66. Договир сг контрактации: поняття та специфика

За договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту), або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими в договорі цінами (ст. 713 ЦК).

Договір контрактації сільськогосподарської продукції є різновидом одночасно і договору купівлі-продажу, і договору поставки. Тому на нього, відповідно, поширюються загальні норми купівлі-продажу і поставки, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Договір контрактації — це типовий консенсуальний, оплатний і двосторонній договір.

Сторонами в договорі є підприємці: виробник сільськогосподарської продукції та її заготівельники.

Предмет договору контрактації — будь-яка продукція сільськогосподарського виробництва (рослинництва, тваринництва тощо) як в необробленому вигляді (зернові, картопля, овочі), так і та, що пройшла первинну обробку (масло, вершки). В більшості випадків контрактується майбутній врожай, якого ще не існує на момент укладання договору. В договорі зазначаються:

- види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин;

- кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;

- ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції;

- обов'язки контрактанта щодо надання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства;

- взаємна відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору.

Виробництво сільськогосподарської продукції значною мірою залежить від кліматичних умов, тому конкретні строки здачі продукції сторони можуть погоджувати додатково.

Особливість цього договору полягає в тому, що виконання договірних зобов'язань виробником сільськогосподарської продукції значною мірою залежить від погодних умов, тому на заготівельника покладаються додаткові обов'язки: не лише прийняти продукцію у заготівельника, а й забезпечити її вивезення, надати пакувальні матеріали, тару.

Державна закупівля сільськогосподарської продукції здійснюється за договорами контрактації, які укладаються на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції, відповідно до Типового договору контрактації.

67. Цив-пр видповид у зем та аграрному прави

За порушення земельного законодавства, пов’язаного із заподіянням шкоди землям сільськогосподарського призначення, підприємства, установи, організації та громадяни несуть цивільно-правову відповідальність. У цьому разі винні зобов’язані відшкодувати шкоду в повному обсязі.Відшкодування шкоди за загальним правилом регулюється нормами цивільного законодавства. Проте існують спеціальні правові акти, які встановлюють порядок розрахунків і відшкодування шкоди, що настала внаслідок порушення земельного законодавства. Цивільно-правова відповідальність передбачена також за порушення лісового, водного законодавства та законодавства про надра. Регулюється її застосування також, крім Цивільного кодексу, відповідними галузями законодавства. Визначення розмірів шкоди проводиться переважно на основі такс та розрахунків.На сьогодні застосування заходів цивільно-правової відповідальності за порушення вимог земельного законодавства пов’язане з певними складностями. Наприклад, з неспроможністю порушника в наш економічно важкий час повністю відшкодувати заподіяні збитки, особливо коли йдеться про сільськогосподарських товаровиробників.У цивільному праві відповідальність за аграрне правопорушення поділяється на договірну і позадоговірну. Позадоговірна відповідальність настає за вчинення протиправних дій однією особою щодо іншої за відсутності між ними договору або незалежно від наявності між ними договірних відносин. Вона настає за порушення обов'язку, встановленого законом або підза-конним актом, і найчастіше виражається у формі відшкодування збитків. Договірна відповідальність настає за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань. Відповідно до ст. 610 ЦК, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

68. документи, що посвидчують право власности на землю

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відчуження частини земельної ділянки з виділенням її в окрему земельну ділянку здійснюється після отримання її власником державного акта, що посвідчує право власності на сформовану нову земельну ділянку.

У разі якщо державним актом на право власності на земельну ділянку було посвідчено право власності на декілька земельних ділянок, відчуження однієї з цих ділянок здійснюється після виготовлення державного акта, що посвідчує право власності на кожну з цих ділянок.

Державний акт на право власності та право постійного користування земельною ділянкою видається на одну земельну ділянку.

Право постійного користування на декілька земельних ділянок, наданих під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів (доріг, трубопроводів, ліній електропередачі та зв'язку), може посвідчуватися одним державним актом.

69. права та обовязки власникив зем дилянки

Власники земельних ділянок мають право:

а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;

б) самостійно господарювати на землі;

в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію

г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Власники земельних ділянок зобов'язані:

а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;

ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф. 70. Особливості аграрного права як комплексної галузі права

Сільське господарство - це особлива сфера економіки, що зумовлено органічним поєднанням в цій галузі сільськогосподарської праці із сільськогосподарським землевикористанням, її залежністю від природно-кліматичних факторів тощо. Об’єктивна потреба комплексного підходу до правового регулювання відносин у сільському господарстві, яке би враховувало специфіку сільськогосподарського виробництва, зумовила формування комплексної спеціалізованої галузі сільськогосподарського (аграрного) законодавства та однойменної галузі права. Тому слушно відмітила Н.І.Титова, що правова спеціалізація та інтеграція сільського господарства має особливо глибокі корені, оскільки базується не лише на галузевій структурі господарства, але й на суттєвих особливостях самого сільськогосподарського виробництва як такого. Комплексна галузь аграрного права регулює земельні, трудові, майнові, організаційно-управлінські, соціальні відносини, що складаються в процесі сільськогосподарської виробничої діяльності. В сучасних умовах аграрне право можна визначити як комплексну, спеціалізовану та інтегровану галузь права, яка сформувалася на базі комплексної галузі сільськогосподарського (аграрного) законодавства, і є системою правових норм, що регулюють комплекс взаємозв’язаних суспільних відносин: земельних, трудових, майнових, організаційно-управлінських, соціальних та інших, які складаються в процесі здійснення сільськогосподарськими підприємствами та іншими аграрними суб’єктами виробничої сільськогосподарської і пов’язаної з нею іншої діяльності. Визначальними характеристиками цієї галузі права є, таким чином, її комплексність, інтегрований та спеціалізований характер. Комплексність аграрного права, як зазначалося, зумовлена неоднорідним складом суспільних відносин, що входять до предмета його правового регулювання. У зв’язку з тим, що аграрне право регулює не однорідні суспільні відносини (як це відбувається в основних галузях права), а цілий комплекс суспільних відносин, що складаються у сфері виробництва сільськогосподарської продукції, правові норми, які є складовими аграрного права, мають різний юридичний зміст. Разом з тим, між ними існує нерозривна єдність, що зумовлюється як органічним зв’язком суспільних відносин, які є предметом їх правового регулювання, так і спільним відображенням у них специфіки сільськогосподарського виробництва. Комплексність аграрного права нерозривно пов’язана з інтегрованим характером цієї галузі права. Адже множинність суспільних відносин, що утворюють предмет правового регулювання аграрного права, передбачає необхідність їх інтегрованого регулювання.