Література:

1. Гандзюк М. Основи охорони праці : Підручник для студ. вуз. -К.: Каравела, 2004. -405 с.

2. Лапін В. Основи охорони праці : Навчальний посібник. М-во освіти і науки України, НБУ, ЛБІ. -Львів: ЛБІ НБУ, 2004. -142 с.

3. Кучерявий В.П. Охорона праці. – Львів: Оріяна-Нова, 2007. – 368 с.

4. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. – Львів: Афіша, 2002. – 320 с.

Питания для самоконтролю

1. В чому полягає особливість лазерного випромінювання?

2. В яких галузях економіки використовуються лазерна техніка?

3. Як впливає лазерне випромінювання на організм людини?

4. Які гранично допустимі рівні лазерного випромінювання на робочих місцях?

5. Які заходи та засоби застосовуються для захисту від лазерного випромінювання?

Тема 7.7 «Іонізуюче випромінювання» План

1. Виробничі джерела та класифікація ів.

2. Особливості впливу ів на організм людини.

3. Методи та засоби захисту персоналу від ів.

Інтенсивне використання природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища, широке впровадження техніки, систем механізації та автоматизації в усі сфери суспільно-виробничої діяльності, формування ринкових відносин супроводжуються появою і широким розповсюдженням різних природних, біологічних, технічних, екологічних та інших небезпек. Це потребує від кожного фахівця уміння визначати і здійснювати комплекс ефективних заходів захисту від їх несприятливого впливу на організм людини та здоров'я населення. Вирішення проблеми забезпечення безпеки життєдіяльності полягає у забезпеченні нормальних (комфортних) умов діяльності людей, у захисті людини й оточуючого її середовища (природного, виробничого, міського, житлового тощо) від впливу шкідливих факторів, які перевищують нормативно припустимі рівні. Іонізуючі випромінювання існували на Землі ще задовго до появи на ній людини. Проте вплив іонізуючих випромінювань на організм людини був виявлений лише наприкінці XIX ст. у зв'язку з відкриттям французького вченого А. Беккереля, а потім дослідженнями П'єра і Марії Кюрі явища радіоактивності, вплив якого Кюрі вивчали безпосередньо на собі.

1. Виробничі джерела та класифікація ів.

Поняття "іонізуюче випромінювання" об'єднує різні за своєю природою випромінювання. Подібність їх полягає в тому, що всі вони вирізняються високою енергією, мають властивість іонізувати і руйнувати біологічні об'єкти. Під впливом іонізуючого випромінювання атоми і молекули живих клітин іонізуються, в результаті чого відбуваються складні фізико-хімічні процеси, які впливають на характер подальшої життєдіяльності організму. Іонізуючі випромінювання, діючи на організм людини, викликають у ньому зворотні і незворотні зміни.

Іонізуюче випромінювання — це таке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків. До іонізуючих відносяться корпускулярні випромінювання, що складаються з частинок з масою спокою, котра відрізняється від нуля (альфа-, бета-частинки, нейтрони) та електромагнітні випромінювання (рентгенівське та гамма-випромінювання), котрі при взаємодії з речовинами можуть утворювати в них іони.

Альфа-випромінювання — це потік ядер гелія, що випромінюється речовиною при радіоактивному розпаді ядер з енергією, що не перевищує кількох мегаелектровольт (МеВ). Ці частинки мають високу іонізуючу та низьку проникну здатність.

Бета-частинки — це потік електронів та протонів. Проникна здатність (2,5 см в живих тканинах і в повітрі — до 18 м) бета-частинок вища, а іонізуюча — нижча, ніж у альфа-частинок. Нейтрони викликають іонізацію речовини та вторинне випромінювання, яке складається із заряджених частинок і гамма-квантів. Проникна здатність залежить від енергії та від складу речовин, що взаємодіють.

Гамма-випромінювання — це електромагнітне (фотонне) випромінювання з великою проникною і малою іонізуючою здатністю з енергією 0,001—3 МеВ.

Рентгенівське випромінювання — випромінювання, яке виникає в середовищі, котре оточує джерело бета-випромінювання, в прискорювачах електронів і є сукупністю гальмівного та характеристичного випромінювань, енергія фотонів котрих не перевищує 1 МеВ. Характеристичним називають фотонне випромінювання з дискретним спектром, що виникає при зміні енергетичного стану атома.

Гальмівне випромінювання — це фотонне випромінювання з неперервним спектром, котре виникає при зміні кінетичної енергії заряджених частинок.

Випромінюванню властиві певна енергія, шлях вільного пробігу, іонізуюча і проникаюча спроможності.

Іонізуюча спроможність випромінювання визначається питомою іонізацією, тобто числом пар іонів, що утворюються частинкою в одиниці об'єму, маси середовища або на одиниці довжини шляху. Різні види випромінювань мають різноманітну іонізуючу спроможність. Проникаюча спроможність випромінювань визначається величиною пробігу, тобто шляхом, пройденим часткою в речовині до її повного зникнення.

Джерела іонізуючих випромінювань поділяються на природні та штучні (антропогенні, техногенні). Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є ядерні вибухи, ядерні установки для виробництва енергії, ядерні реактори, прискорювачі заряджених частинок, рентгенівські апарати, прилади апаратури засобів зв'язку високої напруги тощо. Однією з причин появи іонізуючого випромінювання е радіоактивність — спонтанне (мимовільне) перетворення нестійких атомних ядер (радіонуклідів) в ядра інших елементів, що супроводжується випромінюванням часток або квантів енергії. Хімічні елементи, радіонукліди, звуться радіоактивними елементами або радіоактивними ізотопами. Радіонукліди утворюють випромінювання в момент свого перетворення в інші ядра. Радіоактивні ізотопи характеризуються періодом напіврозпаду (від секунд до мільйонів років), типом радіоактивного розпаду, активністю (числом радіоактивних перетворень за одиницю часу) та енергією випромінювання за одиницю часу.

Активність у міжнародній системі (Sі) вимірюється в бекерелях (Бк). 1 Бк = 1 розпад за секунду. Позасистемною одиницею є кюрі (Кі). 1 Кі = 37 • 109 Бк.