8. Конституційний принцип правової держави.

Цей принцип чітко окреслював у своєму доробку Еммануїл Кант. Він вважав, що у правовій державі людина може робити все, що не заборонено законом і це правомірно. Права людини повинні зобов’язувати державу як і норми дійсного права. Держава повинна втручатись лише тоді, коли індивідуум порушує закон. Тобто, держава – це об’єднання великої кількості людей, що підпорядковуються праву.

До принципу правової держави існує два підходи:

1) Формально-правовий підхід (ФРН). Він передбачає безумовне виконання закону. Закон повинен бути виконаний, а потім можна його оскаржувати.

2) Матеріально-правовий підхід (США). Цей підхід означає реалізацію та застосування права крізь призму прав людини, тобто закон, який порушує права людини не може бути застосований.

9. Конституційно-правові інститути.

Конституційно-правовий інститут - це сукупність норм права, які регулюють певне коло однорідних суспільних відносин і утворюють, відповідно, окрему групу цих відносин.

Інститутам конституційного права притаманні такі ознаки:

- єдність нормативного матеріалу;

- цілісність і завершеність регулювання чітко визначеного виду суспільних відносин;

- однорідність суспільних відносин;

- єдність загальних положень , принципів, конструкцій;

- автономність існування нормативного матеріалу;

- функціональна спрямованість норм в межах інституту;

- зовнішнє відособлене закріплення інститутів права.

Критерії класифікації інститутів:

- сфера впливу (за предметом правового регулювання);

- цілеспрямованість правового регулювання;

- спосіб реалізації конституційно-правових норм;

- за механізмом дії конституційно-правових норм;

- за функціями: предметні (спрямовані на регулювання конкретних видів суспільних відносин), функціональні (обслуговують всю систему предметних інститутів);

- за галузевою - внутрішньогалузеві (містять норми конституційного права виключно), міжгалузеві та інститути власності.

10. Конституційно-правові норми: поняття, особливості та класифікація.

Норми конституційного права - це формальні визначені, встановлені чи санкціоновані народом, державою суб’єктами місцевого самоврядування, загальнообов’язкове правило поведінки або діяльності суб’єктів конституційного права або умови перебування цих суб’єктів у певному стані. До загальних видових ознак норм відносяться:

- загальнообов’язковий характер;

- регулятивний характер;

- мають формально-визначений характер;

- загальний характер;

- охороняється державою, в разі порушення наступає відповідальність.

До спеціальних ознак конституційно-правових норм відносяться:

- публічний характер (регулюють державно-владні відносини);

- пріоритетне значення норм конституційного права;

- норми здійснюють юридичне регламентування суспільних відносин юридичного характеру в сфері функціонування державної влади;

- імперативний характер;

- інтегративний характер (системно утворюючі для інших галузей права);

- прямий характер дії конституційних норм;

- норми мають вищу юридичну силу;

- особлива система гарантій їх реалізації;

- норми конституційного права мають особливий характер структури (часто немає санкцій).

До основних критеріїв класифікації відносять:

1) предмет правового регулювання;

2) метод правового регулювання;

3) за юридичною силою;

4) за призначенням у механізмі правового регулювання (матеріальні і процесуальні) та інші.