Рекомендована література:

1. Основи економічної теорії / за ред. П.В. Круша, В.І. Депутата, С.О. Тульчинської. - К.: Каравела., 2007, с.16-27

2. Економічна теорія: Політекономія / за ре.. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2006, с.13-19

Самостійна робота №2 Тема: Ефективність суспільного виробництва

В результаті вивчення теми студенти повинні:

знати: умови ефективності суспільного виробництва; як будувати криву виробничих можливостей;

вміти: визначати умови ефективності суспільного виробництва; будувати криву виробничих можливостей

Студенти, залежно від рівня знань, вмінь і здібностей самостійно обирають для себе рівень складності завдання самостійної роботи.

Для того, щоб виконати самостійну роботу на 0,5%, необхідно письмово в зошиті для домашніх самостійних робіт надати визначення понять: соціальна ефективність, економічна ефективність, продуктивність праці, матеріаловіддача, фондовіддача, крива виробничих можливостей.

За даними рис. 2.1 визначити, які з варіантів (А, В, С) відповідають ефективному використанню ресурсів, нестачі ресурсів і дефіциту предметів споживання, неефективному використанню ресурсів:

Рис. 2.1 Крива виробничих можливостей

З асоби виробництва

.А .С

.Б

0. Предмети споживання

Відповідь пояснити.

Для того, щоб виконати самостійну роботу на 1%, необхідно письмово в зошиті для домашніх самостійних робіт відповісти на запитання:

1. Чим відрізняються показники продуктивності і трудоємності праці?

2. На металургійному підприємстві використовується безперервна (3-змінна) система виробництва. Одночасно працюють 2 зміни по 10 металургів. За 8-годинний робочий день одна зміна виплавляє 500 тонн металу. При розрахунку продуктивності праці за місяць (30 днів) були отримані такі результати: 125 тонн/годину; 1500 тонн/робітника. Поясніть, що означають вказані данні і як вони були отримані.

3. Що означає показник матеріалоємності? Який показник матеріалоємності валового продукту для економіки країни краще 0,5 або 0,6? Відповідь аргументуйте.

4. Коли на підприємстві вища фондовіддача - при однозмінній чи при двозмінній формі організації трудового процесу? Відповідь аргументуйте.

5. Побудуйте криву виробничих можливостей за такими даними:

Вид продукту	Виробничі альтернативи
	І	ІІ	ІІІ	IV	V
Предмети споживання	0	1	2	3	4
Засоби виробництва	20	18	14	8	0

6. Самостійно складіть і розв’яжіть задачу на розрахунок продуктивності праці або матеріаловіддачі.

Додатковий матеріал для виконання самостійної роботи:

Однією з найважливіших якісних характеристик суспільного виробництва є його ефективність. Розрізняють соціальну та економічну ефективність.

Соціальна ефективність виражає ступінь задоволення особистих по­треб суспільства. Вона показує, наскільки господарська діяльність спрямо­вана па саму людину, відповідає її потребам та інтересам. Якщо постійно підвищується добробут народу і забезпечується високий життєвий рівень, то, звичайно, дане суспільне виробництво є соціальне ефективним.

Економічна ефективність виражає результативність суспільного вироб­ництва шляхом зіставлення затрат і одержаного результату, її визначають за такою формулою:

Е = П / З,

де П – вартість продукту, З – матеріально-грошові затрати.

В результаті одержуємо показник, що характеризує величину створеного продукту на одиницю затрат. Чим дешевше, з меншими затратами обходиться суспільству виготовлення матеріальних і духовних благ і чим більше їх ство­рюється, тим буде вищою економічна ефективність суспільного виробництва.

Між соціальною та економічною ефективністю існує взаємозв'язок. З од­ного боку, поліпшення задоволення особистих потреб усіх членів суспіль­ства об'єктивно вимагає зростання економічної ефективності. Так, не можна підвищити добробут народу, не забезпечивши істотне зростання продуктив­ності суспільної праці. Економічна ефективність виступає могутньою підо­ймою вирішення соціальних проблем. З іншого боку, підвищення соціальної ефективності виступає вирішальним фактором раціонального та економного ведення господарства в інтересах суспільства та окремих його членів.

Проте на практиці подібний взаємозв'язок не завжди існує, що проявля­ється в нераціональному використанні матеріальних ресурсів, забрудненні навколишнього середовища тощо. Якщо втрачається зв'язок між соціаль­ною та економічною ефективністю, то це фактично означає, що виробництво здійснюється заради виробництва, тобто воно набуває безглуздого характеру. Об'єктивною закономірністю стає зростання ефективності виробництва та­кої продукції і такої якості, яка дійсно потрібна суспільству для задоволення його потреб. У цьому суть взаємозв'язку економічної і соціальної ефектив­ності господарської діяльності.

Для характеристики ефективності виробництва використовується ціла система економічних показників, за допомогою яких визначається результа­тивність використання окремих видів ресурсів. Виділимо серед них такі.

Продуктивність праці (Пп) - виражає відношення величини продукту (П) до затрат живої праці (ЗПЖ):

Пп = П / ЗПЖ

Зворотний цьому показник виражає трудоємність продукції. Вона пока­зує, скільки виробляється продукції за певний проміжок часу, або, навпаки, скільки витрачається праці на одиницю продукції.

Продуктивність праці розраховується двояко; а) виробництво продук­ції на одного працівника; б) виробництво продукції на одну відпрацьовану людино-годину. При цьому використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Наприклад, на взуттєвій фабриці одержано такі показники: ви­роблено 40 тис. пар взуття, працювало 100 робітників протягом 25 днів, ро­бочий день становив 8 год.

Продуктивність праці розраховуватиметься таким чином:

Пп = 40000 / 20000 = 2 пари/год;

Пп = 40000 / 100 = 400 пар/робітника.

Вартісні показники продуктивності праці застосовуються для узагальню­ючої характеристики діяльності підприємства. Якщо, наприклад, підприєм­ство випускає різнорідну продукцію, то спочатку необхідно підрахувати її вартість, а потім, розділивши одержану величину на відповідні затрати, одер­жимо продуктивність праці: виробіток валової продукції (в гр. од.) в розра­хунку на людино-годину чи на одного робітника.

Продуктивність праці - це синтетичний показник ефективності вироб­ництва. В ній у концентрованому вигляді відбиваються всі сторони господар­ської діяльності: технічний прогрес, організація виробництва, використання трудових і матеріальних ресурсів. Тому не випадково, що саме рівень продук­тивності праці нерідко розглядається як найважливіший показник прогресив­ності суспільної форми виробництва. Продуктивність праці - це показник використання робочої сили. Ефективність же матеріально-речових факторів виражається такими показниками, як матеріаловіддача і фондовіддача.

Матеріаловіддача - це відношення вартості продукту до матеріальних затрат. Вона показує, скільки виробляється продукції на одиницю затрат пра­ці, втіленої в предметах праці. Наприклад: вироблено 100 пар взуття - на су­му 10000 грн., витрачено сировини, матеріалів, палива - на 4000 грн.,

Матеріаловіддача = 10000 / 4000 = 2,5 грн.

Це означає, що на 1 грн. матеріальних затрат припадає 2,5 грн. готового продукту. Зворотний показник являє собою матеріалоємність. У наведеному прикладі він становить 0,4 грн. Матеріалоємність валового продукту України становила: в 1985 р. - 0,54 крб., в і 991 р. - 0,51 крб. і в 1994 р. - 0,56 крб. Матеріаловіддача за вказані періоди відповідно була 2, 1,9 і 1,8 крб. Знижен­ня матеріальних затрат лише на 1 коп. на кожний карбованець суспільного продукту в цілому по республіці дало б змогу отримати додатково 3,8 млрд. крб. національного доходу.

Фондовіддача - це відношення вартості продукту до основних виробни­чих фондів. Вона виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних ви­робничих фондів. Наприклад, на підприємстві використовується щорічно основних виробничих фондів на суму 1 млн. грн., а продукції випускається за рік на 1,2 млн. грн. Тоді фондовіддача становитиме: 1,2 млн. грн./ 1 млн. грн. - 1,2 грн. Це - важливий показник інтенсивності використання фондів. Якщо обладнання не простоює, а використовується в дві-три зміни, то від­повідно виробляється і більше продукції, а отже, і вища фондовіддача. Це - також важливий показник технічного стану фондів. Якщо досконаліше й продуктивніше застосовується обладнання, то відповідно має бути вищою і фондовіддача.

Для характеристики повної фондовіддачі нерідко її розраховують як від­ношення валового продукту до всіх виробничих фондів. Для цього визнача­ють середньорічну вартість основних і оборотних виробничих фондів (суму їхньої загальної вартості на початок і кінець року ділять на 2, або суму їхньої вартості по місяцях ділять на 12).

Зазначені основні показники ефективності виробництва між собою тісно пов'язані. Насамперед слід підкреслити прямий зв'язок між підвищенням продуктивності праці і відповідним зростанням фондовіддачі. Водночас ди­наміка цих показників може не збігатися. Це може бути зумовлене:

а) об'єктивними причинами, головним чином первинним етапом індустріа­лізації виробництва (наприклад, для збирання врожаю зернових в опти­мальні строки необхідно істотно збільшити кількість комбайнів, хоч уро­жайність при цьому зростає незначно);

б) суб'єктивними причинами (скажімо, коли залучається до виробництва малопродуктивна техніка, яка до того ж і використовується не досить ін­тенсивно). Незважаючи на це, все ж загальним закономірним процесом має бути такий, коли науково-технічний прогрес позитивно позначається на всіх результатах господарської діяльності.

Названі основні показники ефективності суспільного виробництва вира­жають (поряд з Іншими) лише окремі результати господарської діяльності. Щоб мати уявлення про ефективність виробництва в цілому, необхідно про­аналізувати всю систему факторів, які впливають на кінцевий результат. Цей інтегральний показник ефективності виробництва можна виразити та­кою формулою:

Е = п / (З + М + γФ),

де Е – ефективність виробництва, П – продукт чи дохід, З – затрати живої праці, Ф – одноразово вкладення в основні виробничі фонди, γ – коефіцієнт переведення затрат одноразових вкладень в основні фонди.

Максимально можливий обсяг виробництва благ при повному і ефективному використанні наявних ресурсів складає виробничі можливості суспільства. Оскільки ресурси обмежені, то обмежені й виробничі можли­вості. Збільшення обсягів виробництва одного продукту може бути досягну­то лише при частковій або повній відмові від виробництва іншого.

Суспільство могло б, прагнучи максимізувати задоволення своїх безпосередніх потреб, відмовитися від вироб­ництва засобів виробництва і всі ресурси втілити в одиницях предметів спожи­вання. Але це приведе до того, що в наступні роки скоротяться ресурси, а від­повідно і виробничі можливості, тому що не буде відновлений капітал. Отже, суспільство змушене відмовитись від частини поточного споживання для за­безпечення його зростання в майбутньому за рахунок нарощування ресурсів.

Крива виробничих можливостей - це сукупність точок, координати яких позначають можливі набори продуктів, отриманих від використання наявних ресурсів. Будь-який інший набір буде означати або недовикористан­ня ресурсів, якщо координати його лежать ліворуч кривої, або принципову неможливість його досягнення при даних ресурсах, якщо координати його лежать праворуч кривої.

Крива виробничих можливостей має вигляд:

З асоби виробництва

0. Предмети споживання