56. Економічний розвиток провідних країн світу у міжвоєнний період.

Поділяється на 3 періоди: 1. 1924-1928 рр. - стабілізація розвитку економіки 2. 1929-1933рр. – світова екон. криза 3. 30-ті роки ХХ ст.. – економічне зростання, вихід із кризи.

США. І період. Перетвор. у центр світової екон.; розвиток наук. досліджень; оновлення світового капіталу; наук. організація праці. ІІ період. Різке падіння акцій на Нью-Йорській біржі, зумовлене невпевненістю діючого уряду. ІІІ період. «Новий курс» Рузвельта. Економічне піднесення країни.

Японія. І період. Швидке зростання рівня промислов. в-цтва, розвиток торгівлі. ІІ період. Криза, найбільшого удару зазнала торгівля, найрозвинутіша галузь економ. ІІІ період. Японський уряд вирішив вихилити з кризи шляхом мілітаризації країни та воєнної агресії. Капіталовкладення направлялися переважно в ті галузі економіки, які були пов’язані з воєнною промисловістю.

Англія І період. Відставала від капіталістичних держав; залежність від імпорту с.г. продукції та сировини; спад у галузі важкої промисловості. ІІ період. Криза не була катастрофічною, однак занепад життя був відчутний. ІІІ період Виходу із кризи сприяла зов.політика держави та ліквідація «золотого стандарту» фунту стерлінгу, пільгові тарифи на англійський експорт.

Франція І період. Промил. в-цво перевищувало довоєнне; повернення Ельзасу та Лотарингії;репарації з Німеччини; перетвор. на аграрно-індустріальну країну. ІІ період. В 1929 уникнула кризи, але відчула їх у 1934 , криза була затяжною та тривалою до 1936. Найбільшого удару зазнала легка промис. ІІІ період. Велике значення для виходу із кризи мали колонії, де вона могла збувати в обмін на дешеву сировину і сільськогосподарську продукцію свої нереалізовані промислові товари; державна адміністрація підвищила заробітну плату робітникам і службовцям.

Німеччина І період. Стабілізація господарська життя; був майже оновлений основний капітал важ.промисл.;випереджає Англію; важ.промисл. розвивається. ІІ період. Криза мала катастрофічні наслідки, завдяки їй Німеччина немала змоги виплачувати репарації, згодом відмовившись від них. ІІІ період. План Юнга(зменшення репарацій) а згодом повна відмова від репарацій.

57. Формування трьох центрів світового капіталізму. США, Японія, ФРН – нові економічні лідери. У повоєнний період світове господарство охоплювало три підсистеми: господарства економічно розвинених країн,господарства соціалістичних країн, та господарства країн, що розвиваються. Головною тенденцією в економічному розвитку всіх країн була індустріалізація. Важливими чинниками розвитку світового господарства були: - розвиток науково-технічного прогрессу , - подальше поглиблення всесвітнього поділу праці, -інтернаціоналізація виробництва. У повоєнний період роль лідера належала США. Одна з найважливіших причин цього – використання досягнень НТП (внаслідок модернізації виробництва) Виробничі потужності країни перевищували потужності всіх індустріальних держав, разом взятих. У міжнародній валютно-фінансовій системі встановлювалася першість валюти США.

Господарський розвиток ФРН почався із значно гірших стартових позицій ніж в інших країнах. Успіхи німецької економіки визначалися значною мірою збільшенням капітальних вкладень, джерелами яких були приватні та державні кошти, інвестиції за планом Маршалла. У 70-80 рр. Зх. Німеччина, хоча і поступалася Японії, але залишалася економічним лідером в Європі. Третій світовий лідер – Японія. Переможена у ІІ світовій війні позбавлена заморських володінь, без продуктів харчування і сировини, без функціонуючої транспортної системи і валюти. Програма, аналогічна плану Маршалла, була розроблена для Японії – план Доджа-Макартура . Основна ставка в розвитку робилася на нові хай і запозичені технології і розвиток морського капіталу. Японія однією з перших почала втілювати в себе сучасні методи наукової організації праці. Із врахуванням того, що промисловість Японії працює на імпортній сировині, вона займає одне з ведучих місць в сучасному світі в галузях радіоелектроніки, кораблебудуванні, нафтохімії і автомобілебудуванні.