральності
- •32. . Мораль — як форма суспільної свідомості в процесі свого історичного розвитку набула різного характеру.
- •33. Моральна та інші форми суспільної свідомості
- •34. Поняття моральної свободи людини
- •35. Проблема морального вибору
- •36. Моральна відповідальність особи
- •37 Морально-ціннісні орієнтації
- •38. Проблема співвідношення мети і засобів і досягнення
- •40 Моральне добро
- •41. Концепції походження зла з розвитком етики сформувалися численні точки зору на проблему сутності добра і зла. Найчастіше їх поділяють на дві групи — моральний абсолютизм і моральний релятивізм.
- •42 Взаємозвязок добра і зла
- •43 Обов’язок як етична категорія
- •44. Совість як категорія етики
- •45 Сенс життя як етична категорія
- •46. Категорії честі та гідності як відображенн цінності та значущої особи.
- •47 Справедливість
- •50 Толерантність
- •53 Товаришування як форма моральної культури
- •55 Етичний зміст феномену любові у праці е. Фромма «Мистецтво любові»
- •57. Доброчесність і види чеснот.
- •60. Проблема національного та інтернаціонального ( Драгоманов)
- •61. Етика ненасильства
- •63 Етика благоговіння перед життям" а. Швейцера
- •64. Етика міжнаціонального спілкування
- •67. Етичний кодекс педагога
- •68 Моральний авторитет учителя
- •69. Сутність та концепції морального прогресу
- •70. Критерії морального прогресу
- •71. Моральні перспективи людства.
67. Етичний кодекс педагога
Особливого значення мораль набуває у професійній діяльності педагога, що обумовлено характером його взаємовідносин з дітьми та молоддю, а також специфікою проблем, які постають перед ним. Оскільки педагогіка має пряме відношення до майбутнього життя людини в суспільстві, її фізичного, психічного і духовного здоров'я, вона перебуває під особливою увагою і контролем з боку державних та громадських організацій. Педагог-професіонал особисто відповідальний за виконання своїх обов’язків. Ця відповідальність має бути спільною, узвичаєною, загальноприйнятою для всієї педагогічної спільноти у вигляді норм, правил і принципів професійної педагогічної етики.
Покликання педагога – не тільки, і не стільки, передача знань, умінь та навичок, а й всебічний розвиток здібностей та можливостей учня, виховання порядного, відповідального, свідомого громадянина країни. Професійна діяльність педагога ґрунтується на верховенстві загальнолюдських цінностей, норм і принципів моралі. При її виконанні педагог виступає носієм обов'язків стосовно:
· учня;
· батьків учня;
· фахового педагогічного співтовариства в цілому й окремих педагогів;
· самого себе;
· суспільства.
Досягнення мети виховання та навчання потребує від педагога усвідомлення високих етичних стандартів діяльності і поведінки, принципів істини, добра, краси і досконалості, гармонійного поєднання інтересів учня та інших людей.
Розробка і дотримання педагогами професійних етичних норм та правил розглядається професійним педагогічним співтовариством як необхідна і фундаментальна засада повноцінного функціонування системи освіти та головна умова реалізації ним важливої соціально-культурної і духовної ролі в сучасному суспільстві.
Головна мета педагога – навчити учня мислити, відчувати та любити.
Даний кодекс покликаний систематизувати та закріпити єдину систему норм і правил моралі в усіх видах діяльності педагога.
Етичний кодекс українського педагога діє на всій території України, є чинним для всіх педагогів, що є членами професійних педагогічних об’єднань.
Розділ 1. Загальні положення
Стаття 1. Співвідношення “Етичного кодексу українського педагога” і чинного законодавства про педагогіку та виховання дитини
(1) Норми “Етичного кодексу українського педагога” (далі - Кодексу) не відміняють і не замінюють положень чинного законодавства, а доповнюють та конкретизують його.
(2) Педагог поважає закон і визнає свою відповідальність перед учнем та законом.
68 Моральний авторитет учителя
Поняття "Авторитет" буквально означає загальновизнане значення людини, її вплив на людей, підтримку його ідеї і діяльності громадською думкою, прояв поваги, довіри до нього, навіть віри в нього: в його розум, волю, моральність, здатність створити благо, віддати всі сили спільній справі. Суть педагогічного авторитету в постійному розвитку педагогом у собі цивільної, творчої, людської особистості, справжньої духовності та інтелігентності. Дитина авансує вихователю свою повагу, довіру, розташування, виходячи з природного припущення про високі якості його особистості.
Жодна інша професія не ставить таких вимог до людини, як професія педагога, вчителя, вихователя. Педагог зобов'язаний бути яскравою, неповторною особистістю, носієм загальнолюдських цінностей, глибоких і різноманітних знань, високої культури; прагнути до втілення в собі людського ідеалу.
В умовах переходу до ринкових відносин особливої значимості набувають людські якості педагога, які стають професійно значимими передумовами створення сприятливих стосунків у навчально-виховному процесі. До цих якостей належать: людяність, доброта, терплячість, порядність, чесність, відповідальність, справедливість, обов'язковість, об'єктивність, щедрість, повага до людей, висока моральність, оптимізм, емоційна урівноваженість, потреба в спілкуванні, інтерес до життя вихованців, доброзичливість, самокритичність, дружелюбність, стриманість, гідність, патріотизм, релігійність, принциповість, чуйність, емоційна культура та ряд інших.
Обов'язкова для вчителя якість — гуманізм, тобто ставлення до розвиваючої особистості як до вищої цінності на землі, вираження цього ставлення в конкретних ділах і вчинках. Педагогічний такт – це дотримання почуття міри у відносинах з вихованцями. Такт — це концентрований вираз розуму, почуттів і загальної культури вихователя. Серцевиною педагогічного такту є повага до вихованця. Душевна чуйність у характері вчителя – своєрідний барометр, що дозволяє відчувати стан учнів, їх настрій, своєчасно прийти на допомогу тим, хто її найбільше потребує.
