42. Сутність та мета людського існування. Ціннісні виміри людського життя: предметні цінності та суб’єктивні цінності.

Цілевизначення - сутнісна характеристика людської життєдіяльності, при цьому за тимчасовими, конкретними і реальними цілями може стояти (хоча і не бути реальною домінантою конкретної дії чи вчинку) більш висока ідеальна мета. Продукування таких цілей - функція вищих цінностей. Якби не це, людина не прагнув би до здійснення нових цілей і завдань, а задовольнявся б лише повторенням одних і тих же вже випробуваних дію-вий. Проте в свідомості людини існує якась структура з певною ієрархією цілей. Прагнучи досягти конкретних ний мети, людина не повинна випускати з уваги високих духовного-моральних ідеалів, бо втрата їх рівноцінна втрату сенсу самого життя. У категорії «сенс життя» якраз і фіксується цінність і мета людського життя. «Людське життя за самою своєю природою повинна бути чомусь присвячена - славному справі або скромному, блискучою або буденній долі. Наше буття підпорядковане дивовижного, але невблаганного умові. З одного боку, людина живе собою і для себе. З іншого боку, якщо він не направить життя на служіння якогось спільного справі, то вона буде зім'ятим, втратить цілісність, напруженість і "форму". Ми бачимо зараз, як багато заблукали у власному лабіринті, тому що їм нема чому себе присвятити. Усі заповіді, всі накази втратили силу ... Життя, присвячене самій собі, втратила себе, стала порожньою, безцільної ». Втрата вищих моральних цінностей, на думку філософа, веде в «лабіринт егоїзму »- на шлях, який нікуди не веде, означає руйнування особистості, «загибель життя». Причетність і єдність з живуть, з історією та майбутнім, причетність з усією людською культурою і світом - в цьому відношенні людина стає ланкою в низці нескінченності. Переживаючи стану, який розгортається як нагальна смислова реальність, людина розриває вузькі рамки індивідуального буття, при всьому усвідомленні своєї очевидною смертності знаходить грунт і сенс, ті що не знищуються смертю. Отже, не дивлячись на те, як довго філософи вивчали сутність існування людини, як не класифікували смисли життя, до яких неймовірних висновків не доходили, сутність існування визначити не може ніхто. Звичайно можна сказати, що людина існує для праці, для продовження роду людського, але з якою метою? У кожного своя мета. Але особливістю існування всіх нас, є наша нерозривна приналежність природі. Природа визначає нашу фізіологію та спосіб життя, вона встановлює наше місце у всій цій великі системі нерозривних взаємовідносин. Тому часто щиро дивуюся, чому люди ось так без особливих роздумів шкодять природі, не задумуючись над майбутнім своїх нащадків. Іноді сучасні члени суспільства, відсторонюються від соціуму, з метою пізнання самого себе, та розкриття власної мети. Загалом це не погано, але бувають випадки коли людина повністю втрачає зв'язок з оточуючим світом, і тоді настає час забуття, який може привести до страшних хвороб але до цілковитого просвітлення. У визначенні сутності людини важливу роль відіграє душа, адже саме вона визначає шлях розвитку людини як особистості, як індивіда. Душа є внутрішнім вчителем, що завжди вкаже правильний шлях, шлях до істини.Тому, щоб виконати свою мету на цій землі, необхідно зберегти свою індивідуальність та неповторність, і тільки тоді зможеш досягнути гармонії із собою та навколишнім світом.

Ціннісні виміри людського життя: У системі цінностей особливою, абсолютною цінністю є людина. З її інтересами як родової та соціальної істоти співвідносяться інші цінності – як матеріальні, так і духовні (хоча всі цінності в кінцевому підсумку є духовними утвореннями). Усі вони так чи інакше пов'язані з цінністю лю­дини, виявляють різне ставлення до неї або, за словами І. Канта, до людства у собі і в іншій людині.

  Важливими ціннісними вимірами людського життя є почуття й усвідомлення смерті та безсмертя.Кожна людина рано чи пізно помирає. Немає нікого з народжених, хто не підійшов би кожен свого часу до цього Рубікону, що відкриває шлях до невідомого. І не випадково у стародавній міфології людей на противагу безсмертним богам та стихіям так і називають – "смертні", тобто такі, що мають початок і кінець, що проходять обмежений шлях, невідомо ким відміряний. люди завжди мріяли про безсмертя, намагалися досягти, вдаючись до пошуку різноманітних еліксирів та магічних засобів.  Вищою цінністю пізнання, а отже, навчання, рушійною силою і результатом наукової діяльності є істинне знання, подолання заблудження. Прагнення до прекрасного має не менше значення для людської культури, ніж прагнення до знань. Проголошення ідеалів рівності, свободи особистості, справедливості як необхідних складових гідного існування людини – це цінності соціально-політичного характеру. Цінність людської праці – це ще один ряд цінностей. Моральні уявлення, мотиви, уподобання діють у всіх сферах діяльності людини. Ставлення до діяльності формується у людини на рівні її самосвідомості, у якій особливе місце посідають ціннісні орієнтації – найважливіші елементи внутрішньої структури особистості, закріплені її життєвим досвідом, всією сукупністю її переживань. Основним змістом цих орієнтацій можна вважати політичні, світоглядні, моральні переконання, глибокі та постійні уподобання, моральні принципи поведінки.