26. Розвиток та перегляд конституцій.

Перегляд конституцій – це заміна старої конституції новою. Таке явище не регламентується ні правом України, ні правом зарубіжних країн. Він може бути двох видів:

1. повний, що може здійснюватися:

• шляхом прийняття нової конституції відповідно до правил, передбачених попередньою конституцією;

• шляхом прийняття нової редакції конституції зі збереженням її колишньої дати;

2. частковий, коли відбувається заміна, виключення або доповнення тексту конституції, що не стосується положень, які утворюють її концептуальну основу.

Розвиток конституції – це зміна нормативного змісту чинної конституції без внесення змін до самого тексту, яке відбувається в результаті прийняття органами конституційного контролю відповідних рішень та практики взаємовідносин між вищими державними органами. Існує два шляхи розвитку конституції:

1) тлумачення конституції правозастосовчими органами;

2) парламентська і адміністративна практика застосування положень, яка призводить до нового сприйняття нормативного змісту певних положень.

27. Основні юридичні властивості конституції.

Юридичні властивості виражають правову природу конституції та визначають її місце у правовій системі держави, в системі національного законодавства. До основних юридичних властивостей конституції можна віднести такі:

Установчий характер.

Вища юридична сила (юридичне верховенство).

Особлива юридична природа.

Нормативність.

Підвищена стабільність.

Особливий порядок прийняття і зміни Конституції.

Підвищений ступінь охорони з боку держави.

Конституція є основою розвитку галузевого законодавства.

Підсумковий характер Конституції.

Програмний характер.

28. Зміст конституції. Еволюція змісту сучасних конституцій.

Змістом будь-якої конституції є закріплені на загальнодемократичних засадах і принципах правове становище людини та організація публічної влади в державі. У ширшому, політико-правовому розумінні, зміст конституції складає сукупність (єдність) конституційних норм, інститутів та принципів, які регулюють суспільні відносини, пов’язані з визначенням правового статусу людини в державі, організацією в ній державної влади, місцевого самоврядування, територіального устрою. При цьому, як правило, у спеціальній літературі, торкаючись питання змісту конституції, звертають увагу на два аспекти даного поняття: соціальний і правовий. У першому випадку (соціальний аспект змісту конституції) говорять про те коло суспільних відносин, яке, власне, і врегульовують норми конституції. У другому випадку (юридичний аспект змісту конституції) дають правовий аналіз складових частин конституції – норм, інститутів, принципів. Домінуючим при визначенні поняття змісту конституції, здебільшого, стає коло (сукупність) тих суспільних відносин, які є предметом правового регулювання конституції.

Еволюція змісту конституцій:

1) більшість сучасного конституцій демократичних держав постають перед нами як документ на підтвердження прав і свобод людини; демократизація

2) конституція починає закріплювати основи суспільного ладу, а не лише державного ладу ( + право власності);

3) обмеження повноважень парламенту і розширення повноважень органів виконавчої влади (Фарнція);

4) порушення принципу розподілу влади (Російська Федерація, Україна);

5) регулювання інституту конституційного контролю;

6) регулювання в текстах конституцій міжнародних положень (миролюбний зовнішній курс, принципи міжнародного права, визначення повноважень органів щодо ратифікації міжнародних договорів).