42.Норми моралі і норми права, їх взаємозв'язок.

Норми моралі — система норм і принципів, які виникають із потреби узгодження інтересів індивідів один з одним і суспільством (класом, соціальною групою, державою), спрямовані на регулювання поведінки людей відповідно до понять добра і зла і підтримуються особистими переконаннями, традиціями, вихованням, силою громадської думки.

Спільне у норм права і норм моралі полягає у тому, що вони: 1) діють у єдиному полі соціальних зв'язків, тобто є соціальними нормами; 2)  переслідують спільну мету — встановлення і підтримання порядку в суспільстві; 3)  мають однакове функціональне призначення — впливати на поведінку людей, регулювати їх відносини, формувати масштаби (еталони, стандарти) поведінки; 4)  адресовані до всіх або до великої групи людей, тобто є правилами поведінки загального характеру;5)  мають єдину духовну природу, єдиний ціннісний стрижень — справедливість.

Взаємодія норм права і норм моралі в процесі правотворчості:

1.  Норми права створюються з урахуванням норм моралі, що панують у суспільстві.

2.  Норми права змінюються і розвиваються під впливом норм моралі.

3.  Норми права скасовуються у разі невідповідності вимогам норм моралі, яка панує в суспільстві.

Вплив норм права на норми моралі:

1.  Норми права сприяють затвердженню прогресивних моральних уявлень.

2.  Норми права сприяють усуненню перепон на шляху розвитку нових моральних норм.

3.  Норми права виступають як засоби охорони і захисту норм моралі.

43. Норми звичаї і норми права.

Норми-звичаї — правила зовнішньої поведінки, які розглядаються членами соціального об'єднання як обов'язкові або на підставі безпосередніх умов суспільного життя, або на підставі якогось суспільного авторитету; здійснюються добровільно, а у разі їх порушення до правопорушників застосовуються засоби громадського впливу.

Норми-звичаї — правила поведінки, що склалися внаслідок фактичного їх застосування протягом тривалого часу. Це основна форма регулювання відносин у додержавному суспільстві.

Ознаки норми-звичаю:

•  етнічний характер;

•  колективістський характер;

•  моральна обумовленість;

•  пов'язаність із релігійними уявленнями і ритуалами;

•  підкреслена публічність та ін.

Взаємодія норм права і норм звичаїв полягає в тому, що в багатьої державах норми звичаї були санкціоновані, тобто набули ознак норм права.

Для набуття юридичної сили норма-звичай:

- не повинна суперечити закону;

—  повинна його доповнювати і як би «оживляти»;

—  не може підмінювати закон.

44. Корпоративні норми і норми права.

Корпоративні норми — правила поведінки, які встановлені в корпорації (підприємстві, установі, організації) для регулювання відносин між людьми, спрямовані на досягнення цілей її функціонування і виражені в її статутах, положеннях, рішеннях.

До корпоративних норм належать:

-  норми, Ідо містяться у документах некомерційних, недержавних корпорацій — громадських об'єднань (партій, профспілок, добровільних товариств, що грунтуються на членстві);

- норми, що містяться у документах комерційних корпорацій, насамперед тих, що створюються для підприємницької діяльності (господарських товариств — повних, командитних, акціонерних товариств — відкритих, закритих тощо).

Спільне у корпоративних норм і норм права полягає у тому, що вони:

•  регулюють типові ситуації або вид відносин, а не окремий випадок чи конкретні суспільні відносини;

•  мають багаторазове використання, тобто розраховані на багатократне повторення;

•  мають однаковий неперсоніфікований характер, тобто застосовуються відразу до багатьох, поіменно не вказаних осіб;

•  викладаються у письмових актах, прийнятих в офіційно встановленому порядку уповноваженими органами (державними органами, з'їздами, конференціями, зборами громадських об'єднань та ін.).

Відмінності між корпоративними нормами і нормами права

Корпоративні норми: 1) встановлюються від імені конкретного об'єднання громадян і виражають волю (інтерес) цього об'єднання; 2) обов'язкові тільки для членів цього об'єднання, тобто мають точну кількісну визначеність; 3) забезпечуються передбаченими внутрішніми організаційними заходами, аж до виключення з членів об'єднання; щодо забезпечення їх державою, то воно може бути тільки опосередкованим; 4) не повинні суперечити нормам права, санкціям, встановленим у нормативно-правових актах; 5) є додатковими стосовно норм права, виданим державою.

Норми права: 1) встановлюються від імені держави і виражають волю всього народу (через поєднання громадських, групових і особистих інтересів); 2) обов'язкові для всіх громадян держави, тобто не мають кількісної визначеності; 3) забезпечуються, крім інших способів, державним примусом; 4) не залежать від

45. Види норм права.

Норми можна класифікувати на види за певним критерієм :

Норми права за предметом правового регулювання (або за галузями права): норми конституційного, адміністративного, кримінального, цивільного, трудового, екологічного права та ін.

Норми права за методом правового регулювання : Імперативні — норми, що виражають у категоричних розпорядженнях держави чітко позначені дії і не допускають ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов'язків суб'єктів. Інакше: імперативні норми прямо наказують правила поведінки. Диспозитивні — норми, у яких держава наказує варіант поведінки, але які дозволяють сторонам регульованих відносин самим визначати права й обов'язки в окремих випадках, їх називають «заповнювальними», оскільки вони заповнюють відсутність угоди і діють лише тоді, коли сторони регульованих відносин не встановили для себе іншого правила, не домовилися з даному питання. Інакше: диспозитивні норми надають свободу вибору поведінки.

Норми права за характером впливу на особу: Заохочувальні — норми, що встановлюють заходи заохочення за варіант поведінки суб'єктів, який схвалюється державою і суспільством і полягає в сумлінній і продуктивній праці (наприклад, правила щодо виплати премій).Рекомендаційні — норми, що встановлюють варіанти бажаної з погляду держави поведінки суб'єктів.

Норми права по субординації в правовому регулюванні: Норма матеріального права — норма, що є первинним регулятором суспільних відносин: містить правило (права, обов'язки, заборони), на підставі якого можливо вирішення справи по суті. Наприклад, не можна вчиняти вбивство. Норма процесуального права — норма, що встановлює оптимальний порядок застосування норм матеріального права: містить правило, на підставі якого можливо вирішення справи по суті. Наприклад, порядок розслідування злочину, порядок виклику свідків до суду тощо. Норми процесуального права походять від норм матеріального права: процесуальні норми регулюють вже не фактичні, а юридичні зв'язки, що склалися в соціально-правовій сфері, у правовідносинах, викликаються до життя потребою реалізації норм матеріального права. Всі розпорядження процесуальних норм мають процедурний характер, тобто визначається найдоцільніший порядок здійснення правотворчої, правозастосувальної, правоохоронної, установчої і контрольно-наглядової діяльності держави. Багато розпоряджень процесуальних норм визначають порядок організації органів держави і здійснення ними своєї компетенції. Норми процесуального права відрізняються від норм матеріального права: - змістом, який виражається у своірідністі їх розпоряджень;- особливостями адресата;- структурою побудови.

Норми права за суб'єктами правотворчості:1. норми органів представницької влади; 2. норми глави держави;3. норми органів виконавчої влади; 4. норми громадських об'єднань, комерційних організацій, трудових колективів підприємств.

Норми права за дією у просторі: Загальні і місцеві.

Норми права за дією у часі: Постійні і тимчасові.

Норми права за дією та колом осіб:1. загальні- поширюються на все населення; 2. спеціальні- поширюються на певне коло осіб; 3. виняткові - роблять винятки із загальних і спеціальних норм

Норми права за функціональною спрямованістю (за функціями права): 1. регулятивні (правила поведінки)- встановлюють права і обов'язки суб'єктів (наприклад, норма, що закріплює правомочності власника: володіння, користування, розпорядження, чи норма, що визначає порядок шлюбу. 2. охоронні (сторожі порядку) - встановлюють способи юридичної відповідальності за порушення прав і невиконання обов'язків, закріплених у регулятивних нормах (наприклад, норма Кримінального кодексу про відповідальність за вбивство).

Регулятивні норми права за характером розпоряджень, що містяться в них: дозвільні (що надають правомочності) , що зобов'язують, заборонні.