24.Поняття, визнання, класифікація та оцінка зобов’язань.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання регламентовано П(С)БО 11 «Зобов’язання».

Зобов'язання виникають унаслідок здійснення підприємством господарських операцій, пов'язаних з отриманням кредитів, а також товарів і послуг з відстроченням платежу. Цивільно-правовими сторонами під час виникнення зобов’язань є:

1. Суб'єкти зобов'язання - фізичні і юридичні особи:

• кредитор - особа, якій належить право вимоги;

• боржник - особа, яка несе обов'язок, що відповідає праву вимоги кредитора.

2. Об'єктами зобов'язання є те, на що спрямовані права й обов'язки суб'єктів. Так, кредитор має право вимагати від боржника, а боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші.

Зміст зобов'язання становлять права, вимоги кредитора й обов'язки боржника.

Виникнення зобов’язання здійснюється шляхом:

1) Передачі майна:

• у власність на підставі договорів купівлі-продажу, міни, дарування, поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, позики, довічного утримання;

• у тимчасове користування на підставі договорів майнового найму, найму житлового приміщення, безоплатного користування майном;

2) виконання робіт на підставі замовлення чи договорів про спільну діяльність або підряду;

3) надання послуг на підставі договорів перевезення, страхування, доручення, комісії;

4) сплати грошей на підставі договорів позики, кредитних договорів, договорів банківського вкладу і банківського рахунка;

5) Відшкодування втрат, заподіяних у результаті протиправних дій

6) Повернення безпідставно придбаного майна.

Договори, угоди, контракти - основні документи, що передбачають права й обов'язки сторін. Вони є підставами виникнення зобов'язань.

Момент виникнення зобов'язання відображується двома аспектами:

1) Юридичний аспект: у момент підписання угоди на поставку товарів або отримання послуг виникає юридичне зобов'язання, суть якого полягає в тому, що воно підлягає виконанню у майбутньому

2) Бухгалтерський аспект: момент одержання прав використання товарів і послуг виникає заборгованість, після чого в обліку реєструється зобов'язання. Невиконання укладеної угоди призводе до штрафних санкцій, заборгованість за якими відображається в обліку.

Зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Зобов'язання визнається і відображається у бухгалтерському обліку за умови, що:

• його оцінка може бути достовірно визначена

• існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Строк погашення зобов’язання – термін протягом якого повинно бути погашено зобов’язання. З метою визнання, класифікації та оцінки у бухгалтерському обліку розрізняють:

• термін з моменту виникнення зобов’язання до моменту погашення;

• термін з дати складання фінансової звітності до дати погашення.

Зобов'язання (залежно від порядку визначення суми):

1. Реальні зобов'язання виникають на основі договору, контракту, одержа­ного рахунка. Як правило, сума заборгованості по них є конкретною, вона відома і прямо вказується у відповідних документах або розраховується на підставі встановлених правил (ставок, норм, тарифів тощо).

2. Потенційні зобов'язання, сума платежу за якими залежить від подальших подій і визнається за умови, що вона може бути виміряна з певною мірою достовірності та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Погашення (анулювання) зобов'язання може здійснюватися шляхом:

• сплати кредиторові грошових коштів;

• відвантаження готової продукції, товарів або надання послуг у рахунок одержаного авансу від покупця або у порядку заліку заборгованості;

• переведення зобов'язань у корпоративні права, які належать кредитору (елементи капіталу) тощо;

• заміни одного зобов’язання на інше.

У фінансовій звітності зобов’язання оцінюють наступним чином:

1) Довгострокові – за теперішньою вартістю – дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка буде потрібна для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

2) Поточні – за сумою погашення – недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства – номінальна сума боргу (основна частина боргу)

3) Забезпечення зобов’язань - аналітична або експертна оцінка.

4) Непередбачені обставини - облікова оцінка.

5) Доходи майбутніх періодів - облікова оцінка.