9.5. Доставляння повідомлень

Повідомлення масової інформації реципієнтам доставляють:

— періодичні друковані видання (газети, журнали) — поштові служби, кіоски періодичної преси, окремі розповсюджувачі;

— неперіодичні друковані видання (книги) — книжкові магазини, відділення „книга — поштою” тощо;

— передачі радіо й телебачення — радіо- й телестанції, їх ретрансляційні мережі;

— веб-сторінки інтернет-видань — постачальники інтернет-послуг;

— спектаклі, кінофільми, концерти тощо — театри, кінотеатри, філармонії та інші кіноконцертні й розважальні заклади;

— вуличну комерційну рекламу — рекламні агентства й інші організації, що мають для цього відповідні повноваження;

— політичну рекламу (вуличну та інші її види) — органи державної влади, політичні партії, громадські організації тощо.

9.6. Сприймання інформації

За перші три-п’ять років життя людина фіксує в своїй довгочасовій пам’яті таку ж кількість інформації, як і за все наступне життя¹. Тому обсяг сприйнятих повідомлень масової інформації та її якість у цей період життя людини є винятково важливими.

Максимальний потік інформації, який може отримувати людина одночасно всіма органами сприймання, не перевищує 50 біт/с. Довгочасова ж пам’ять з цієї кількості може прийняти не більше 1%². Як встановили біологи, фізіологічними обмежувачами є органічні речовини, які після перевищення певного порогового значення блокують її доступ до мозку.

Вказані обмеження щодо сприймання кількості інформації за одиницю часу, як встановили біологи, визначаються на рівні органічними речовинами, які після перевищення певного порогового значення блокують її доступ до мозку.

Час сприймання інформації людиною подовжується залежно від збільшення кількості елементів вибору, а, отже, і від зростання складності образу. Першими це встановили в 1885 р. психологи³. Після опублікування основних результатів К. Шенноном 1953 р. таку залежність для операцій вибору за змінної кількості елементів однозначно підтвердили подальші експерименти психологів. Зокрема, з’ясувалося⁴, що збільшення кількості елементів вибору, яке веде до зростання інформації на один біт (без урахування першого елемента), подовжує час сприймання людиною в середньому на 0,15 с.

Психологічними дослідженнями також встановлено, що при читанні тексту середня продуктивність сприймання людиною становить 150-200 надрукованих синтаксично пов’язаних слів за хвилину¹. Згідно зі стандартом США, продуктивність сприймання друкованого тексту для молодших школярів повинна становити 80-158, для середніх школярів — 175-204, для старших школярів — 214-250, для студентів — 250-280, для спеціалістів — 340-620 слів/хв².

Читання здійснюють за рахунок руху очей уздовж рядка (прогресивного — уперед і регресивного — назад) та пауз, під час яких і відбувається процес сприймання. У середньому в рядку завдовжки 8 см роблять 5, а в рядку довжиною 12 см — 8 пауз³. Тривалість пауз у 15-20 разів перевищує тривалість рухів очей. За 0,1-0,2 с реципієнт може сприйняти 4-5 літер, які не утворюють слова, і до 20 літер, які утворюють слово. У більшості реципієнтів читання супроводжується внутрішнім мовленням (“читанням про себе”). Таке внутрішнє мовлення відстає від переміщення погляду на час, який потрібен реципієнтові для сприймання в середньому 16 літер⁴.

Середня продуктивність сприймання (аудіювання) зв’язних текстів становить 115 слів/хв. (з поправкою на вік реципієнтів)⁵. У мовленні на продуктивність впливають статеві відмінності (жінки говорять швидше за чоловіків на 10%).

Крім того, через фізіологічні особливості органів сприйняття суттєво відрізняється сприймання аудіо- й відеоінформації (вухо реагує швидше, ніж око). Експериментально підтверджено, що мозок здатний сприймати вимовлене слово за 140 мілісекунд, а те сема друковане — за 180 мілісекунд. Психологи вважають, що різницю в 40 мілісекунд мозок витрачає на те, щоб перетворити зорове зображення в слухове.

Людина не тільки чує швидше, ніж бачить. Наші слухові образи зберігаються довше, ніж зорові. Зоровий образ — картина, друковані слова — згасає менш ніж за 1 с, якщо наш мозок не зробить додаткових зусиль для запам’ятовування суті побаченого. Слуховий образ може зберігатися і в 45 разів довше.

Що стосується того, щоб інформація з короткочасової потрапила в довготривалу пам’ять, отримувач повинен сприйняти її 20-25 разів (про запам’ятовування інформації див. розділ 7.9).