- •1. Лабораторна робота №1. Вивчення робочого процесу фрикційного зчеплення
- •1.1. Теоретичний розділ
- •1.1.1. Призначення механізму зчеплення
- •1.1.2. Будова і робочий процес зчеплення
- •1.1.3. Будова і робочий процес привода вимикання зчеплення
- •1.2 Опис лабораторної установки
- •1.3 Порядок виконання теоретичних розрахунків
- •1.4. Порядок проведення експериментальних досліджень
- •1.5. Зміст звіту про виконання лабораторної роботи
- •1.6. Контрольні питання
- •2. Лабораторна робота №2. Вивчення робочого процесу тривальної коробки передач
- •2.1. Теоретичний розділ
- •2.1.1. Загальні відомості
- •2.1.2 Будова тривальної коробки передач
- •2.1.3 Будова і робочий процес синхронізаторів
- •2.2. Опис лабораторної установки
- •2.3. Порядок виконання теоретичних розрахунків
- •2.4. Порядок проведення лабораторних досліджень
- •2.5. Зміст звіту про виконання лабораторної роботи
- •2.6. Контрольні питання
- •3. Лабораторна робота № 3 вивчення робочого процесу карданної передачі
- •3.1 Теоретичний розділ
- •3.1.1. Призначення карданної передачі
- •3.1.2. Загальні відомості про карданні шарніри
- •3.1.3 Шарніри нерівних частот обертання
- •3.1.4 Основні вимоги до карданів постійної частоти обертання
- •3.1.5. Універсальні шарніри з постійною частотою обертання
- •3.1.6 Пружні властивості карданної передачі
- •3.1.7 Критична частота обертання
- •3.2 Опис лабораторної установки
- •3.3 Порядок проведення експериментальних досліджень
- •3.4. Контрольні питання
- •1. Призначення карданної передачі.
- •4. Лабораторна робота № 4. Вивчення робочого процесу роздавальної коробки
- •4.1. Теоретичний розділ
- •4.1.1. Загальні відомості про роздавальні коробки
- •4.1.2. Вибір передаточних чисел роздавальних коробок
- •4.1.3. Будова роздавальної коробки автомобіля зил-131нв
- •4.2. Опис лабораторної установки
- •4.3. Порядок проведення експерименту
- •4.4. Порядок виконання роботи
- •4.6. Контрольні питання
- •5. Лабораторна робота №5 вивчення робочого процесу головної передачі
- •5.1 Теоретичний розділ
- •5.1.2. Типи головних передач
- •5.1.3 Регулювання зубчастих коліс і підшипників
- •5.1.4 Визначення передаточного числа головної передачі трансмісії автомобіля.
- •5.2. Порядок виконання роботи
- •5.4. Контрольні питання
- •Література
- •Глосарій
- •21021, М. Вінниця, Хмельницьке шосе, 95,
- •21021, М. Вінниця, Хмельницьке шосе, 95,
3. Лабораторна робота № 3 вивчення робочого процесу карданної передачі
Ціль роботи: вивчити призначення, будову та робочий процес, кінематичні залежності карданних шарнірів, визначити критичну частоту обертання карданного вала.
3.1 Теоретичний розділ
3.1.1. Призначення карданної передачі
Карданна передача служить для передачі крутного моменту від коробки передач або роздавальної коробки до головної передачі автомобіля або роздавальної коробки до головної передачі автомобіля при зміні відносного положення (кутів нахилу) валів, що з'єднуються.
Задній провідний міст підвішений до рами автомобіля на підвіску й під час руху міняє своє положення щодо кузова; коробка передач закріплена на кузові нерухомо. Тому для передачі крутного моменту від вторинного вала коробки передач на провідний вал головної передачі, осі яких перетинаються й розташовані під кутом, що змінюється при збільшенні або зменшенні навантаження, а також внаслідок поштовхів при русі автомобіля по нерівній дорозі, застосовують карданні шарніри.
Карданна передача складається з валів, їхніх опор і карданних шарнірів. Карданні передачі встановлюють: між зчепленням і коробкою передач, розташованої окремо від двигуна; між коробкою передач і роздавальною або додатковою коробкою; між головними передачами двох провідних задніх мостів тривісного автомобіля; між головною передачею й півосями ведучих коліс із незалежною підвіскою ; між півосями й передніми керованими колісьми; у приводі до лебідки й інших допоміжних механізмів.
Карданні передачі ділять по числу зчленувань на одинарні й подвійні. У цей час застосовуються в основному подвійні карданні передачі, у яких карданні шарніри встановлені на обох кінцях карданного вала.
Незалежно від швидкості руху автомобіля карданний вал не повинен випробовувати значних крутильних коливань і биттів. Для зменшення биттів виконують динамічне балансування карданного вала в зборі з карданними шарнірами. Дисбаланс усувають приваркою на кінцях карданних труб балансувальних пластин, а якщо буде потреба й установку балансувальних пластин під кришки підшипників карданних шарнірів. Правильне взаємне положення деталей шліцьового з'єднання після балансування фіксують спеціальними мітками.
Кутове переміщення карданних валів забезпечено конструкцією карданних шарнірів, а зміна відстаней між шарнірами наявністю шліцьових з'єднань вилок карданних шарнірів з карданним валом. Звичайно в нерухомо вартого автомобіля еквівалентний кут установки карданних шарнірів не перевищують 5-9°, але при русі вони можуть бути рівні 20-30°. У приводі між головною передачею переднього ведучого мосту й ведучими керованими колісьми в момент повороту ці кути можуть досягати 30-40°.
Карданна передача, маючи певну масу, момент інерції структурою кінематики шарнірів, рухомістю шліцьового з'єднання й неспіввісністю окремих елементів, викликаної зазорами в них і допусками при складанні, являють собою потужне джерело крутильних коливань, що відчуваються суб'єктивно як вібрації, які впливають на вузли й пов'язані з ними механізми автомобіля. Тому постійно йде пошук мір зниженню інтенсивності коливань і виникаючих при цьому динамічних навантажень на конструкцію.