- •9. Основні засади масової комунікації
- •9.1. Види суспільства з позиції циркулювання в ньому масової інформації
- •9.2. Схема процесу масової комунікації
- •9.3. Характеристика учасників процесу масової комунікації
- •9.3.1. Групи відправників
- •9.3.2. Групи отримувачів
- •9.3.3. Групи змі
- •9.4. Основні потоки масової інформації
- •9.6. Сприймання інформації
- •9.5. Доставляння повідомлень
- •9.7. Споживання масової інформації
- •9.8. Масова інформація як інструмент впливу
- •9.9. Методи пропаганди й реклами
- •9.9.1. Методи передпропаганди
- •9.9.2. Методи пропаганди
- •9.9.3. Комплексні пропагандистсько-організаційні методи
- •9.10. Культура споживання масової інформації
- •9.11. Участь журналістів в ухваленні управлінських рішень
9.2. Схема процесу масової комунікації
У розділах 3.1.2 й 3.1.3 описана будова кібернетичної системи, а також модель виникнення в ній інформації; у розділі 5.3 — схема передачі повідомлень у ЗМІ, що базується на будові кібернетичної системи. Проте ці схеми не враховують такого фактора як вплив інформації на її отримувачів, що для масової комунікації є основним. Враховуючи це, доповнимо схему передачі повідомлень ЗМІ тими компонентами, які необхідні для визначення величини впливу в процесі комунікації (рис. 39).
Почнемо з того, що відправники інформації у своїх повідомленнях описують один зі світів — реальний чи нереальний (псевдореальний або ірреальний). ЗМІ, наскільки це можливо, повинні перевірити, чи повідомлення насправді відображає той світ, на який явно вказує відправник (автор), чи, можливо, відтворює зовсім інший (наприклад, псевдо- чи іреальний, на яких базується дезінформація). Отримувач враховує позицію ЗМІ щодо опублікованого/оприлюдененого повідомлення, крім того, самостійно зіставляє отриману від ЗМІ інформацію з одним зі світів, а далі на цій основі регулює її вплив на себе.
В акті масової комунікації беруть участь три учасники: відправник, ЗМІ й отримувач. Кожен із них має кілька характеристик (волю, місце, час, ситуацію, параінформацію), які суттєво відрізняють їх один від одного. Параінформацією для них є нагромаджений упродовж життя досвід. Кожен з них володіє мовою, що відрізняється від мови інших учасників акту комунікації, а також методами інформаційного впливу й захисту (більшою чи меншою мірою). Всі ці та інші відмінності учасників акту комунікації детально описані в розділі 9.3.
Підготоване відправником повідомлення на своєму шляху до отримувача зазнає впливу різних шумів (випадкові й системні), що може його суттєво спотворити.
Відправники (автори) масової інформації та ЗМІ, щоб досягти поставленої мети — вплинути на отримувачів із потрібним ефектом — використовують методи пропаганди та інформаційних воєн. Отримувачі масової інформації застосовують методи інформаційного захисту. Під час зворотного зв’язку вони можуть мінятися ролями й використовувати протилежні методи, відповідно, захисту й впливу.
Для забезпечення інформаційного впливу ЗМІ повинні мати певні фінансові ресурси, а також, існуючи в рамках держав, мусять дотримуватися певних норм (інформаційних, юридичних, етичних, естетичних, політичних, релігійних, композиційних, логічних, лінгвістичних, психолінгвістичних, видавничих, поліграфічних тощо).
Рис. 39. Модель масової комунікації за участю ЗМІ
Слід також обов’язково враховувати (на схемі з міркувань спрощення це не вказано), що відправники й ЗМІ діють в умовах конкурентної боротьби, а отримувачі мають доступ до альтернативних джерел інформації.
Отримувачі після надходження до них повідомлень масової інформації іноді встановлюють із ЗМІ та відправником інформації зворотний зв’язок.
Усі основні фактори, важливі для інформаційного впливу (характеристики учасників акту комунікації, потоки, доставляння, сприймання й споживання повідомлень масової інформації), описані в цьому розділі 9. Моделювання інформаційного впливу (типові задачі інформаційної політики) детально описані в розділі 10.5, а основні методи інформаційних впливу й захисту — в розділах 9.9 (методи пропаганди) й 10.7 (методи інформаційних воєн).
