6.5. Аналіз використання основних засобів та виробничих потужностей

Під раціональним та найповнішим використанням діючих основних засобів розуміють максимальний економічний ефект, який отримує підприємство за певний період часу у вигляді відповідного обсягу та якості продукції.

Економічна ефек­тивність використання основних засобів визначається відношенням економічного ефекту, одержаного на підприємстві за відповідний період, до витрат, необхідних для створення (побудови, придбання) основних засобів.

Для узагальнюючої характеристики ефективності використання основних засобів використовують показники фондовіддачі та фондорентабельності.

Фондовіддача – показує, скільки продукції виробляється на 1грн основних виробничих засобів:

, грн/грн

де ВП – випуск продукції підприємства, у порівняльних цінах

• – середньорічна вартість основних промислово–виробничих засобів;

Для підвищення фондовіддачі необхідно, щоб темпи росту продуктивності праці випереджали темпи росту фондоозброєності працюючих. На рівень фондовіддачі впливають різні фактори, зв’язані як із зміною обсягу продукції, так і з ефективністю використання основних засобів, особливо активної частини їх.

Показником, оберненим до фондовіддачі, є фондомісткість: , грн/грн .

На зміну фондовіддачі впливають багато чинників. Їх класифікація показана на рис.6.4.

Інтенсивні		Підвищення продуктивності обладнання
		Впровадження нової, більш ефективної техніки
		Використання прогресивної технології
		Поліпшення організації та управління виробництвом
		Модернізація діючого обладнання
		Покращання використання часу роботи обладнання
		Скорочення цілозмінних простоїв
		Ліквідація внутрішньозмінних простоїв
		Підвищення коефіцієнту змінності
		Скорочення часу планово-попереджувального ремонту
Екстенсивні		Зміна кількості одиниць працюючого технологічного обладнання
Структурні		Зміна структури продукції
		Зміна структури основних засобів
		Зміна питомої ваги активної частини основних засобів
		Зміна питомої ваги вартості основних засобів соціального та екологічного призначення
Соціальні		Підвищення кваліфікації та освітянського цензу робітників
		Поліпшення виробничої санітарії
		Поліпшення охорони праці
		Покращання житлово-комунальних умов тощо
Територіальні		Зміна складу та вартості основних засобів залежно від природнокліматичних умов
Інші		Зміна вартості основних засобів та одиниці потужності при заміні або модернізації обладнання тощо

Рис. 6.4 Класифікація факторів зміни фондовіддачі

Фондорентабельність (рентабельність ОЗ) показує суму прибутку (до сплати податку) в розрахунку на одиницю вартості основних засобів: ;

де Пр – сума оподаткованого прибутку.

Виробнича потужність – це максимально можливий випуск продукції при досягнутому та передбаченому рівні техніки, технології, форм організації праці і виробництва з урахуванням прогресивних витрат праці та в умовах найефективнішого використання всіх засобів виробництва. Таким чином, виробнича потужність – це потенційно можливий випуск продукції даним підприємством в конкретних умовах календарний за період.

Виробнича потужність підприємства розраховується, на основі галузевих інструкцій виходячи з потужності ведучих цехів, ділянок, устаткування, агрегатів з урахуванням здійснення комплексу організаційно-технічних заходів, що спрямовані на ліквідацію вузьких місць можливу кооперацію виробництва, впровадження нової технології і нової організації виробництва і праці.

Завданнями аналізу використання виробничої потужності є:

оцінка використання виробничої потужності;

вивчення балансу виробничої потужності;

виявлення факторів, що впливають на зміну рівня використання середньорічної виробничої потужності, кількісне їх визначення;

обґрунтування основних напрямів поліпшення використання виробничої потужності.

Аналіз використання середньорічної виробничої потужності необхідно починати з вивчення галузевих інструкцій по визначенню виробничої потужності, зі складових елементів балансу виробничої потужності.

Баланс виробничої потужності розраховується по формулі:

П_к = П_п + П_отз +П_р + П_б  П_зм – П_в,

де П_к – виробнича потужність на кінець звітного (планового) періоду;

П_п – виробнича потужність на початок звітного (планового) періоду;

П_отр – збільшення потужності за рахунок організаційно-технічних заходів;

П_р – приріст потужності внаслідок реконструкції діючих підприємств;

П_б – введення в дію нових потужностей за рахунок будівництва нових і розширення діючих виробництв;

П_зм – збільшення (+) або зменшення (-) потужності в зв’язку зі зміною номенклатури і асортименту продукції (збільшення або зменшення трудомісткості виробів);

П_в – зменшення потужності в наслідок її вибуття.

При складанні балансу за звітний період потужність на початок звітного року береться за номенклатурою та в асортименті продукції попереднього року, а потужність на кінець року – за номенклатурою та в асортименті продукції звітного року. Наявність таких балансів дає змогу контролювати розрахунки виробничих потужностей, дотримання норм тривалості їх освоєння, виявляти резерви для їх поєднання з метою скорочення капітальних вкладень на нове будівництво, технічне переозброєння та реконструкцію.

Для розрахунку виробничих потужностей застосовують переважно натуральні показники.

Використання виробничих потужностей характеризується коефіцієнтами:

1. Інтегральний (узагальнюючий) – це відношення планового або фактичного обсягу продукції до визначеної на цей період виробничої потужності.

де ВП – випуск продукції; П – виробнича потужність.

2. Інтенсивний – визначають як відношення середньодобового випуску продукції (ВП доб) добової виробничої потужності за добу (Пдоб).

3. Екстенсивний – визначають як відношення планового або фактичного фонду робочого часу підприємства визначеного в добах або змінах (Ф ч.пл.) до розрахункового фонду часу роботи підприємства, прийнятого при визначенні виробничої потужності, діб (змін) (Фч.р).

Інтегральний (узагальнюючий) коефіцієнт використання потужностей дорівнює добутку інтенсивного та екстенсивного коефіцієнтів:

К₃= К₁ . К₂

При аналізі використання виробничих потужностей на підприємстві фактичні коефіцієнти порівнюють з плановими, а також в динаміці за кілька звітних періодів. Порівняння фактичних коефіцієнтів з нормативними або плановими дозволяє встановити зміну ступеня використання потужностей.

Підвищення коефіцієнта використання середньорічної виробничої потужності може бути досягнуто внаслідок зменшення простоїв устаткування, кращої організації матеріально–сировинного постачання зростання рівня використання потужностей у цехах, що не досягли проектної потужності, поліпшення організації виробництва й праці, скорочення втрат робочого часу, збільшення коефіцієнта змінності, усунення вузьких місць у виробництві тощо.