6. Співвідношення зпу з конституційним правом

Перш за все є особливий зв’язок зем права з конст правом, норми якого закріплюють підвалини суспільного та державного устрою, встановлюють найважливіші засади всіх галузей права України, в тому числі й земельного. Положення ст. 13 КУ про те, що землі та інші природні ресурси є об’єктами права власності Українського народу, — вихідне для земельного права, оскільки воно становить основу всіх його правових інститутів. Не менш значущі і норми конституційного права, які визначають сутність права землекористування та роль органів місцевого самоврядування в забезпеченні раціонального використання земельних ресурсів.

7. Набуття земельної ділянки в приватну власність

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сг підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, провадиться один раз по кожному виду використання. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її.

8. Консерваціі техногенно забруднених, деградованих та малопродуктивних земель. Проблематика законодавства та практики застосування.

Консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним. Консервації підлягають також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я. Консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення. Консервація земель здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок. земля це перш за все життєвий простір, а перетворення життєвого простору на товар перекреслює всі інші аспекти реальної дійсності, сприяє хибному світогляду та втілюється в хибний світовий устрій в решті решт. На перший погляд консервація земель може виглядати економічно невигідною. Але такі побоювання якщо і матимуть місце, то тільки в короткостроковій перспективі. В стратегічному плані консервація не має альтернатив, інакше на нашу країну та

наших

нащадків чекатиме тотальна деградація грунтів, опустелювання та непоправні втрати біологічного різноманіття й генетичного фонду. Якщо це станеться, то про яку економічну ефективність для того ж сільського господарства може йти мова в майбутньому? Отже, добре продумана консервація дозволить:

1. Уникнути деградації та загибелі українських грунтів, в першу чергу чорноземів.

2. Збільшити площу екстенсивних сільськогосподарських угідь (пасовищ), значно зменшити собівартість молочного тваринництва та стимулювати його розвиток. Адже звичайний довгостроковий випас значно дешевше польового кормовиробництва, оскільки знижує в рази витрати на техніку, її амортизацію, паливно-мастильні матеріали і т.п.

3. Забезпечити розвиток передового напрямку сільського господарства – органічного землеробства. Адже відсутність природних екосистем навколо полів не дозволяє отримати сертифікацію продукції як органічної.

4. Сконцентрувати сили та засоби на найбільш родючих грунтах та підняти їхню продуктивність. Це дозволить отримувати якісну продовольчу продукцію, а не дешеве фуражне зерно, як це має місце зараз. Відповідно, більш якісна продукція буде реалізовуватись за більш високу ціну, в тому числі й на міжнародному ринку.

5. Сконцентрувати сили та засоби лісівництва на найбільш придатних для росту лісів територіях (Полісся, Карпати), адже масштабне степове лісорозведення є дуже затратною та малоефективною справою.

6. Покращити стан питних вод, повітря та здоров΄я нації взагалі, завдяки збільшенню площі природного середовища. В принципі такі цінності взагалі не варто оцінювати грошима.

9. Фермерське господарство. Проблематика законодавства та перспективи використання.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сг продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї. Фермерське господарство має своє найменування, печатку і штамп. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України. Відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються КУ, ЗКУ, ЗУ Про фермерське господарство, та іншими н-п актами. Перехід України до ринкових відносин вимагає в АПК розробки нових підходів до стратегії аграрної політики, спрямованої на формування продовольчої безпеки країни, пріоритетність розвитку сільського господарства, докорінну перебудову економічних, соціальних та правових відносин в аграрній сфері, свободу підприємництва та конкуренції. Одним з основних резервів росту ефективності сільськогосподарського виробництва є раціональне використання головного засобу ви­робництва - землі. Тому капітальні вкладення в сільське господарство в першу чергу повинні бути використані на заходи щодо збереження земель, підвищення родючості грунтів, що обумовить зростання продуктивності землеробства і, зокрема, створення стійкої кормової бази тваринництва. Перехід аграрного сектора до ринкових відносин породив принципово нові форми господарювання. Не так давно пріоритет надавався державній власності, другорядна роль відводилась кооперативній, приватна власність заперечувалась повністю. Однією з вирішальних передумов переходу до ринку є приватизація власності, що має вплинути на розвиток виробництва. три рівноправні форми власності: державна, колективна і приватна. Саме на приватній формі власності і грунтується діяльність селянських /фермерських/ господарств як самостійної юридичної одиниці. Розвиток селянських /фермерських/ господарств повинен стимулюватись вільною конкуренцією на ринку з державними і кооперативними підприємствами, бо його основними завданнями, як відомо, є: виробництво, переробка і збут сільськогосподарської продукції; розвиток підсобної діяльності для раціонального використання природних і трудових ресурсів, земельних угідь, поліпшення їх родючості; участь працею або коштами в соціальному розвитку села, де розташоване фермерське господарство.