- •Поняття, предмет і метод конституційного права зарубіжних країн.
- •Система і суб’єкти кпзк.
- •Джерела кпзк.
- •4. Кпзк як юр. Наука і навчальна дисципліна.
- •5. Політичні партії зарубіжних країн: поняття, види, функції і цілі. Інституціоналізація політичних партій.
- •6. Партійні системи зарубіжних країн.
- •7. Конституція зарубіжних країн: поняття, суть, зміст, юридичні ознаки.
- •8. Еволюція змісту конституцій зарубіжних країн, їх класифікація.
- •9. Конституційний контроль в зарубіжних країнах: моделі, форми, способи контролю; порядок формування органів конституційного контролю.
- •10. Основи конституційного статусу особи в зарубіжних країнах: поняття і принципи.
- •11. Громадянство і підданство: поняття, способи набуття і втрати громадянства. Правовий режим іноземців в зарубіжних країнах.
- •12. Поняття прав, свобод і обов’язків; їх характеристика і класифікація; обмеження прав і свобод; гарантії прав і свобод людини і громадянина.
- •13. Форми правління в зарубіжних країнах.
- •14. Форма державного устрою зарубіжних країн: конфедерація, федерація, унітарна держава, поняття і види автономій.
- •15. Політичні (державні) режими в зарубіжних країнах.
- •16. Виборче право зарубіжних країн: поняття і принципи.
- •17. Вибори в зарубіжних країнах: поняття, види і порядок проведення.
- •18. Виборчі системи зарубіжних країн.
- •19. Референдуми в зарубіжних країнах.
- •20. Глава держави в зарубіжних країнах: поняття, основні ознаки і види. Компетенція глави держави.
Джерела кпзк.
Джерела КП - це форми, в яких знаходять своє віддзеркалення правові норми. Джерела КП можна поділити на формалізовані і неформалізовані. Формалізовані - це закони, окремі акти глави держави і уряду, парламентські регламенти, судові прецеденти тощо. Найважливішим формалізованим джерелом КП є закон. Закон - це виданий в установленому порядку акт верховної влади держави, який містить правові норми, що регулюють найбільш важливі суспільні відносини, і має вищу юр. силу. Залежно від підстав, що приймаються за основу класифікації, закони поділяються за юр. силою, змістом, способом прийняття, територіальною сферою дії. За юр. силою закони бувають: 1) Конституція - основний закон держави, що наділений вищою юр. силою. 2) Конституційний закон - це закон, який вносить доповнення і поправки до конституції, приймається в особливому, ускладненому порядку, наділений тією ж юр. силою, що і сама конституція. 3) Органічний закон - це закон, який приймається за прямим приписом конституції в порядку, відмінному від порядку прийняття як конституційних, так і звичайний законів, і займає в юр. ієрархії місце між ними. Звичайні закони належать до джерел КП, якщо вони регулюють менш важливі суспільні відносини, які складають предмет КП. Надзвичайні (спеціальні) закони - це закони, що приймаються парламентом, як правило, в порядку тієї ж процедури, що і звичайні закони, але вони наділені більшою юр. силою ніж ін. закони,зокрема й конституція. За тер-ною сферою дії закони поділяються на загальнонаціональні і локальні. Локальні закони бувають 3 видів: 1) Закони, що приймаються національним законодавчим органом, але дія їх поширюється на частину тер-рії держ. 2) Закони, що приймаються представницькими установами суб’єктів федерації. 3) Закони, що приймаються представницькими органами автономних утворень. За хар-ром правових норм, що в них містяться: 1) Звичайні закони містять норми-правила. 2) Закони-принципи або закони-рамки. 3) Закони-програми. Кодекси - це закони, які зазвичай містять норми, які регулюють комплекс відносин, що складають основу того або ін. правового інституту. До джерел КП також відносяться: нормативно-правові акти викон. влади, акти глав держави (укази, декрети, ордонанси), акти урядів, інколи відомств, нормативно-правові акти органів конституційного контролю, регламент парламенту, рішення органів місцевого самоврядування, судові прецеденти, міжнародні договори (коли вони регулюють конституційні питання і їх безпосереднє застосування передбачено), внутрішньодержавні договори (якщо вони регулюють конституційні питання). Неформалізовані джерела КП - це конституційний звичай і угоди. Конституційний звичай - це норма, яка регулює суспільні відносини, пов’язані із здійсненням державної влади, формується в результаті тривалого і одноманітного застосування учасниками відносин, може бути прямо або побічно санкціонована державою. Існує 2 види конст. звичаїв: 1) звичай, що складається в практичній діяльності констит. мезанізму. 2) звичай, що складається поза рамками констит. механізму. Конституційні угоди хар-ні для Великобританії.
