11.5. Система показників платоспроможності та ліквідності

Для того, щоб ма­ти можливість порівнювати ступінь ліквідності різномасштаб­них підприємств, використовують відносні показники ліквід­ності.

Коефіцієнт перспективної ліквідності (коефіцієнт покриття) дає змогу встановити, якою мірою оборотні активи покривають ко­роткострокові пасиви:

К_ПЛК = ОБ / ПЗ,

де ОБ - оборотні кошти; ПЗ – поточні зобов’язання.

Логіка такого співвідношення полягає в тому, що підприємст­во погашає свої короткострокові зобов’язання здебільшого за ра­хунок оборотних активів; отже, якщо оборотні активи переви­щують за величиною короткострокові пасиви, підприємство мо­же розглядатися як успішно функціонуюче. Нижнє значення по­казника дорівнює 2. Однак це тільки орієнтовне значення, яке вказує на порядок показника, а не на його точне нормативне зна­чення.

Застосування нормативного значення коефіцієнта поточної ліквідності до всіх підприємств є економічно недоцільним. Навіть, якщо не брати до уваги галузеві особливості (коли різ­не нормативне значення коефіцієнта є об’єктивним, оскіль­ки відбиває структуру активів і пасивів залежно від сфери діяль­ності), одне і те саме підприємство в різні періоди своєї діяль­ності може мати різний нормативний рівень даного показ­ника.

На нормативний рівень коефіцієнта перспективної ліквідності впливають такі фактори: структура активів і пасивів; оборотність дебіторської та кредиторської заборгова­ності; рентабельність виробництва; ефективність управління запасами; оборотність грошових коштів.

З метою отримання точніших результатів розрахунків кое­фіцієнтів ліквідності, крім класифікації поточних активів за ступенем ліквідності та короткострокових пасивів за терміно­вістю погашення, зіставляють дисконтовані за середньоринковими ставками дохідності зобов’язання та оборотні активи підприємства. Дисконтована вартість поточних активів відповідає на запитання про теперішню вартість активів з ура­хуванням можливих термінів їх продажу для перетворення на гроші, а дисконтована вартість короткострокових пасивів - теперішню їх вартість з урахуванням термінів виконання усіх короткострокових зобов’язань підприємства.

Фактори, що підвищують коефіцієнт поточної ліквідності:

- максимальне обмеження вкладень капіталу у важколіквідні та недопущення вкладень у неліквідні поточні активи;

- наявність «чистих» поточних активів (у вигляді грошових коштів, цінних паперів, які можуть бути перетворені на гроші негайно) у розмірі, достатньому для покриття фінансових зо­бов’язань, строки сплати за якими настали або настануть у най­ближчий час;

- залучення у господарський обіг позикових коштів на макси­мально тривалий час.

Коефіцієнт швидкої ліквідності. Цей показник аналогічний коефіцієнту поточної ліквідності, однак розраховується за вуж­чим колом оборотних активів, коли з розрахунку виключається найменш ліквідна їх частина - виробничі запаси.

К_ШДК = (ОБ – ВЗ) / ПЗ

Таке виключення пояснюється не тільки значно меншою ліквід­ністю запасів, а й тим, що сума грошових коштів, які можуть бути отримані у випадку вимушеної реалізації виробничих запасів, може бути значно нижчою величини витрат на їх придбання. В умовах ринкової економіки типовою є ситуація, коли при ліквідації підпри­ємство виручає 40 % (і менше) від облікової вартості запасів.

Нормативне значення коефіцієнта 0,5 - 1,0.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства. Він указує, яка частка корот­кострокових зобов’язань може бути за необхідності погашена негайно за рахунок наявних грошових коштів.

К_АБЛ = ГК /ПЗ ,

де ГК - грошові кошти.

Нормативне значення коефіцієнта 0,05 - 0,2.

Слід зауважити, що розглянуті коефіцієнти мають певні недо­ліки, а саме:

- статичність - ці показники розраховуються на основі ба­лансових даних, які характеризують майновий стан підприємства на конкретну дату і, відповідно, є одноманітними, що вказує на необхідність аналізу їх динаміки за ряд періодів;

- можливість завищення значень показників унаслідок вклю­чення до складу поточних активів неліквідних їх елементів;

- мала інформативність для прогнозування майбутніх грошо­вих надходжень та платежів, що є головним завданням аналізу поточної платоспроможності;

- наявність потенційних зобов’язань, які не відображають­ся в балансі і не враховуються при розрахунку коефіцієнтів ліквідності;

- ігнорування перспективних виплат, які здатні спричинити значний відплив грошових коштів у майбутньому.

Коефіцієнт забезпечення поточної діяльності власними оборотними коштами (К_ЗПД) вказує, яка частка оборотних активів фінансується за рахунок власних коштів підприємства, і розрахо­вується за формулою:

К_ЗПД = ОК_В / ОБ

Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів (К_МОК) (маневре­ність функціонуючого капіталу). Характеризує ту частину влас­них оборотних коштів, яка перебуває в грошовій формі, тобто має абсолютну ліквідність:

К_МОК = ГК / ОК_В

Для нормально функціонуючого підприємства цей показник змінюється від 0 до 1. Зростання показника (за інших рівних умов) розглядається як позитивна тенденція.

Коефіцієнт покриття виробничих запасів (К_ПВЗ). Характеризує ту частину вартості запасів, яка покриває­ться власними оборотними коштами і розраховується у такий спосіб:

К_ПВЗ = ОК_В / ВЗ

Коефіцієнт покриття запасів являє собою відношення величини «нормальних» джерел покриття запасів до суми запасів. Під нормальними розуміють джерела, які можуть використо­вуватися для покриття запасів. До них належать: власні оборотні кошти; короткострокові кредити та позики; кредиторська заборгованість.

Цей показник (К_ПВЗ) визначає, які джерела коштів і в якому об­сязі використовуються для покриття виробничих запасів. Якщо значення цього показника менше одиниці, поточний фінансовий стан підприємства розглядається як нестійкий.

Коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності ха­рактеризується відношенням розрахункового коефіцієнта поточ­ної ліквідності до його встановленого значення, рівного 2.

Розрахунковий коефіцієнт поточної ліквідності визначається як сума фактичного значення коефіцієнта поточної ліквідності на кінець звітного періоду та зміни значення цього коефіцієнта між закінченням і початком звітного періоду в перерахунку на вста­новлений період відновлення (втрати) платоспроможності - 6 місяців (3 місяці).

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні засобів за активом, згрупованих за рівнем їх ліквідності, і розташованими в порядку зменшення ліквідності із зобов'язаннями за пасивом згрупованими за строками їх погашення і розташованими в порядку збільшення строків, і проводиться в наступній послідовності.