2. Класифікація дефектів за видами
Дефекти
МН розподіляють на такі види: а) дефекти
геометрії труби – це дефекти, що пов’язані
зі зміною її геометричних параметрів
(вм’ятини, гофри, овальність); б) дефекти
стінки труби (втрата металу, риска
(подряпина, задир), розшарування,
розшарування в біля шовній зоні,
розшарування з виходом на поверхню
(закочування, плівка прокатна), тріщина);
в) дефекти зварних швів- виявляють у
самому зварному шві або в біляшовній
зоні методами контролю якості (тріщина,
непровар, несплавлення, пори, шлакові
включення, підріз, порушення геометрії
шва, перевищення проплаву, зміщення
кромок); г) комбіновані дефекти –
утворюються при різних варіантах
поєднання дефектів (дефект геометрії
труби в сполученні з рискою, втратою
металу, розшаруванням або тріщиною;
дефект геометрії, що примикає або
перебуває на зварному шві; аномалії
зварних швів у сполученні зі зміщеннями;
розшарування, що примикає до дефектного
зварного шва); д) наявність неприпустимих
конструктивних елементів (трійники,
пласкі та інші заглушки, зварні секторні
відводи, перехідники, патрубки з
арматурою, латки вварні та накладні
всіх видів і розмірів, накладні елементи
із труб, приварені на труби та ін
конструктивні елементи).
3. Класифікація дефектів за результатами розрахунків робочого тиску дефектної ділянки
Згідно з стандартом ANSI/ASME B.31G працездатність труб у випадку виникнення корозії визначається геометричними розмірами дефектів, орієнтованих уздовж твірної труби. визначення неприпустимих корозійних пошкоджень ведеться з урахуванням таких припущень: - корозійне пошкодження стінок має параболічну форму; - границя текучості металу труби перевищує характеристику сталі в листовому прокаті на 11%; - дефекти глибиною до 10% від товщини стінки труби не потребують ремонту; - труби з дефектами глибиною більше ніж 80% товщини стінки, вилучаються з експлуатації; - труби з дефектами глибиною до 80% від товщини стінки підлягають ремонту.
Оцінка допустимого розміру
дефекту, розташованого уздовж твірної
труби, виконується згідно з залежністю:
,
де
-
руйнівні напруження,
-
границя текучості сталі,
-
площа наскрізного дефекту такої ж самої
глибини, що й поверхневого дефекту
стінки труби, L-довжина дефекту, t-
номінальна товщина стінки труби,
-
площа поверхневого дефекту, с- коефіцієнт
відхилення перерізу дефекту від
прямокутної форми,
-
максимальна глибина дефекту, М- коефіцієнт
Фоліаса. Із наведеного, оскільки
, то тиск Р, при якому виникає руйнування
труби з поверхневим дефектом параболічної
форми, можна визначити за формулою:
(1), де
-
радіус труби (
-
діаметр труби), а для труби з дефектом
прямокутної форми:
(2). Якщо встановлений максимально
допустимий робочий тиск для певного
трубопроводу дорівнює або менше
розрахункового тиску руйнування за
формулами 1 і 2, то труба з корозійно
пошкодженою ділянкою може експлуатуватися
і далі при робочому тиску. У випадку,
коли максимально допустимий робочий
тиск перевищує розрахунковий, потрібно
знижувати його до рівня розрахункового
тиску або ділянка трубопроводу з
корозійним ушкодженням повинна бути
відремонтована. Формули 1 та 2 можуть
бути використані не тільки для визначення
тиску, при якому виникає руйнування,
але й для визначення допустимого розміру
дефекту при заданому тиску.