17.Співвідношення понять «механізм держави» і «державний апарат».

Механізм держави — цілісна ієрархічна система державних органів, що здійснюють державну владу, а також установ, підприємств, за допомогою яких виконуються завдання і функції держави.

Ознаки механізму держави:

1. це ієрархічна система, тобто система, побудована на засадах субординації та координації. Є вищі та нижчі органи.

2. це цілісна система внутрішньо організованих елементів, яка має єдині принципи побудови і єдині завдання та цілі діяльності, які чітко виконують свої функції за певною компетенцією.

3. це система, яка має чітку структуру з певними зв 'язками між її елементами. Первинними елементами є державні органи.

4. це система, яка має єдину бюджетну, грошову, банківську системи, державну власність, котрі становлять її організаційно-економічну основу;

5. це взаємодіюча, динамічна і реально працююча система, за допомогою якої функціонує держава, здійснюється управління суспільством (по суті, механізм держави створюється для виконання її функцій).

Різниця між механізмом держави та апаратом держави полягає у їх структурі. Структуру механізму держави складають ті державні органи, що мають владні повноваження і державні установи та підприємства, що не мають владних повноважень. В свою чергу апарат держави – це управлінський апарат, який включає в себе главу держави, уряд, парламент, місцеві органи управління, збройні сили, поліцію, міліцію та дипломатичні представництва за кордоном. Під «державним апаратом» розуміється система органів, які безпосередньо здійснюють управлінську діяльність і наділені для цього державно-владними повноваженнями.

Ознаки апарату держави:

1)  система державних органів, що становить собою налагоджену структурну організацію, засновану на загальних принципах, єдності кінцевої мети, взаємодії та орієнтовану на забезпечення реалізації функцій держави;

2)  система юридичне оформлених державних органів, тобто таких, що наділені компетенцією (повноваженнями, предметом ведення, юридичною відповідальністю) і займаються управлінням суспільством на професійній основі як носії влади;

3)  система державних органів, у рамках якої діяльність державних службовців суворо відмежована від «власності», яка належить їм як суб'єктам;

4) система органів, кожний із яких має матеріально-технічні засоби для здійснення цих функцій;

5)  система органів, диференційованих відповідно до принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову;

18.Принцип розподілу влади та його значення в механізмі сучасної держави.

Принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову має давню історію і традиційно пов'язується з ім'ям французького вченого Ш.-Л. Монтеск'є (1689—1755). Особливість його поглядів на «три влади» полягає у тому, що кожна з них оголошувала ся самостійною і незалежною. Тим самим виключалася узурпація влади будь-якою особою або окремим органом держави.

Принцип поділу влади складається із системи вимог:

1)  поділ функцій і повноважень (компетенції) між державними органами відповідно до вимог поділу праці;

2)  закріплення певної самостійності кожного органу влади при здійсненні своїх повноважень, недопустимість втручання в прерогативи один одного і їх злиття;

3) наділення кожного органу можливістю протиставляти свою думку рішенню іншого органу і виключення зосередження всієї повноти влади в одній із гілок;

4)  наявність у органів влади взаємного контролю дій один одного і неможливість зміни компетенції органів держави поза-конституційним шляхом.

Принцип поділу влади не є абсолютним. З одного боку, є потреба узгодження і взаємного правового контролю діяльності різних гілок влади. З іншого боку, здійснення судового контролю за законністю діяльності управлінського апарату означає порушення принципу поділу влади, тому що у такий спосіб су дова влада втручається у виконавчу. Отже, принцип поділу влади не можна реалізувати повністю.

Влада в демократичній державі у вигляді її трьох гілок (законодавчої, виконавчої, судової) є політичною формою вираження влади народу. Будучи «поділеною», влада в державі повинна залишатися цілісною, єдиною, тому що йдеться про поділ не влади, а функцій здійснення цієї влади. І не лише про поділ, але й про взаємодію даних функцій.

Юридичний прояв єдності і гармонійності влади полягає у тому, що:

1) органи державної влади в сукупності мають компетенцію, необхідну для здійснення функцій і виконання завдань держави;

2)  різні органи держави не можуть приписувати тим самим суб'єктам за тих самих обставин взаємовиключні правила поведінки.