21. Суть і завдання управління охороною праці.
Управління охороною праці - це підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення здоров'я та працездатності людини в процесі праці.
Основними завданнями управління охороною праці є:
опрацювання заходів щодо здійснення державної політики з охорони праці на регіональному і галузевому рівнях, а також підготовка, прийняття та реалізація заходів, спрямованих на:
забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці;
забезпечення утримання в належному стані виробничого устаткування, будівель і споруд;
пропаганду охорони праці;
облік, аналіз та оцінку стану умов і безпеки праці;
забезпечення страхування працівників від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання.
Управління охороною праці має забезпечувати виконання таких основних функцій:
організація планування та координація робіт у галузі охорони праці;
контроль за станом охорони праці та функціонуванням системи;
аналіз, оцінка, облік показників стану охорони праці;
стимулювання діяльності в галузі охорони праці.
Організація робіт з охорони праці передбачає формування органів управління, визначення обов’язків й порядок взаємодії осіб, які беруть участь в управлінні, а також реалізацію управлінських рішень.
Планування має вирішальну функцію в управлінні охороною праці, бо визначає завдання структурним службам підприємства в поточних, оперативних і перспективних планах.
Контроль за станом охорони праці, передбачає перевірку стану умов праці з метою виявлення можливих відхилень від нормативних вимог та чинного законодавства.
Облік, аналіз та оцінка показників стану охорони праці спрямовані на розробку й прийняття відповідних рішень на підставі даних про нещасні випадки й професійні захворювання, паспортів про санітарно-технічний стан умов праці та розпоряджень державних органів нагляду.
Стимулювання охорони праці може передбачати будь які види морального та матеріального заохочення за активну працю та ініціативу в здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці.
22. Центри управління охороною праці.
У ринкових умовах виникає три центри управління охороною праці : державне управління, управління з боку керівництва підприємства, управління з боку працівників підприємства (рис. 7.1).
23. Органи державного управління охороною праці.
Державне управління охороною праці здійснюють:
Кабінет Міністрів;
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
Головною метою органів державного управління є комплексне розв’язування завдань на основі Загальнодержавної національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, що сприятиме вирішенню питань правового, організаційного, матеріально-технічного, наукового та економічного забезпечення робіт у сфері охорони праці.
Органи управління охороною праці спрямовують свою діяльність на формування безпечних і нешкідливих умов праці, розробляють відповідні заходи та рішення щодо реалізації реальних можливостей і термінів виконання загальнодержавної національної програми.
В міністерствах та органах центральної виконавчої влади створені структурні підрозділи з охорони праці, які мають такі функції:
здійснюють, реалізують управління охороною праці на державному рівні;
контролюють виконання управлінських рішень;
здійснюють нормативну діяльність, розробляють та затверджують нормативно-правові акти та зміни до них і т. ін.
Місцеві державні адміністрації в межах відповідних територій формують фонд соціального страхування від нещасних випадків і забезпечують виконання цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. У складі місцевих державних організацій є підрозділи з охорони праці, які здійснюють контроль за дотриманням суб’єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів про охорону праці, забезпечують соціальний захист працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці та ін.
Органи місцевого самоврядування в межах міських, селищних і сільських територій для виконання своїх функцій у сфері охорони праці також створюють відповідні підрозділи або призначають спеціалістів з охорони праці. У межах своєї компетенції вони забезпечують належне утримання й безпечну експлуатацію об’єктів житлово-комунального господарства та дотримання вимог охорони праці працівниками цих об’єктів.
Регіональні програми поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програм соціально-економічного з культурного розвитку регіонів забезпечуються державним фінансуванням.
№24 Профспілковий та громадський контроль за додержанням законодавства.
Громадський контроль з охорони праці здійснюють професійні спілки, виконавцем яких є профспілковий комітет. Право комітетів профспілок контролювати виконання адміністрацією встановлених вимог з охорони праці закріплено у законі “Про охорону праці”і в Положенні про права профспілок.
Відповідно до цих актів профкоми здійснюють громадський контроль за дотриманням адміністрацією законодавства про працю, правил і норм з охорони праці. Вони контролюють забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, спецвзуттям, спецодягом та ін.
У разі загрози працюючим, профспілки мають право вимагати від роботодавця припинення робіт до усунення цієї загрози.
Профспілки мають право:
*обстежувати стан робочих місць на відповідність їх умов праці нормативним актом;
*приймати участь у розробці комплексного плану поліпшення умов охорони праці і санітарно-законодавчих актів;
*вносити адміністрації пропозицію про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, що порушили правила і норми охорони праці, а також про моральне заохочення осіб, які активно працюють над створенням здорових і безпечних умов праці;
Профспілки беруть участь у розслідуванні нещасних випадків і стежать за своєчасним складанням актів Н-І та контролюють виконання заходів, спрямованих на усунення причин нещасних випадків.
Професійні спілки мають захищати інтереси працівників у будь-яких конфліктних ситуаціях, що стосуються питань охорони праці, мають доступ до інформації про заходи, що вживаються з метою профілактики нещасних випадків і професійних захворювань.
Представники профспілок беруть участь:
- в опрацюванні загальнодержавної, галузевих і регіональних програм покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також відповідних угод з питань покращення умов і безпеки праці;
- в опрацюванні нормативно-правових актів з охорони праці;
- в опрацюванні роботодавцем комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів з охорони праці;
- у розслідуванні нещасних випадків і профзахворювань, у тому числі спеціальних розслідуваннях за участю фахівців з охорони праці вищих профорганів, та розробленні заходів щодо їх попередження;
- у розробленні пропозицій для включення їх в угоду з питань охорони праці колективного договору;
- в організації соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань у порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором;
- у роботі комісій з питань охорони праці підприємств, з атестації посадових осіб на знання ними нормативно-правових актів з охорони праці, з приймання в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого призначення на відповідність їх вимогам нормативно-правових актів з охорони праці, з атестації робочих місць за умовами праці.
25. Визначення витрат (доцільних, частково доцільних, недоцільних) на поліпшення умов та охорони праці на підприємстві. Розглядаючи витрати на охорону праці, слід зазначити, що їх можна поділити на: - доцільні, спрямовані на збереження здоров'я працівників, на раціональне витрачання ними життєвих сил під час роботи та на відновлення працездатності; - частково доцільні, які включають витрати на пільги і компенсації за несприятливі умови праці; - недоцільні витрати, що обумовлюють підвищення собівартості продукції, зниження її обсягу тощо. Доцільні витрати забезпечують поліпшення умов праці і зростання її продуктивності, частково доцільні і недоцільні витрати призводять до збитків підприємства та зниження ефективності виробництва.