14. "Ефект фургона з оркестром" і "ефект невдахи".

Передбачається, наступне: електоральна поведінка, по крайній мірі, деяких людей є функцією їх очікувань із приводу електорального результату. Передбачається, що опубліковані результати опитувань впливають на ці очікування, тому на електоральну поведінку цих людей. Люди із більшим ступенем імовірності проголосують за кандидата тоді, коли вони очікують, що він переможе, аніж тоді, коли очікують, що він програє. В заданому випадку ми маємо справу із ефектом "фургона з оркестром" (англ. – "bandwagon" effect). У протилежному випадку маємо справу із ефектом "невдахи" ("underdog" effect).

15. Закон Тінгстена.

Це так званий "закон соціального центру притягання".

У найпростішому вигляді закон Тінгстена говорить, що електоральна участь групи, а також її лояльність до "власної" партії є функціями її відносної соціальної переваги.

Тінгстен намагається виміряти те, як стать, вік і/чи соціальний статус виборця впливають на рішення, які прийняті ним при голосуванні. Основне ж припущення дослідника в тому, що на індивідуальну політичну поведінку в першу чергу впливає соціально-економічний статус виборця.

16. (Теорія неадекватна скоротила як могла)Теорія перехресного тиску.

Задана теорія запропонована таким дослідником як Е. Росс ще в 1920 р.. Її суть зводиться до того, ніби головні протиріччя, котрі виникають у суспільстві, – протиріччя між індивідами, статтями, віками, расами, національностями, групами, класами, політичними партіями, релігійними сектами.

Головні атрибути "перехресності" наступні: 1). у суспільстві можуть бути політичні субкультури, що мають певний набір демографічних, культурних й оціночних характеристик, об'єднаних у вторинні суспільні й політичні організації, членство в яких відкрито лиш для тих, хто ототожнює себе із цією субкультурою; 2). задані субкультури провокують ріст соціальної й політичної ізоляції, яка часто переростає у відкриту ворожнечу стосовно інших груп, особливо коли на порядок денний виносяться несумісні політичні інтереси. 3). подібний антагонізм і оціночні відмінності накопичуються і підсилюються, коли представники різних субкультур часто зустрічаються на вищому рівні у процесі прийняття рішень та утягуються в напружені конфлікти. 4). ціна цього суперництва і недовіри велика: вони сприяють непотрібній твердості у політичних конфліктах інтересів, відсутності мобільності для дій більшості та утиску меншостей. Ця саморуйнівна поведінка еліти підриває можливості та стабільність системи, тому є небажаною для більшості її складових частин.

Д. Рей й М. Тейлор звели пересічні та співпадаючі лінії конфлікту до одного числового показника, або так званого коефіцієнту перетинання.

перехресний тиск – це центральна проміжна змінна.

Тема 3 ІНДИВІДУАЛЬНІ АКАДЕМІЧНІ ПРОЕКТИ

16. Ф. Катрайт будував індекс політичної демократії

17. Д. Нейбауер індекс демократичної дії

18. Т. Ванханен індекс демократизації

19. К. Боллен індекс політичної демократії

20. рівня демократії ініціював Е. Мюллер

21. індексу демократизації Р. Гастіл.

22. К. Херпфер, котрий "новий індекс демократизації".

23. рівнів розвитку демократії та класифікації політичних режимів запропонували С. Майнверінг, Д. Брінкс та А. Перез-Лінан

24. демократичності розвитку Х. Чейбубом, Дж. Ганді і Дж. Вріландом

25. розрахунку і порівняльного аналізу політичної демократії М. Коппеджем, А. Альварезом та К. Малдонадо. мультипарадигмальний підхід

26. Дж. Геррінг, М. Коппедж, Й. Елкіт багатовимірний, багаторівневий та історичний підхід стосовно порівняльного аналізу політичної демократії.

27. Ч. Боікса, М. Міллера та С. Розато. порівняльного аналізу політичних режимів

28. 3.1. ПРОЕКТИ "ПОЛІТІЯ"

29. ПРОЕКТИ ТАТУ ВАНХАНЕНА (ГЕЛЬСІНСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ)

30. 3.3. ГРОМАДЯНСЬКІ ПРАВА І ПОЛІТИЧНІ СВОБОДИ "FREEDOM HOUSE"

ІНДЕКСИ ПРОЕКТУ "ЛІБЕРАЛЬНІ ІНСТИТУТИ" ЦЕНТРУ ВИВЧЕННЯ ДЕМОКРАТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ