16.Поняття політичного і державного режиму.

Розрізняють два види антидемократичний і недемократичний політичний режим. Серед недемократичних розрізняють тоталітарний та авторитарний.

Тоталітаризм означає повний (тотальний) контроль та жорстку регламентацію з боку держави усіх сфер життєдіяльності суспільства та кожної людини засобами збройного насильства. Насильство за тоталітарного режиму є одним із голов­них засобів політичного управління. При цьому влада формується однією людиною, або вузькою групою осіб з правлячої еліти. Здійснення політичної влади можливе лише в тому випадку, коли влада спирається на розвинуту каральну систему, політичний терор, тотальне ідеологічне оброблення суспільної думки. Як типу політичного режиму тоталітаризму властиві такі риси:

--- над централізація структур влади, яка має пірамідальну форму, на вершині якої – лідер вождь або группа. Володарюючи група не несе відповідальності за свої дії ні перед яким виборним органом, концентрує у своїх руках усю повноту влади – законодавчу, виконавчу і судову;

— монопольна ідеологія, яка обґрунтовує право режиму на поза контрольне панування. Значення ідеології в тоталітарних режимах визначається необхідністю підкорити все населення реалізації єдиної мети;

— загальна ідеологізація, заперечення минулого й сьогодення задля «світлого» майбутнього;

масова, монопольно володарюючи партія, яка формує політичні цілі, визначає засоби їх реалізації, здійснює підбір і розстановку кадрів;

— жорстке переслідування будь-якого спротиву і на­віть особистих думок та виправдовування з огляду на це будь-яких форм насильства;

• підпорядкування інформаційного простору полі­тичному лідерові чи партії.

• Розгалужена каральна система;

• Відсутність громадянських прав і свобод та громадянського суспільства;

• Висока ступінь мілітаризації усіх сфер суспільного життя.

Авторитаризм. Цей політичний режим займає проміжне місце між тоталітаризмом та демократією. При визначені авторитаризму суттєвою ознакою є відносини влади і суспільства, які будуються не на переконанні, а на примусі. Авторитаризм (від лат. Цілковита влада, вплив, наказ) – це державно політичний режим, стиль суспільного життя, який характеризується значним зосередженням влади в руках однієї особи чи обмеженої групи осіб, звуження політичних прав і свобод громадян та суспільно-політичних організацій, чіткою регламентацією їхньої активності, різким скороченням прерогатив та повноважень демократичних інституції.Загальна риса всіх авторитар­них держав — сильна виконавча влада.

Авторитарний режим ґрунтується на беззаперечному підпорядкуванні владі, яка прагне будь якими засобами затвердити і зберегти свій авторитет. При авторитаризмі керівництво різними сферами суспільного життя не таке всебічне, як при тоталітаризмі, немає тотального контролю над соціальною та економічною інфраструктурою громадянського суспільства, за виробництвом, профспілками, навчальними закладами та ЗМІ. Разом з тим режим не дозволяє реальної політичної конкуренції за владу, фактичної участі населення у прийнятті рішень з важбливих питань життя суспільства.

Демократія. Ідея демократії (від грец. demos – народ, kratos – влада) народилася в античних полісах як уява про народовладдя, про участь кожного громадянина в політичному, суспільному житті і діяльності, про принципову можливість участі усіх громадян держави управляти нею. Ознаки притаманні демократіям:

- вільні вибори правителя, що передбачає щонайменше три умови:

А) свободу висування кандидатур;

Б) свободу виборчого права;

В) свободу голосування(воно має бути таємним), рівність усіх в інформації та можливості вести пропаганду під час виборчої кампанії;

- наявність представницьких органів, які формуються на основі загальних виборів;

- виконавча влада походить від народу чи представницького органу;

- побудова держави за принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову;

- легальна діяльність не тільки урядових, а й опозиційних партій(багатопартійність);

- визнання і здійснення на практиці принципів конституційності й законності. І влада і громадяни повинні поважати конституцію.

- визнання рівноправності громадян, проголошення і здійснення демократичних прав і свобод громадян;

- розвинуті сектори економіки, вільні від державного втручання;

- розвинуте громадянське суспільство: державна влада і гр.сусп. виступають як рівноправні партнери, які беруть участь у вирішенні тих чи інших суспільних проблем;

Державний режим – режим функціонування та взаємовідносин вищих органів державної влади. В основі яких лежать поділу владу.

1. державний режим при абсолютній монархії, де поділ влади відсутній і повнота влади знаходиться в руках монарха називається абсолютизмом.

2. обмежений дуалізм влади, притаманний дуалістичній монархії.

3. парламентаризм – існує при умові верховенства парламенту на виконавчою владою у парлам.монархії і парлам. республіці. Парламент формує уряд. Проте такий д.р існує лише за умови коли жодна партія не має абсолютної більшості і не може сформувати однопартійний уряд.

4. система кабінету або міністеріалізму – існує при умові двопартійної системи або багатопартійної системи з однією домінуючою партією, уряд формується однією партією. Домінування виконавчої гілки влади.

5. дуалізм – при ньому чітко втілюється принцип поділу влади між президентом який є главою держави і уряду і парламентом.

6. партократизм – за умови тоталітарного чи авторитарного режиму. Поділ влади не визначається або є формальним, влада належить одній партії.