22. Вплив грошей на формування особистості.

Общая психология изучает человека самого по себе или во взаимодействии с другими людьми. Однако в реальной жизни человек находится еще по крайней мере в двух сферах - духовной и вещной. Он взаимодействует с объектным миром вещей, воспринимаемым во всей совокупности своих особенностей и в сознании людей. Как пишет О. Дейнека, в нем отражается вложенный труд, цена и стоимость, субъективная полезность, функциональность, духовность, символизм. Наличие разных вещей у различных людей устанавливает между ними определенную иерархию, которую они воспринимают естественно, и либо ей не противятся, либо стараются занять в ней более высокие ступени. Деньги являются обобщенной формализованной стороной вещного мира.

Дети иногда с 4-6 лет понимают назначение денег, знают, что, имея их, можно купить что-либо, могущее изменить их роль среди сверстников. Причем понимают и те, для которых важно и в детстве, и потом "иметь", и те, для кого важно "быть". Этапы формирования отношения к деньгам были определены при изучении экономической социализации Б. Стаси (см. табл. 4.2).

Таблица 4.2  Этапы формирования отношения к деньгам

Возраст (лет)	Представления и понятия
4-6	Элементарные понятия о деньгах и покупках
6-8	Развитие понятий о денежной системе и осознание взаимосвязей между деньгами и работой
8-9	Понимание ценности денег, понятие богатства и бедности
10-12	Более дифференцированное экономическое понимание, умение строить экономические отношения
12-15	Приближение к знаниям взрослых о функциях денег

Представления о деньгах у детей разных стран формируются согласно степени их вовлечения во взрослую жизнь. Так, гонконгские и африканские малыши раньше усваивают понятие выгоды, поскольку раньше вовлекаются в бизнес. Причем во взрослой жизни этот опыт реализуется в зависимости от "размаха" бизнеса, от уровня экономики и от склонности самих детей. Некоторые могут превратиться в крупных дельцов, другие останутся лишь мелкими торговцами.

В работе И. и Е. Ньюсан исследовались отношения детей разных социальных групп к деньгам. Дети из рабочих семей получают вдвое больше карманных денег, чем их сверстники из среднего класса, но зато активнее тратят, связывая с ними получение удовольствия (52 % их расходуют деньги в течение недели). Дети из среднего класса чаще копят деньги впрок (даже в банке) или на конкретные вещи. По исследованиям А. Фенэм и П. Томас, родители из среднего класса дают детям фиксированную сумму денег на карманные расходы, начиная это делать с более раннего возраста, чем в рабочих семьях. Через траты денег детьми усваивается традиционная модель поведения класса. Однако другие ученые утверждают, что на понимание мира денег больше, чем родители, влияет среда - школа, сверстники, учителя.

Автор обзора западных исследований экономических представлений детей Е. В. Щедрина предлагает родителям ряд рекомендаций, согласно которым рационально давать возможность самим детям расходовать выданные суммы, планировать расходы, копить и зарабатывать деньги. С этой точкой зрения соглашаются многие отечественные исследователи, полагая, что наличная сумма позволит ребенку гармонизировать влияние родителей, сверстников, школы. Правда, экономическая социализация, полученная в семье, оказывает сильное влияние на экономическое поведение детей. Они нередко тратят деньги по той же модели, что и родители (покупают много дешевых вещей или копят на дорогие и пр.).

В любой группе отношения людей складываются согласно их положению, собственности, личному вкладу в существование группы. Отношения детей определяются их личной собственностью. Появление новой вещи изменяет положение владельца и положение детей в группе. Отечественные исследования проходили в русле этих изысканий. Удалось выяснить, что старшеклассники более сознательно относятся к деньгам, чем младшие школьники (что естественно при нашей поздней экономической социализации). Юноши аккуратнее контролируют свой бюджет, чем девушки. Новым в экономическом поведении молодежи является повышение роли денежной мотивации. Деньги стали значимым фактором при сравнении людей, появилась фрустрация при деформации семейных финансовых отношений (например, когда работает одна мать, а отец безработный).

По модифицированной методике Р. Кеттелла выяснилось, что дети с высокой самооценкой придают меньше значения факторам престижа, деньгам, а с низкой - прячутся за деньги, стремятся с их помощью укрепить свое положение хотя бы в собственных глазах. Социальная смелость проявляется в большей склонности к риску, высокий самоконтроль выражается в более сильном финансовом самоконтроле. Тревожность находит отражение и в беспокойстве по поводу трат, экономии и большом фантазировании на тему денег. Эти результаты получены при тестировании школьников, еще не включенных во все стадии воспроизводства. Вступая лишь в отдельные экономические связи, они демонстрируют преобладание личностных детерминант в денежном поведении. Аналогичное явление наблюдается в группах взрослых людей. Правда, взрослые находятся в более тесных экономических зависимостях, на их поведении сказываются прежние стереотипы, возрастные особенности, они более заинтересованы в сохранении неизменного положения, стараются объединиться в более или менее равные по статусу слои.

25. Психологія безробіття

Безробіття — складне економічне, соціальне і психологічне явище. Водночас безробіття — це економічна категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення

Факторами формування безробіття можуть бути такі:

• нестача сукупного ефективного попиту;

• негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати і викривлення в ній, пов'язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією;

• недостатня мобільність робочої сили;

• структурні зрушення в економіці;

• дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді та національної меншості;

• демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили;

• сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки.

Досвід переходу окремих країн до ринку свідчить про те, що в кожний період рівень зайнятості і масштаби безробіття характеризуються значними коливаннями, зумовленими сукупним впливом багатьох чинників. При цьому причини появи безробіття і його види можуть дуже різнитися.

Розрізняють відкрите й приховане безробіття.

Відкрите безробіття означає існування явно незайнятого населення, приховане — наявність формально зайнятого населення.

Можна виділити такі види безробіття:

• фрикційне,

• структурне,

• циклічне,

• сезонне,

• інституціональне.

Фрикційне безробіття пов'язане з переміщенням людей з однієї роботи на іншу, а також із однієї місцевості в іншу. Фрикційне безробіття означає, що існують постійний зв'язок між звільненням з однієї організації і найманням працівників іншими організаціями, заміщення одних професій іншими, рух працівників з одних галузей в інші тощо.

В умовах ринкової економіки цей вид безробіття завжди існує. Одні змінюють роботу добровільно, інші — у зв'язку зі звільненням або втратою сезонної зайнятості. Дехто шукає роботу вперше. Таке безробіття може поєднуватися з рівновагою на ринку праці. Наприклад, в США наприкінці 80-х років близько 49% безробітних не працювали менше п'яти тижнів. Це свідчить про нормальний процес перерозподілу трудових ресурсів відповідно до потреб виробництва, а також про високу ефективність ринку праці.

Виникнення структурного безробіття пов'язане зі структурними зрушеннями в економіці, закриттям застарілих підприємств і виробництв, скороченням випуску продукції у разі переорієнтації виробництва, закриття шкідливих підприємств.

Структурне безробіття відрізняється від фрикційного передусім тим, що працівники, які втратили роботу в одних секторах економіки, не можуть бути використані на тих робочих місцях, які пропонуються в інших секторах. Окрім того, структурне безробіття є тривалим і має, як правило, хронічний характер.

Причиною структурного безробіття є територіальна і кваліфікаційна невідповідність між вільними робочими місцями і безробітними.

У структурному безробітті можна виокремити технологічне й конверсійне безробіття.

Технологічне безробіття пов'язане з переходом до нової техніки і технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і найманням працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікації.

Конверсійне безробіття спричиняється скороченням чисельності армії і зайнятих у галузях оборонної промисловості. Розміри цього безробіття можуть коливатися від незначних до великих.

Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різкі коливання попиту на працю (сільське господарство, будівництво тощо).

Циклічне — це вид безробіття, яке постійно змінюється за своїми масштабами, тривалістю і складом, що пов'язано з циклом ділової кон'юнктури. Масштаби і тривалість циклічного безробіття досягають максимуму під час спаду (кризи) виробництва і мінімуму — під час піднесення. Отже, розміри ринку праці коливаються разом з коливаннями циклу ділової кон'юнктури. Найбільшою мірою від циклічного безробіття страждають молодь, жінки, люди похилого віку і некорінне населення.

Інституціональне безробіття — це безробіття, яке породжується правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Воно може бути, наприклад, спричинене введенням гарантованої мінімальної заробітної плати, недосконалою податковою системою (надмірні соціальні виплати знижують пропозицію праці. Високі ставки оподаткування, скорочуючи доходи, роблять їх порівнянними із сумами виплат за соціальними програмами. Це також знижує пропозицію робочої сили).

На ринку праці розрізняють також застійне і хронічне безробіття.

Застійне безробіття охоплює найстійкіший контингент безробітних — бідних, бродяг, бомжів та ін.

Розвиток ринкової економіки супроводжується виникненням і розширенням масштабів хронічного безробіття. Це пов'язано з тим, що інвестиції у створення нових робочих місць відстають від темпів зростання чисельності найманих працівників. Безробіття стає масовим і постійним, вражаючи насамперед найменш розвинуті регіони. Серед безробітних переважають жінки, спеціалісти з вищою освітою. Щодо вікового складу домінує молодь.

Згідно із Законом України "Про зайнятість населення" безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, тобто це особи, що справді шукають роботу та здатні приступити до праці.

Не можуть бути визнані безробітними громадяни:

• а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці; реорганізацією перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи й організації або скороченням чисельності (штату);

• б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, якщо вони відмовляються від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру;

• в) які відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, котрі шукають роботу. При цьому вони втрачають право на надання статусу безробітного строком на три місяці з подальшою реєстрацією;

• г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України. Рівень зареєстрованого безробіття розраховується як відношення кількості офіційно зареєстрованих безробітних до працездатного населення у працездатному віці.

Останнім часом в Україні значно зріс рівень зареєстрованого безробіття. На 1 січня 1999 р. він встановив 3,69% працездатного населення працездатного віку.

Серед безробітних, які перебували на обліку, жінки становили 48,4%, молодь у віці до 28 років — 31%.

У табл. 1 наводяться дані, що характеризують причини незайнятості у 1998 р. Основну частку безробітних (41,8%) становили вивільнені у зв'язку зі змінами у виробництві та скороченням штатів.

Основні причини незайнятості населення відбиває наведена нижче діаграма (рис. 1).

Значно поширюється і приховане безробіття. Починаючи з 1992 р. цей процес набув масового характеру в усіх галузях економіки України.

Приховане безробіття характерне для ситуації економічної кризи. Воно зумовлене неповним завантаженням потужностей підприємств, зменшенням обсягів виробництва, різким зниженням продуктивності праці, наданням працівникам неоплачуваних відпусток, Неповною зайнятістю протягом робочого тижня. Згідно з розрахунками в народному господарстві прихованим безробіттям охоплено 16—20% зайнятих працівників. Така ситуація пов'язана з наслідками сировинної, енергетичної і платіжної криз, з відсутністю послідовності в реформуванні економіки.

Наявність значної чисельності працездатних осіб, які лише формально зайняті, а фактично не працюють і одержують низьку заробітну плату (або зовсім не одержують її), сприяє збільшенню чисельності зайнятих у нерегламентованій діяльності, ускладненню криміногенної ситуації, загостренню соціальних конфліктів.

Проведені дослідження чисельності й складу незайнятого працездатного населення дають змогу припустити, що у сфері нерегламентованої зайнятості основні доходи одержують приблизно 8—8,5 млн. осіб, тобто майже третина працездатного населення в працездатному віці. Нині незареєстрована зайнятість — це неформальний сектор економіки, проте виключений зі сфери цивілізованих соціально-трудових, правових відносин і норм.

Зарубіжний досвід свідчить, що і в країнах з розвинутою економікою відбувається зростання вимушеної неповної зайнятості.

Проте перехід на скорочений робочий день (тиждень) розглядається як ефективний захід щодо запобігання безробіття. Масштаби неповної зайнятості в США, Німеччині, Франції, Португалії за останні роки збільшилися в десятки разів. При цьому активно використовуються державні дотації (субсидії) підприємствам на заробітну плату працівникам для компенсацій витрат у разі скорочення збиткових і нерентабельних робочих місць.

Отже, проблема неповної зайнятості і прихованого безробіття і згодом виявлятиметься як проблема часткового (тимчасового зменшення або установлення законом скороченої тривалості робочого дня) або тимчасового повного безробіття (перерви в одержанні заробітної плати або зменшення її розміру з причини тимчасового Припинення виробництва без розірвання трудових відносин).

Загострення проблеми безробіття супроводжується економічними втратами, насамперед зменшенням валового національного продукту (ВНП), його відставанням від потенційного ВНП, який визначається за припущення існування природного рівня безробіття та певних "нормальних" темпів економічного зростання. Чим вищий рівень безробіття, тим більше відставання ВНП. В економічній науці такий взаємозв'язок виражає закон А. Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень (3—5%) на 1%, то відставання обсягу валового національного продукту становить 2,5%. З цього закону можна зробити висновок щодо практичної діяльності, а саме: необхідно щорічно не менш як 2,5—3,0% ВНП спрямовувати на створення нових робочих місць.

Економічними збитками від безробіття є також звуження споживчого ринку, нарощування елементів кризи надвиробництва. Крім того, люди, які перебувають у статусі безробітних, втрачають професійні навички, стереотипи трудової поведінки.

Серйозною проблемою є регіональне безробіття. Його подолання потребує проведення відповідної структурної політики і розроблення регіональних програм забезпечення ефективної зайнятості населення на основі подальшої диверсифікації економіки, залучення та функціонування приватного капіталу, розвитку інфраструктури, відкриття центрів перепідготовки робочої сили, формування спеціальних фондів кредитування приватних підприємців.

У Великій Британії, наприклад, зменшення регіонального безробіття досягається через організацію "підприємницьких зон", в яких усі підприємства практично звільнені від сплати податку на нерухоме майно. Практикується пільговий продаж державою муніципальних земель, лібералізація правил забудови. Це сприяло підвищенню темпів зростання зайнятості в цих регіонах.

В умовах становлення ринкової економіки особливо гострою проблемою є безробіття серед молоді, яке дедалі зростає. Для її вирішення необхідно створити реальні передумови для обґрунтованого вибору професії та місця роботи з урахуванням потреб ринку праці, а також покликання, здібностей і психофізіологічних можливостей молодої людини та її професійної підготовки.

Важливим напрямом запобігання безробіттю серед молоді є реалізація спеціалізованих програм, які забезпечують розширення зайнятості молоді шляхом створення для неї додаткових робочих місць без великих матеріальних витрат, зокрема шляхом організації сезонної і тимчасової участі в проведенні сільськогосподарських робіт, обслуговуванні і ремонті сільськогосподарської техніки, транспортуванні і реалізації урожаю., через надання допомоги інвалідам, людям похилого віку, через роботу в лікарнях, інтернатах, дитячих будинках та ін.