Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відпов. на всі білети.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
388 Кб
Скачать
☆

5. Товариство української мови ім.Т.Шевченка виникло у:

б) у 1989 р.;

Білет № _20__

1. Охарактеризуйте утворення Директорії. Відновлення унр в умовах збройного конфлікту з радянською Росією. С. Петлюра.

Директорія УНР існувала з 13 листопада 1918 року по 15 листопада 1919 року. 13 листопада в ночі у Києві та інших містах з’являються відозви до українського народу від УНС з закликом до боротьби з гетьманщиною. А 15 листопада Директорія стає ініціатором боротьби. Директорія УНР урядовий орган 5-х. До її складу входили Винниченко – голова, Петлюра – військовий отаман, Швець, Андрієвський, Макаренко. 16 листопада почалось збройне повстання УСС в районі Білої Церкви. Вночі був захоплений Фастів. Проти 300 заколотників гетьман посилає біля 3000 бійців, артбатальйон та бронепоїзд. 18 листопада біля станції Мотивилівка відбулись бої між гетьманськими військами та заколотниками. Але заколотників нанесли поразку гетьманським військам. Після цього українські війська починають об’єднуватися і створюється осадний корпус на чолі з Є. Коновальцем. ІІ Запорозький полк також переходить під командування Директорії і захоплює Харків. Дивізія сірожупанників визнає владу Директорії на Чернігівщині. А 12 грудня війська Директорії захоплюють Одесу. На початку грудня Директорія мала 100 тис. армію. Під впливом останніх подій гетьман Скоропадський зрікається влади і передає її до рук Директорії. 17 грудня 1918 року Директорія приймає повноваження і 19 від’їжджає до Києва. Так було поновлено УНР.Внутрішня політика:відновлення УНР, без ЦР; проведення аграрної реформи, роздача землі селянам, контроль над розподілом землі; ліквідація приватної власності на землю;введення державного контролю над виробництвом та розподілом товарів для населення; відновлення 8-ми годинного робочого дня;право на діяльність профспілок та страйків.23-28 січня 1919 року провела засідання трудового конгресу(528 осіб), де розглядались питання про злуку з ЗУНР, та передав владу Директорії. Заборона церкві; У ІІ половині 1919 року авторитарність влади Директорії.Зовнішня політика: орієнтація на країни Антанти, які не визнавали Директорії.Причини поразки Директорії: низка конфліктів у правлячих колах за подальші політичні принципи та методи; відсутність боєздатної армії;погане проведення аграрної реформи, селянські повстання; бажання більшовиків захопити владу над УНР. Си́мон Васи́льович Петлю́ра (* 10 (22) травня 1879, Полтава — † 25 травня 1926, Париж) — український державний і політичний діяч,публіцист, літературний і театральний критик, організатор українських збройних сил.Головний отаман військ УНР (з листопада 1918 р.), голова Директорії УНР (13 лютого 1919 р. — 10 листопада 1920 р.).

2. Визначте характер переходу до суцільної колективізації. Розкуркулення.

Керівництву держави був потрібен механізм безперервного постачання хліба. Таким механізмом стали колективні господарства. В грудні 1927 р. на ХV з`їзд ВКП (б) було взято курс на проведення

Колективізації. Сталін називав колективізацію “революцією зверху”.

“…Сталінська “революція згори” спричинилася до приголомшуючих змін в умовах життя українців …

Колективізація - перебудова сільського господарства в СРСР внаслідок повсюдного створення колективних господарств (колгоспів) наприкінці 20-х – на початку 30-х – років, яка супроводжувалася ліквідацією одноосібних господарств.

Підготовка до колективізаці тривала у 1928-1929 рр. й передбачала: □ згортання НЕПу; □ введення надзвичайних заходів: обшуків, величезних штрафів; □ розпродаж майна неплатників податків і боржників, які не здавали встановленої їм норми зерна; □ депортації найнепокірніших селян у віддалені регіони країни; □ заборону приватної торгівлі; □ відмову від принципів кооперації

Причини колективізації

Економічні:

□ нестача зерна у державі в умовах форсованих темпів індустріалізації

Політичні:

□ в умовах утвердження тоталітарного режиму колгоспами було легше управляти, ніж мільйонами розрізнених селянських господарств;

□ необхідність ліквідації дрібнотоварного господарства на селі, яке породжувало капіталістичні відносини.

Сталінське керівництво надавало перевагу саме колективізації, тому що шляхом прямого адміністративного впливу на колгоспи селянські ресурси можна було вільно викачувати в бюджет і будувати на цій базі промисловість, утримувати велику армію, управлінський апарат.

Курс на суцільну колективізацію проголосив листопадовий (1929 р.) пленум ЦК ВКП(б).

1929 рік Й. Сталін назвав «роком великого перелому» — «рішучого наступу соціалізму на капіталістичні елементи міста й села»

Україна колективізацію повинна була закінчити восени 1931р. – весною 1932 р. Але йшла з прискоренням темпів колективізації (до середини 1931 р. в Україні було колективізовано 38% селянських господарств, а до кінця 1932 р. – 70%).

Партійне керівництво республіки стверджувало, що Україна має все необхідне, щоб іти прискореними темпами попереду інших союзних республік у справі колективізації сільського господарства. Для забезпечення успішної колективізації з 1928 р. створювались державні сільськогосподарські підприємства, які зосереджували наявну сільськогосподарську техніку і кадри механізаторів (МТС – машинно – тракторні станції).

Наступ на українське село здійснювали радянські, партійні органи, підтриманні робітниками великих промислових підприємств відомих в історії як «двадцятип'ятисячники». Не знаючи особливостей села, пройшовши короткотермінову підготовку, вони ставили перед собою мету «побудови соціалізму на селі» будь-якою ціною. Селян заганяли у колгоспи, використовуючи всі засоби адміністративного тиску. Усуспільнювали не тільки засоби виробництва, а й продуктивну худобу та птицю.

Колективізація викликала впертий опір селянства:

□ не бажаючи передавати худобу до колгоспів, селяни почали її масовий забій (поголів’я скоротилися у два рази, таке скорочення не вдалося подолати протягом 30 років), псування реманенту тощо; □ вступаючи до колгоспів, селяни всіляко намагалися ухилитися від роботи;

□ збройний опір (на Україні ≈ 40 тис. повстанців).

30 січня 1930 р. Політбюро ЦК ВКП(б) прийняло постанову «Про заходи з ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації»

Куркулі - заможні селян, основою добробуту яких була праця всіх членів родини, ощадливість, хазяйновитість.

Підкуркульники – незаможні селяни, які не хотіли вступати в колгоспи.

Розкуркулення – політика знищення селян - власників адміністративним примусом для вступу до колгоспів або засобами оподаткування, а також депортацією репресованих селян на відбудови.

Мета розкуркулення:Передати колгоспам найприбутковіші селянські господарства із землею та реманентом.Вилучити значні запаси сільськогосподарської продукції

У січні – березні 1930 р. в Україні пройшла перша хвиля розкуркулення, яка зачепила 517 (2,5%) селянських господарств й охопила 76% районів України.

Розправа з куркульством відбувалася "згідно закону", долю куркулів визначали батрацько-бідняцькі збори.

До березня 1930 р. близко 3,2 млн. селянських господарств України вступили до колгоспів.

Восени 1930 р. розпочався новий етап колективізації та друга хвиля розкуркулення. Тих, кого розкуркулювали, висилали за межі республіки. В Україні було розкуркулено понад один мільйон селян. Політика розкуркулення стала засобом політичного тиску на селянство.

Усього за роки суцільної колективізації розкуркулено близько 200 тис. селянських господарств. Разом із членами сімей це становило приблизно 1,2 – 1,4 млн. душ. Понад половину з них – близько 800 тис. осіб – виселили на північ і до Сибіру.

В 1933 р. при МТС створювалися політвідділи, наділені надзвичайними повноваженнями на селі. Політвідділи використовували для репресій проти селян.

Щоб трохи поліпшити становище, у 1933р. селянам було дозволено мати невеликі ділянки (не більше півгектара).

У 1938 рю на присадибних ділянках, котрі займали тільки 3,9% усіх посівних площ, вироблялося 45% усієї с/г продукції... вони покривали селянським господарствам більше половини із зернових потреб, майже цілком забезпечували їх продуктами тваринництва й овочами, давали від 70 до 85% грошового доходу за рахунок продажу деяких "надлишків" на колгоспному ринку. Ці невеликі присадибні господарства давали понад 70% м'яса і близько 45% вовни, виробленої в країні.

Наслідки колективізації сільського господарства

  • Колективізація фактично повернула село до воєнно-комуністичних методів організації виробництва та суспільного життя.

  • На селі утвердилася командна економіка за повного підпорядкування колгоспів державній владі.

  • Порушено баланс у розвитку промисловості й сільського господарства.

  • Між містом і селом знову склався нееквівалентний обмін.

  • Наростання кризових явищ у сільському господарстві: зниження продуктивності праці, падіння валових зборів зерна ( у 1931 р. валові збори зерна становили 98% від рівня 1929 р., у 1932 – відповідно лише 78,6% ).

  • Знищено товарність сільського господарства.

  • Відбувалося постійне відставання сільськогосподарського виробництва, фактично повна руйнація сільського господарства України.

  • Гроші вратили купівельну спроможність, ринок перестав існувати.

  • Селянина позбавили можливості розпоряджатися результатами своєї праці.

  • Знищено господаря на селі.

Голод 1932-1933 рр. та багатомільйонні втрати населення.

Тестові завдання.

1. Продовжте речення, вибравши правильну відповідь:

Важливу роль у визначенні політичної програми Української Центральної ради та в завершенні її становлення як всеукраїнської організації відіграли:

1) багатотисячна демонстрація в Києві 19 березня 1917 р. та в інших містах України;

2. Українська військова організація /УВО/ - це:

5) організація, створена у 1920-і роки у Львові, яка об’єднувала колишніх військових армії УНР, що прагнули продовжити боротьбу за незалежну українську державу.

3. Хто став першим українцем, що зайняв посаду першого секретаря ЦК КП України?

1) Л.Мельников;

4. За яким принципом складено цей логічний ряд?

г) колишні голови уряду України.

5. «Косигінські реформи» в СРСР передбачали:

б)введення госпрозрахунку на державних підприємствах;

Білет № 21

1.Охарактеризуйте гетьманський переворот. П. Скоропадський. Внутрішня та зовнішня політика Української Держави

Основними причинами гетьманського перевороту були:

- криза соціальної політики УЦР і неприйнятність цієї політики поміщиками і промисловцями;

- втрата авторитету УЦР серед широких верств населення в умовах окупації;

-ослаблення УЦР розбіжностями між українськими партіями в самій Центральній Раді;

- зацікавленість окупаційної адміністрації у владі, спроможній виконати зобов'язання щодо постачання продовольства Німеччині та Австро-Угорщині.

Суть перевороту полягала у спробі шляхом зміни демократичної парламентської форми державного правління на авторитарну створити нову модель української держави, яка була б здатна зупинити радикалізацію, дезорганізацію та деградацію суспільства, стала б творцем і гарантом стабільного ладу, що ґрунтувався б на приватній власності та дотриманні правових норм.

Нова держава ґрунтувалася як на республіканських, так і на монархічних засадах. Згідно із «Законами...», уся влада, зокрема законодавча, зосереджувалася у руках гетьмана. Гетьман призначав отамана (голову) Ради міністрів, затверджував склад кабінету, мав право оголошувати амністію, військовий або надзвичайний стан, був верховним головнокомандувачем. За формою це була диктаторська влада з атрибутами національної традиції, за політичною суттю - авторитарний режим.

29 квітня 1918 року внаслідок державного перевороту Павло Скоропадський взяв владу в Україні. Гетьман намагався силою влади й помірними реформами зліквідувати революційні зміни щодо земельного питання, відновити стабільність у суспільстві, але з перших днів йому протидіяли соціалісти-федералісти, соціал-демократи, українські есери та інші партії, які раніше підтримували Центральну Раду. Гетьманська держава здобула міжнародне визнання серед країн, що були в військовому союзі з Німеччиною.

Внутрішня політика

Найконсервативніший з утворених в ході Громадянської війни 1918–1921 р. політичних режимів.

Курс внутрішньої політики урядів гетьмана Павла Скоропадського відбивали положення «Грамоти до всього українського народу» (автор О. Палтов): «Права приватної власності як фундаменту культури й цивілізації відновлюються повною мірою, всі розпорядження колишнього українського уряду, так само як і Тимчасового російського уряду скасовуються і анулюються… На фінансовому та економічному полі відновлюється повна свобода торгівлі і відкривається широкий простір приватного підприємництва і ініціативи…»

Провідною політичною опорою гетьманського уряду вважаються Українська демократична хліборобська партія і Союз земельних власників.