Розвиток економічної думки в Україні

Формування економічної думки в Україні відбувалось тернистими шля­хами і розцінювалось різними дослідниками у різні роки неоднозначно. Ра­зом з тим, в Україні ще в 20-ті роки і пізніше, в період політичної «відлиги» у 50-60-ті роки, був виконаний надзвичайно великий обсяг роботи по ви­вченню та висвітленню історії суспільно-економічної думки в Україні з кінця XVI і до початку XX ст. Проте методологія дослідження, що сформувалася в рамках офіційної ідеології тоталітаризму, не могла не позначитись на харак­тері й теоретичному рівні цих досліджень, зроблених оцінках і висновках. Значна політизованість, применшення впливу західної економічної науки або трактування цього впливу переважно з негативного боку, недооцінка національного аспекту, особливостей розвитку української економічної думки не могли не призвести до значних наукових втрат.

Об’єктивне висвітлення розвитку української економічної думки стало можливим лише після проголошення незалежності України.

В першій половині – середині ХІХ ст. з’являється серія статей з критикою кріпацтва в українських землях, що входили до складу Російської імперії (депутата від козаків Хоперської фортеці Андрія Алейнікова, відомих представників громадівського руху).

Реформа 1861 року поклала початок розвитку нових соціально-економіч­них відносин, а економічна думка того часу розвивалась навколо подальшого економічного і політичного розвитку країни. Визначне місце в цьому процесі посідали «громади», які утворились в ряді міст України. Значний вплив на ідеологічний напрям громад мав щомісячний журнал «Основа», який видавався у 1861-1862 рр., а також такі діячі, як М. Костомаров, П. Куліш, В. Білозерський, Т. Рильський, В. Антонович, пізніше М. Драгоманов та інші. Редакція «Основи» опублікувала ряд статей на економічні теми - статті про розвиток торгівлі, про ціни на сільськогосподарські продукти.

В період скасування кріпосного права економісти основним девізом своєї економічної доктрини вважали максимальний розвиток приватної ініціати­ви, вільної конкуренції і мінімальне втручання держави в економічне життя. В другій половині XIX століття розвиток економічної теорії в Україні відбувався у сфері впливу та самобутньої інтерпретації на власному сус­пільно-економічному ґрунті класичної школи політичної економії, західно­європейських та російських соціалістичних вчень, у тому числі й марксизму. Плідний розвиток психологічного напряму (київська психологічна школа) го­тував ґрунт для наступного розвитку його маржинального та математичного відгалужень тощо.

На відміну від Заходу, в Україні ще в 90-х роках XIX ст., зберігався досить відчутний вплив концептуальних положень класичної школи, маржиналізм тільки починає формуватись у самостійний напрямок, надзвичайно популярною у наукових економічних колах залишається еконо­мічна теорія марксизму.

На відміну від провідних країн Заходу, для України, як і для Росії, ще в останній третині XIX ст. головною залишається проблема капіталістичного розвитку в умовах напівкріпосницької самодержавної імперії. Це значною мірою пояснює той факт, що політична економія, представлена в Україні у 70-80-ті роки плеядою вчених, передусім викладачами Київського, Харків­ського, Новоросійського університетів та інших вищих учбових закладів, серед яких М. Бунге, М. Зібер, А. Антонович, Г. Цехановецький, К. Гаттенбергер, М. Коссовський, М. Вольський та багато інших, продовжувала розви­ватися на базі класичної школи та її пізніших відгалужень.

Разом з тим, теоретичні уподобання різних вчених розмежовувались, набували все більшої популярності ідеї протекціонізму. Посиленню уваги українських політекономів до соціального та історично­го аспектів у трактуванні економічних явищ та законів значною мірою спри­яв вплив економічної теорії марксизму. Особливо це виявилось у творчості таких відданих прихильників марксизму, якими були, зокрема, перший його глибокий коментатор та популяризатор, професор Київського університету Мико­ла Іванович Зібер та професор Харківського університету Микола Миколайович Коссовський. Щодо М. Зібера, він поділяв марксистську точку зору на істо­ричну зумовленість економічних законів та минущий характер капіталізму, заміну його планомірною діяльністю, що повинна прийти «на зміну хаотич­ному та безтямному веденню господарства егоїстичним шляхом». Проте цьо­го методу М. Зібер не сприйняв, далеко відходячи від нього у своїх уявлен­нях, баченні майбутнього суспільства та шляхів до нього. М. Косовський, як і М. Зібер, не став діалек­тичним матеріалістом, залишившись у цілому на засадах еволюціонізму.

Характерною рисою розвитку політико-економічної думки в Україні в останній третині XIX ст. стає все більш відчутний відхід від канонів трудо­вої теорії цінності класиків і разом з тим поглиблення критичного аналізу розвитку цієї теорії марксизмом. Негативну позицію стосовно трудової тео­рії цінності зайняв професор М. Бунге - фундатор всесвітньо відомої Київської психологічної школи. Віддаючи данину німецькій історичній школі, вчені Київської психоло­гічної школи використання історико-емпіричних підходів поєднували з іде­єю регулюючого впливу держави в економічному житті.

Київська психологічна школа підготувала добрий ґрунт в Україні для сприйняття ідей маржиналізму, який на цей час склався на Заході у самостійну і надзвичайно впливову течію (австрійська, англо-американська та матема­тична школи). І саме внесення ідей маржиналізму в науковий обіг одночасно з критичним переглядом теоретичних засад як класичної школи, так і німець­кої історичної, а також марксизму склало характерну особливість формуван­ня економічної думки на зламі століть.

Внесення у психологічний напрямок економічної теорії засад австрій­ської школи надало йому, образно кажучи, другого дихання. Абстрактно-дедуктивний метод дослідження, застосований представниками цієї школи, внесення ними таких нових елементів аналізу, як величина «граничної ко­рисності», фактор рідкісності та ін. дозволили подолати ряд суперечностей старої психологічної школи. Одним з перших в Росії та Україні звернув на це увагу М. Туган-Барановський, зробивши порівняльний аналіз австрійської школи. Пізніше, проаналізувавши розвиток теорії граничної корисності від її витоків, вчений зробив висновок про доцільність її використання в економіч­них дослідженнях, зрозумів потужність та перспективність методів гранич­ного аналізу, хоча теорія граничної корисності служить у М. Туган-Барановського своєрідним завершенням теорії трудової цінності Рікардо.

Для післяжовтневого розвитку економічної теорії в Україні характерні ті ж риси, що і для загальнорадянської економічної думки. Економічна теорія перетворилась на описову науку, яка доводила правильність економічного курсу партії та уряду, господарські форми, суб'єктивно створювані ними, со­ціалістичними і єдино можливими. Вчені у своїх дослідженнях спирались на дезінформовані статистичні джерела, були позбавлені можливості корис­туватися досягненнями зарубіжної наукової думки, що було несумісним з об'єктивним економічним аналізом.

Сучасна українська економічна наука розвивається на основі використання передових досягнень світової економічної думки.