11. Сучасний стан земельного законодавства України: проблеми і перспективи

Земельне законодавство є юридичною формою вираження правових норм, в яких визначається правовий режим землі й земельних ділянок, закріплюються юридичні підстави, умови, способи, порядок набуття, реалізації та припинення суб’єктивних прав на земельні ділянки, установлюються функції, повноваження та правові межі допустимої участі держави й органів місцевого самоврядування в регулюванні земельних відносин, забезпечуються гарантування та юрисдикційний і не юрисдикційний захист здійснення прав на землю, передбачаються організаційно-правові форми й методи охорони землі як основного національного багатства України.

ЗК України року не відтворюють і не розвивають конституційних імперативів щодо регулювання земельних відносин; норми ЗК України є недосконалими; сприяють прояву корупції у сфері земельних відносин; ЗКУ не узгоджено з ЛКУ, ВКУ, ЦК, ГК України та іншими законами; зростає питома вага підзаконних актів у регулюванні земельних відносин; розширюється сфера розробки, прийняття і застосування місцевих регуляторних актів у сфері земельних відносин; правовий режим земель більшості категорій не визначений спеціальними законами.

було б доцільно: відмовитися від прийняття кодифікованого закону в вигляді кодексу; розробити й прийняти відповідно до Конституції України спеціальні закони; узгодити земельні закони з іншими законодавчими актами; адаптувати земельні закони до норм і стандартів законодавства ЄС щодо регулювання земельних відносин; розширити сферу застосування місцевих регуляторних актів із питань здійснення прав на землю та регулювання земельних відносин.

12. Землі с/г призначення як пріоритетні в Україні: особливості правового режиму

особливістю правового режиму ЗСГП є їх особливе цільове призначення  Поряд із загальним цільовим призначенням, що характеризує ЗСГП в силу самої їх належності до відповідної категорії, певні особливості цільового призначення мають окремі різновиди («види використання») ЗСГП:

- землі для товарного сільськогосподарського виробництва, що приблизно відповідає поняттю «землі сільськогосподарських підприємств» ;- землі фермерських господарств ;- землі для ведення особистого селянського господарства;-землі для сінокосіння та випасання худоби ;- земельні ділянки для садівництва ;- земельні ділянки для городництва; – земельні ділянки для підсобного сільськогосподарського виробництва несільськогосподарських підприємств

Законодавство встановлює пріоритет сільськогосподарського використання земель.

«до 1 січня 2015 року громадяни і юридичні особи можуть набувати право власності на землі сільськогосподарського призначення загальною площею до 100 гектарів. Ця площа може бути збільшена у разі успадкування земельних ділянок за законом.» При цьому доцільно встановлювати мінімально допустимі розміри земельних ділянок.

Особливий порядок набуття встановлений насамперед для приватизації ЗСГП для ведення ФГ, ОСГ, садівництва

Також відносно ЗСГП встановлений особливий порядок зміни цільового призначення

заходи з охорони земель, як обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування, захист сільськогосподарських угідь від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб, захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів, консервація деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.

Обов’язковість розробки проектів землеустрою,

Сільськогосподарські угіддя оподатковуються за особливими ставками, встановленими пку.