12. Структура та сегментація ринку праці.

Ринок праці є системою конкурентних зв’язків між окремими учасниками спільного ринку, такими як держава, роботодавці й працівники, з приводу наймання працівників та їх використання у суспільному виробництві. Це визначає особливості сучасного ринку праці. Він є ринком трудових ресурсів як товару. Ціна і кількість праці на ньому визначаються в результаті об’єктивного взаємодії попиту і пропозиції. Цей ринок є сферою, де трудящі і наймачі можуть вести спільні переговори з приводу майбутньої оплати праці та його умов.

Структура ринку праці включає п’ять основних сегментів. Перш за все, це відносно нечисленний, але дуже якісний загін високопрофесійних працівників керівної ланки (менеджерів). Потім йдуть кадрові працівники та службовці високої кваліфікації. Далі йдуть робочі галузей промисловості, яким властиві структурні перебудови і періодичні скорочення виробництва. Крім цих груп виділяють групу працівників трудомістких галузей, для яких характерний низький рівень продуктивності праці. П’ятим компонентом є найвразливіший шар трудящих — молодь, люди старшого віку, особи з розумовими та фізичними вадами, люди, в силу причин не можуть знайти роботу.

Особливості формування ринку праці впливають на всі його компоненти і поточний стан.

У професійно-кваліфікаційній структурі також відбувається еволюція. Саме це поняття носить неоднозначний характер. З цієї точки зору робоча сила включає в себе три поняття: професійну, кваліфікаційну структуру робочої сили, а також зміст кваліфікації.

Професійна структура передбачає сукупність представників різного роду професій. Кваліфікаційна структура пов’язана з різним рівнем підготовленості та кваліфікації працівників. Сьогодні можна говорити про значне зростання освітнього рівня загальної маси робочої сили.

Структура ринку праці залежить від різних критеріїв. За просторовою приналежності виділяють ринки мегаполісів, республіканські, федеральні, міські, обласні, районні, крайові, сільські ринки праці. На міждержавному рівні соціально-трудових відносин виділяють міжнародний ринок і ринки регіонів міждержавного становища.

Структура ринку праці визначається також етапністю розвитку ринкових структур. За цим критерієм виділяють формуються ринки, ринки перехідного періоду і розвиненою (зрілий) ринок праці.

Розрізняють види ринків праці залежно від критерію соціальних груп. Це ринки фізичної праці (робітники), інтелектуального (службовці), селянського, творчого (інтелігенція) і т.д.

Організаційно-функціональна структура ринку праці включає в себе при розвиненій ринковій економіці такі елементи: принципи держполітики у сфері зайнятості; систему найму, включаючи контрактну систему; систему підготовки затребуваних кадрів; систему перекваліфікації та перепідготовки; фонд підтримки безробітних; біржі праці; регулювання зайнятості.

13.Механізм державного регулювання ринку праці.

У багатьох країнах із розвиненою економікою головні функції регулювання ринку праці здійснюють профспілки. У країнах, які перебувають на стадії формування ринкових відносин, коли елементи інфраструктури ринку праці ще не діють достатньо ефективно, не відпрацьований механізм громадського та інституціонального регулювання, застосовують державне регулювання ринку праці, зайнятості та умов праці. У такому випадку держава відіграє роль регулювальника відповідно до попиту і пропозиції робочої сили.

Регулювання ринку праці передбачає:

— створення державної системи дослідження і прогнозування

стану загальнонаціональних і регіональних ринків праці;

— створення мережі центрів служби зайнятості для реєстрації безробітних, надання їм фінансової допомоги і працевлаштування;

— розроблення програм державної допомоги в підготовці кадрів та створенні нових робочих місць;

— законодавче запровадження умов праці залежно від її видів, місця виконання, особи працівника, що охоплює час праці і відпочинку, техніку безпеки, вимоги щодо кваліфікації, взаємовідносини між власниками засобів виробництва і найманою силою, профспілками і підприємцями.

Головними нормативними актами, за якими регулюють ринок праці в Україні, є Закон України "Про зайнятість населення", Державна програма зайнятості та Укази "Про основні напрями соціальної політики".

Закон "Про зайнятість населення" визначає категорії зайнятості, права громадян у виборі діяльності, статусу безробітних, права на допомогу у зв'язку з безробіттям, механізм формування та використання фонду сприяння зайнятості населення тощо.