2.2. Традиційні способи економічного аналізу.

Традиційні (класичні) прийоми були розроблені на базі статистичних методів, але щодо аналізу, який розглядає економічні процеси та явища в дискретному плані, фіксуючи стан конкретного економічного об’єкта в конкретний момент. Традиційні методи розглядають зв’язок між показниками як детермінований, визначений, з лінійною (прямою чи зворотною) залежністю, в чому є елемент умовності, припущення і деякої умовної неточності, приблизності, частини розрахунків, породженої відсталістю методів оброблення інформації ручним способом.

Традиційні методи об’єднують традиційні способи обробки інформації, способи детермінованого факторного аналізу і способи стохастичного факторного аналізу.

До традиційних методів відносяться такі: порівняння; розрахунок відносних величин; групування та класифікація показників; визначення середніх величин та вибірка; деталізація та узагальнення показників; заліковий; елімінування; сальдовий; балансових узгоджень; індексний; інтегральний.

1. Порівняння – це метод, за допомогою якого предмет (явище), що вивчається, характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одноякісними предметами або явищами.

В економічному аналізі розрізняють наступні види порівняльного аналізу.

Горизонтальний – використовується для визначення абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня досліджуваних показників від базового (планового, минулого періоду, середнього рівня, досягнень науки і передового досвіду).

Вертикальний – при ньому вивчається структура економічних явищ і процесів шляхом розрахунку питомої ваги частин в загальному цілому (питома вага власного капіталу в загальній його сумі), співвідношення частин цілого між собою (наприклад, власного і позиченого капіталу, основного і оборотного капіталу), а також вплив факторів на рівень результативних показників шляхом порівняння їх величини до і після зміни відповідного фактора.

Трендовий аналіз – використовується при вивченні відносних темпів росту і приросту показників за ряд років до рівня базисного року, тобто при дослідженні рядів динаміки.

Одномірний порівняльний аналіз – зіставлення робляться по одному чи декільком показникам одного об’єкта або декілька об’єктів по одному показнику.

Багатомірний порівняльний аналіз – проводиться зіставлення результатів діяльності декількох підприємств по широкому спектру показників.

Базою порівняння можуть бути планові, проектні, розрахункові, нормативні дані, показники діяльності об’єкта за минулий період та показники іншого підприємства (аналога, конкурента тощо).

2. Розрахунок відносних величин. Абсолютні величини показують кількісні розміри явищ в одиницях міри, ваги, об’єму, площі, вартості і т.д. безвідносно до розміру інших явищ. Відносні показники відбивають співвідношення величини явища, яке вивчається, з величиною якого - не будь іншого явища або з величиною цього явища, але взятої за інший час або по іншому об’єкту. Відносні показники отримуємо в результаті ділення однієї величини на іншу, яка приймається за базу порівняння.

3. Групування та класифікація – дозволяє вивчати ті чи інші економічні явища в їх взаємозв’язку і взаємозалежності, виявити вплив найбільш вагомих факторів, виявити ті чи інші закономірності і тенденції, притаманні цим явищам і процесам. Групування припускає певну класифікацію явищ і процесів, а також причин і факторів, які їх обумовлюють. Групування широко використовується для підготовки первинного матеріалу до аналітичної обробки. В залежності від мети розробки аналітичні групування підрозділяють на типологічні, структурні і факторні. Кожен вид групувань призначений для рішення відповідних задач.

Типологічні групування – для розчленування всієї сукупності первинних даних суцільного або вибіркового спостереження на одноякісні групи або класи.

Структурні групування використовують для подальшого вивчення внутрішньої побудови досліджуваної сукупності.

Факторні групування слугують для встановлення причинно-наслідкових зв’язків між досліджуваними ознаками явищ і встановлення впливів на зміну факторів.

4. Визначення середніх величин та вибірка. Середні величини узагальнюють відповідні сукупності типових, однорідних показників, явищ, процесів. Вони дозволяють переходити від одиничного до загального, від випадкового – до закономірного. В аналітичних розрахунках використовують різні форми середніх – середня арифметична, середня арифметична зважена, середня гармонійна, середня хронологічна миттєвого ряду, середня геометрична, мода, медіана.

Вибірка теж має велике значення в економічному аналізі в разі неможливості осягнути весь матеріал. Вибірка застосовується разом з визначенням середніх величин.

5. Деталізація та узагальнення показників – цей метод належить до систематизації аналітичного матеріалу. Деталізація – це аналітичний прийом розчленування загальних показників на їх складові частини. Показники деталізуються в часовому аспекті (від даних за рік до даних за добу), в просторовому (від даних по підприємству до даних по окремих підрозділах, цехах, бригадах). Узагальнення – прийом, зворотній деталізації. Дослідження, виконані по кожній групі, по кожній ланці деталізації в решті решт узагальнюються, тобто виконується синтез одержаних відомостей. Узагальнення даних дозволяє скласти кінцеву характеристику економічного об’єкта та комплексну оцінку його діяльності.

6. Заліковий метод – виконується після проведення деталізації, коли узагальнюючий показник є сумою часткових показників. Суть полягає у виборі меншого з двох показників, тому друга назва методу – "метод найменшого числа». Використовується під час аналізу виконання плану випуску продукції в асортименті і за структурою, забезпечення матеріальними ресурсами, ритмічності виробництва тощо.

7. Елімінування – належить до методів факторного аналізу. Використовується для мультиплікативних моделей тобто коли результат є добутком (часткою) факторів. Суть цього методу полягає у тому, що, абстрагуючись від взаємовпливу факторів, послідовно розглядається вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів.

Всі фактори діють одночасно, але під час елімінування (усунення, вик­лючення) умовно вважається, що дія окремих факторів не враховується, ігно­рується.

Елімінування застосовується трьома способами: ланцюгової підстанов­ки, різниць та відносних чисел.

Спосіб ланцюгової підстановки виконується за такими етапами.

І. Запис формули залежності результативного показника від факторних за плановими (базисними) значеннями всіх показників.

ІІ. Підстановка (заміна) базисного значення одного з факторних показ­ників на його фактичне значення і розрахунок результативного показника при фактичному значенні одного показника і базисних значень решти факторних показників.

ІІІ. Підстановка фактичного значення замість базисного наступного за формулою факторного показника і розрахунок результативного показника за фактичними значеннями двох факторних показників і базисними значеннями реигги.

ІV. Повторення дії підстановки до тих пір, доки у формулі будуть всі фак­тичні показники.

Кількість дій (розрахунків) дорівнює числу показників у формулі (результативний та факторні). Зміну результативного показника під впливом зміни кожного факторно­го визначають відніманням від другого розрахунку першого, від третього - дру­гого (від кожного наступного - попереднього). Одержані відхилення результа­тивних показників у кожному розрахунку складають, їх сума повинна дорівню­вати відхиленню фактичного показника від базисного.

Якщо базисні показники позначити індексом₀ , а фактичні – штрихом´,то можна описати весь процес так:

де a - результативний показник (а1₁ та a₂ - умовні розрахункові значення), в, с, d - факторні.

У ланцюговій підстановці результат обчислень залежить від послідов­ності заміни показників. Рекомендується спочатку замінювати кількісні показ­ники їх фактичним значенням, а потім - якісні.

Спосіб різниць є спрощеним (модифікованим) спосіб ланцю­гової підстановки.

Якщо у правій частині одержаних рівнянь спільні множники винести за дужки, то одержимо:

а₁ – а₀ = (в´ - в₀)×с₀×d₀;

а₂ – а₁ = в´×(с´ – с₀)×d₀;

а’ – а₂ = в´×с´×(d´ - d₀).

Отже, вплив зміни кожного факторного показника на результативний можна визначити множенням абсолютного відхилення окремого факторного показника на повні значення решти факторних показників.

Тут теж є залежність від послідовності розрахунків.

Спосіб відносних чисел заснований на тому, що замість відхилення ми використовуємо відносну зміну факторного показника (в процентах або коефі­цієнтах, індексах).

Якщо =k, =m, =n, то у формулі

a₁=k×b₀×c₀×d₀; a₁=k×a₀;

a₂=k×b₀×m×c₀×d₀; a₂=m×a₁;

a´=k×m×n×a₀,

і так далі, незалежно від послідовності.

8. Індексний метод базується на застосуванні індексів (відносних показників, що характеризують зміну показників у часі). У статистиці розрізняють декілька видів індексів. За характером досліджуваних об’єктів індекси поділяються на індекси об’єктів і індекси якісних показників.

Перевага індексного способу полягає в тому, що він дозволяє здійснити „розкладання» за факторами не лише абсолютної зміни показника, але й відносної, що важливо при вивченні факторних динамічних моделей. Індексний спосіб доцільного застосовувати в тому разі, якщо кожен фактор є складним (сукупним) показником.Індексний метод факторного аналізу по суті є способом відносних чисел. Він встановлює правило, що між індексами існує така ж залежність, як і між показниками, які вони відображають. Наприклад, зміна (індекс) обсягу реалізації залежить від добутку індексу продаж в натуральному обсязі та індексу цін на продукцію.

9. Балансовий метод. Він служить, головним чином, для відображення співвідношень, пропорцій двох груп, взаємопов’язаних і врівноважених економічних показників, підсумки яких мають бути тотожними. Цей метод широко розповсюджений в практиці бухгалтерського обліку і планування. Але відповідну роль він грає і в аналізі господарської діяльності. Він використовується при аналізі забезпеченості підприємства трудовими, фінансовими ресурсами, сировиною, паливом, матеріалами, основними засобами виробництва та оборотними активами і т.д., а також при аналізі повноти їх використання.

10. Сальдовий метод є модифікацією балансового методу. Його суть в тому, що можна визначити величину останнього фактора, якщо відомий вплив усіх інших факторів, крім нього , і загальна зміна результативного показника , а прямий розрахунок впливу цього фактору ускладнений. При цьому вплив фактора визначають як різницю (сальдо) між всією сумою відхилення і обчисленою величиною впливу інших факторів. Використовувати цей прийом можна лише при дуже точних розрахунках впливу факторів і умові, що показник або сукупність показників, які визначаються по різниці чітко виявлені. Сальдовий метод використовують також для визначення або прогнозування невідомих складових коштів підприємства та джерел їх утворення на основі бухгалтерського балансу активу та пасиву.

11.Інтегральний метод використовується коли результативний показник є функцією багатьох факторів, причому якісних з них два і більше.

Недолік способу детермінованого факторного аналізу в тому, що фактори змінюються незалежно один від одного. Але вони змінюються сумісно, взаємопов’язано і від цієї взаємодії отримується додатковий приріст результативного показника, який при застосуванні способів елімінування приєднується до одного з факторів, як правило до останнього. В зв’язку з цим вплив факторів на зміну результативного показника змінюється залежності від місця, на якому поставлений той чи інший фактор в детермінованій моделі. Щоб позбутися від цього недоліку використовують інтегральний метод,що дає можливість виміру впливів факторів в мультиплікативних, кратних і змішаних моделях кратно-аддитивного виду.

Використання цього способу дозволяє отримувати більш точні результати розрахунків впливів факторів в порівнянні зі способами ланцюгової підстановки та іншими способами елімінування.

Якщо при способах різниць, ланцюгової підстановки результати залежа­ли від послідовності, то вплив кожного факторного показника визначається інтег­ральним методом незалежно. Нерозкладений залишок (добуток обох відхилень) при способах елімінування додається до одного з членів рівняння, а при інтег­руванні нерозкладений залишок можна поділити порівну між факторами. Математична модель має вигляд:

Z = х×у; х´= х₀ + ∆х, у´= у₀ + ∆у;

∆Z = ∆Z(x) + ∆Z(y) = ∆ху₀ + х₀∆у + ∆х∆у.

∆Zx = ∆ху₀ + ∆х∆у;

∆Zy = ∆ух₀ + ∆х∆у.

Графічно використання інтегрального методу представлене на мал.1.

Рис. 1. Факторний аналіз на основі інтегрального методу