- •Об'єкт, предмет та функції теорії держави і права.
- •2. Метод теорії держави і права.
- •Теорія держави і права в системі суспільних та юридичних наук.
- •4.Основні теорії походження держави.
- •5.Причини виникнення держави.
- •6. Особливості виникнення держави у різних народів світу (Греція, Вавилон, Єгипет, Стародавній Рим, Стародавній Китай, Київська Русь).
- •7.Поняття і ознаки держави.
- •8.Суверенітет держави
- •9.Функції держави.
- •10.Поняття типу і типології держав (формаційний та цивілізаційний підхід).
- •11.Поняття форми держави, її складові елементи.
- •12.Форми державного правління.
- •13.Поняття монархії, її основні ознаки, види і загальна характеристика.
- •14.Поняття республіки, її основні ознаки, види і загальна характеристика.
- •15.Класифікація форм державного устрою.
- •16.Поняття політичного і державного режиму.
- •17.Співвідношення понять «механізм держави» і «державний апарат».
- •18.Принцип розподілу влади та його значення в механізмі сучасної держави.
- •19. Поняття «орган держави» та «інститут держави».
- •21. Основні сучасні концепції держави.
- •Основні ознаки (принципи) правової держави.
- •24. Поняття соціальної держави, її основні ознаки.
- •25.Громадянське суспільство і держава.
- •26.Місце держави в політичній системі суспільства.
- •27.Поняття і ознаки права.
- •28.Об'єктивне і суб'єктивне право, їх взаємозв'язок.
- •29.Походження права.
- •30. Функції права.
- •31. Принципи права.
- •32.Співвідношення національного і міжнародного права.
- •33. Взаємозв’язок держави і права.
- •34.Поняття, основні ознаки і структура системи права.
- •35.Публічне і приватне право.
- •36. Галузі права, їх основні ознаки.
- •37. Інститут права.
- •38. Поняття і форми систематизації норм права.
- •39. Норми права у системі соціальних норм.
- •40. Поняття і ознаки норм права.
- •41.Поняття, ознаки і види соціальних норм. Їх співвідношення з технічними нормами.
- •42.Норми моралі і норми права, їх взаємозв'язок.
- •43. Норми звичаї і норми права.
- •44. Корпоративні норми і норми права.
- •46.Колізійне право, як підгалузь права.
- •47.Структура норми права (гіпотеза, диспозиція, санкція).
- •48. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості.
- •49. Стадії законодавчого процесу.
- •III. Стадія ухвалення законопроекту.
- •V. Інформаційна стадія.
- •50. Законотворчість як складова правотворчості.
- •51. Види правотворчості держави.
- •52. Поняття делегованої правотворчості, її ознаки.
- •53. Види правотворчості громадянського суспільства.
- •54. Основні юридичні джерела (форми) права.
- •55. Поняття судового прецеденту.
- •56. Поняття і ознаки закону
- •57. Предмет і метод правового регулювання як принцип формування системи права.
- •58. Види законів.
- •59. Конституція - основний закон держави.
- •60. Поняття і основні форми реалізації норм права.
- •61. Поняття тлумачення норм права.
- •62. Роль і значення Конституційного суду в тлумаченні Конституції і законів.
- •63. Способи (методи) тлумачення норм права.
- •64. Поняття і суть правозаконності і правопорядку.
- •65. Поняття і ознаки правозастосування.
- •66. Юридичні гарантії законності.
- •67. Поняття правосвідомості, її структура та види.
- •68.Правовий нігілізм: джерела та шляхи подолання.
- •69. Поняття правової культури.
- •70. Поняття нормативно-правового акту, його види.
- •71.Дія нормативно-правового акту.
- •72. Правовідносини як основна правова категорія права.
- •73. Структура правовідносин: суб'єкти, об'єкти і зміст.
- •74. Прогалини в праві і законодавстві, шляхи їх усунення.
- •75. Види юридичної відповідальності.
- •76. Поняття типу (сім'ї) правової системи.
- •77. Основні критерії класифікації правових систем світу.
- •79. Загальна характеристика англо-американського типу правової системи.
- •80. Загальна характеристика змішаного типу правової системи.
- •81. Загальна характеристика релігійно-традиційного типу правової системи
- •82. Соціалістичні правові системи.
- •83. Стадії правозастосування.
- •84. Юридичні обов’язки та права громадянина.
- •85. Приклади делегованої правотворчості в Україні.
- •86 Основні стадії законодавчого процесу в Україні.
- •III. Стадія ухвалення законопроекту.
- •V. Інформаційна стадія.
- •87. Суб'єкти законодавчої ініціативи за Конституцією України.
- •88. Аналогія права як спосіб усунення прогалин в законодавстві.
- •89. Поняття правоздатності, дієздатності, деліктоспроможності.
- •90. Поняття та види презумпції.
15.Класифікація форм державного устрою.
Розрізняють дві основні форми державного устрою : унітарна та федеративна.
Унітарна держава – проста єдина держава частинами якої є адміністративно-територіальні одиниці, що не мають суверенних прав. Основні ознаки унітарної держави (Україна, Болгарія, Польща, Франція, Велика Британія, Італія, Швеція, Норвегія, Фінляндія, Греція, Іспанія, Нідерланди, Португалія, Камбоджа, Лаос, Таїланд, Японія, Китай та ін.): 1. єдина конституція (конституції прийняті в більшості країн світу); єдина система вищих органів державної влади -- глава держави, уряд, парламент, юрисдикція яких поширюється на територію усієї країни; 3) єдине громадянство і єдина державна символіка; 4) єдина система законодавства і єдина судова система; 5) адміністративно-територіальні одиниці не можуть мати будь-яку політичну самостійність; 6) в міжнародних відносинах виступає одноособово. Частини, унітарної держави мають різні назви: в Україні - області, у Польщі — воєводства, в Англії — графства, в Італії -провінції.
Деякі унітарні держави (Велика Британія, Грузія, Данія, Ізраїль, Іспанія, Італія, Португалія, Україна, Фінляндія, Шрі-Ланка) включають автономні утворення (адміністративні автономії). В Україні — це Автономна Республіка Крим. Такі держави називають децентралізованими унітарними державами або унітарними державами з елементами федералізму. Вони відрізняються від централізованих унітарних держав, у яких на чолі місцевих органів влади перебувають призначені з центру посадові особи, котрі підкоряють собі місцеві органи самоврядування. У децентралізованих унітарних державах місцеві органи влади обираються населенням і мають право самостійно вирішувати більшість питань місцевого життя. У них автономії мають внутрішнє самоврядування, як правило, у сфері адміністративної діяльності. Вони можуть користуватися певною самостійністю й у сфері законодавства. У такому разі закони приймаються парламентом автономії в межах своєї компетенції (головним чином у порядку делегування йому законодавчих повноважень центральним законодавчим органом у випадках, передбачених конституцією).
Федерація - складова союзна держава, частинами якої є державні утворення, що мають суверенні права. Основні ознаки федерації (США, Росія, Австрія, Швейцарія, ФРН, Канада, Мексика, Бразилія, Аргентина, Венесуела, Індія, Малайзія, Австралія та ін. — разом у світі існують 24 федеративні держави. На шляху до федерації, здійснюваної з 1988 р. у три етапи, перебуває Бельгія): 1) наявність єдиної території, яка у політико-адміністративному відношенні не є одне ціле, а складається із територій - суб'єктів федерації, що мають власний адміністративно-територіальний поділ; 2), наявність загальної конституції федерації і конституцій її суб'єктів, тобто наділення суб'єктів федерації установчою владою; 3) наявність системи законодавства усієї федерації і системи законодавства її суб'єктів, тобто наділення суб'єктів федерації в межах установленої для них компетенції правом видання законодавчих актів, які діють лише на території суб'єкта федерації і мають відповідати союзному законодавству; 4) наявність федерального двопалатного парламенту і парламентів суб'єктів федерації, федерального уряду і самостійних органів управління суб'єктів федерації; 5) наявність громадянства як усієї федерації, так і її суб'єктів; у ряді федерацій допускається подвійне громадянство (ФРН, Австрія); 6) можливість суб'єктів федерації мати власну правову і судову системи (США); 7) наявність загальнофедеральної податкової і грошової системи; 8) суб,'єкти федерації не мають суверенітету і не є суб'єктами міжнародного права, проте в договірних міжнародних відносинах може виступати як федерація в цілому, так і кожний із її суб'єктів. У типовій федерації оборонна і зовнішня політика належить федеральному уряду, освіта — регіонам, а право оподатковування поділене між обома. Тому і федерація, і'її суб'єкти можуть мати право видавати закони з аналогічних питань.
