18. Юридичні факти в конституційному праві.

Виникнення, зміна та припинення конституційно-правових відносин пов’язані з певними умовами, передбаченими нормами конституційним правом. Такі умови називаються юридичними фактами.

Конституційний юридичний факт — це передбачені чи санкціоновані конституційно-правовою нормою причина або наслідок діяль­ності чи поведінки суб'єктів конституційно-правових відносин, або дії об'єктивних обставин, що зумовлюють виникнення, зміну та припинення конституційно-правових відносин.

Юридичні факти поділяються на:

1. Юридичні дії, тобто ті факти, які залежать від волі людини;

2. Юридичні події, тобто факти, які не мають вольового характеру.

Юридичні дії поділяються на:

1. Правомірні дії:

• Юридичні вчинки – це діяння, з якими норми права пов’язують виникнення, зміну, або припинення правовідносин

• Юридичні акти – це акти, які видаються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також шляхом народного голосування, з метою створення правових норм.

2. Правопорушення.

За наслідками, які спричиняє юридичні факти, вони поділяються на : правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі.

Прикладом правоутворюючого юридичного факту є формування Президентом України персонального складу Ради національної безпеки і оборони України. Прикладами правозмінюючих фактів є: обрання Президента України, набуття особою громадянства тощо. Правоприпиняючі факти припиняють конституційно-правові відносини одного порядку і спонукають становлення правовідносин іншого порядку.

19. Поняття конституції та її сутність.

В загальному юридичному значенні конституцію можна визначити як систему правових норм, що має вищу юридичну силу, закріплює основи конституційного ладу, конституційно-правового статусу особи, політичну, економічну системи та визначає положення держави на міжнародній арені. Практично у всіх країнах це акт, що встановлює основи суспільного ладу, порядок утворення органів вищої державної влади, їх компетенцію, взаємовідносини між собою, основи правового статусу особи.

Конституцію необхідно розрізняти у матеріальному значенні і у формальному.

В матеріальному - це писаний норм акт або декілька таких актів (сукупність), які закріплюють існуючий в державі конституційний лад, форму правління, державний устрій, систему вищих органів державної влади, їх компетенцію, взаємодію з органами місцевої влади, конституційні права і свободи особи, визначають статус держави на міжнародній арені.

У формальному значенні конституція - це закон, який існує у вигляді одного кодифікованого акту, який маж найвищу силу по відношенню до всіх інших джерел права.

Конституції бувають різних моделей:

1) Ліберальна модель, до яких відносяться перші конституції та мають обмежений зміст – політичні та громадянські права особи.

2) Етатизька модель. Тут надмірно розширений предмет конституційно-правового регулювання. Такі конституції не залишають автономних сфер для громадянина – все прописано законом (політична, економічна та соціальна структура). Це конституції Китаю, В’єтнаму, Куби та Кореї.

3) Змішана модель. Дещо розширений предмет регулювання в порівнянні з ліберальною моделлю. Але виключає надмірне втручання в життя суспільства та індивіда. Це більшість сьогоденних конституцій (Німеччина, Італія, Франція).

Юридична сутність конституції полягає у тому, що вона є ос­новним законом, який має найвищу юридичну силу. Соціально-політична сутність Конституції України полягає в тому, що вона являє собою суспільний договір, де знайшли закріплення по­літичні інтереси найрізноманітніших соціальних груп населення. Вона відображає баланс інтересів суспільства.