- •Принципи державної політики в газузі охорони праці (оп).
- •Основні поняття, терміни з охорони праці їх визначення. Складові частини.
- •Законодавство України з оп. Нормативно-правові акти з оп.
- •4. Гарантії прав громадян на оп
- •5. Компенсація за роботу на виробництвах з важкими та шкідливими умовами праці.
- •6. Оп жінок. Оп неповнолітніх
- •7. Відповідальність за порушення вимог з оп
- •8. Організація охорони праці на підприємстві
- •9. Види інструктажів і навчання безпечним умовам праці
- •10. Державний нагляд за станом оп. Державне управління оп.
- •11. Відомчий і громадський контроль за станом оп
- •12. Планування і фінансування заходів з оп
- •13. Методи аналізу виробничого травматизму
- •14. Класифікація причин виробничого травматизму
- •15. Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’я (одноразова допомога)
- •16. Шкідливі фактори в умовах виробництва (поняття гдк)
- •17. Виробничий пил і його вплив на організм людини. Заходи захисту від пилу, газів і парів
- •18. Метеорологічні умови виробничого середовища, засоби та способи нормалізації параметрів мікроклімату
- •19. Нормування метеорологічних умов, прилади для вимірювання метеорологічних умов
15. Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’я (одноразова допомога)
Розмір компенсації витрат на ліки, лікування, протезування, придбання санітаторно-курортних путівок визначається на підставі рецептів лікарів, довідок або рахунків про їх вартість.
Розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру цього догляду визначається МСЕК і не може бути менше:
трьох мінімальних заробітних плат - на спеціальний медичний догляд
(масаж, уколи тощо);
двох мінімальних заробітних плат - на звичайний догляд;
однієї мінімальної заробітної плати - на побутовий догляд (прибирання
кімнати, прання білизни тощо).
Потерпілому періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам 1-ї групи щорічно, безкоштовно надається путівка для санаторно-курортного лікування відповідно до медичного висновку.
Потерпілому компенсуються витрати на проїзд до місця лікування і назад У разі необхідності супроводу потерпілого, особі, котра його супроводжує, компенсується проїзд туди і назад, а також оплачуються добові і компенсуються витрати на житло відповідно до законодавства про службові відрядження.
Розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров’я.
Розмір одноразової допомоги потерпілому встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором).
У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім’ї повинен бути не менше п’ятирічного заробітку потерпілого і, крім того, не менше однорічного заробітку потерпілого на кожного утриманця, а також на дитину, яка народилася після його смерті.
Моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої в кожному конкретному випадку встановлюється на підставі домовленості сторін; рішення комісії по трудових спорах; рішення суду.
Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від будь-яких виплат.
16. Шкідливі фактори в умовах виробництва (поняття гдк)
Вплив шкідливих речовин на організм людини
Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщення можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовуються в технологічному процесі.
Шкідливими вважаються речовини, які під час контакту з організмом людини за умов порушення вимог безпеки можуть призвести до виробничої травми, професійних захворювань або розладів стану здоров’я (ГОСТ 12.1.007-76).
Шкідливі речовини (ШР) можуть проникати в організм через:
шкіру (бензол, толуол, ціаніди, тобто переважно рідкі речовини);
пірорально (разом з харчами і слиною), під час ковтання або при внесенні їх у рот забрудненими руками (шлунково-кишковий тракт);
дихальні шляхи (пари, гази та пилоподібні речовини). Оскільки людина під час виконання важких робіт вдихає 100-120 л повітря за хвилину, а поверхня всмоктування легенів (легенева тканина) становить до 100 м2, то утворюються сприятливі умови для потрапляння шкідливих речовин у кров, минаючи біологічні
фільтри, які розносяться по всьому організму. Це пояснюється тим, що багато 1111 * ии>ре розчиняються в таких органічних речовинах, як кров і лімфа. При цьому ми никають гострі отруєння, а при малих дозах - профзахворювання.
Шкідливі речовини, що потрапили тим чи іншим шляхом в організм, можуть спричинити отруєння (гострі чи хронічні).
Ступінь отруєння залежить від таких основних факторів: токсичності І речовини (їх отруйності); концентрації в повітрі робочої зони (кількості); шляху проникнення в організм; метеорологічних умов; індивідуальних властивостей організму; тривалості дії; дисперсності частинок; форми частинок; хімічного складу; розчинності в органічних рідинах; електричного заряду частинок.
Гострі отруєння виникають внаслідок одноразової дії великих доз шкідливих речовин (чадний газ СО, пари ртуті, марганцю).
Хронічні отруєння розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій ШР (парів свинцю, ртуті, марганцю).
ШР, потрапивши в організм, розподіляються в ньому нерівномірно. І найбільша кількість свинцю накопичується в кістках, фтору - в зубах, марганцю и печінці. Такі речовини мають властивість утворювати в організмі так зване "депо” і затримуватись в ньому тривалий час.
При хронічному отруєнні ШР можуть не лише накопичуватись в організмі (матеріальна кумуляція), але й спричиняти “накопичення” функціональних елементів (функціональна кумуляція).
У санітарно-гігієнічній практиці прийнято поділяти шкідливі речовини на хіиічні речовини (пари, гази тощо) та промисловий пил.
Хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 за характером фізіологічної дії на організм людини поділяються на:
загальноотруйні, що спричиняють отруєння всього організму (ртуть, свинець, толуол, оксид вуглецю, ціанисті з’єднання, стирол, бензол, миш’як і його і і зєднання, фосфор, олово);
подразнювальні, що зумовлюють подразнення дихальних шляхів та слизових оболонок (хлор, аміак, Н28, озон, ацетон, окисли азоту, 802);
сенсибілізуючі, які діють як алергени (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук);
канцерогенні, що спричиняють ракові захворювання (ароматичні вуглеводні, аміносполуки, нікель і його з’єднання, окисли хрому, пил азбесту);
мутагенні, що спричиняють зміни спадкової інформації (свинець марганець, радіо активні речовини, формальдегід);
ті, які впливають на репродуктивну (дітородну) функцію (бензол, свинець, марганець, стирол, нікотин, радіоактивні речовини);
- наркотичні, що викликають збудження нервової системи, а потім її виснаження (метиловий спирт, метан, хлороформ, ацетон, кофеїн, нікотин, новокаїн, морфін, папаверин, промедол, ефедрин тощо).
Існують і інші різновиди класифікацій ШР, наприклад, за переважаючою дією на певні органи чи системи людини:
речовини, що спричиняють припікаючу дію шкіри, органів дихання (луги, кислоти);
речовини, які діють на органи дихання (С12, Н2S, NН4);
речовини, які діють на кров людини (СО2, нафтопродукти, свинець);
отрута нервової системи (з’єднання марганцю, ртуть);
ферментна або обмінна отрути (синильна кислота, миш’як, ртуть).
Фізіологічна реакція організму на шкідливі речовини
Отруйна речовина, що потрапила в організм людини, проходячи через чіпку, окислюється і перетворюється в інші речовини і разом з жовчю водиться з організму людини.
Деякі речовини, наприклад анілін і деякі інші, під дією фізико-хімічних реакцій перетворюються в ще отруйніші речовини. Наступає захворювання, зумовлене кількістю токсичної речовини, що потрапила в організм.
Токсикологи розрізняють такі дози дії ШР на організм людини:
LD1оо - мінімальна абсолютно смертельна доза (100 % живих організмів гине); KD5о - середня смертельна доза (гине 50 % дослідних тварин, решта хворіє); LDmin - мінімальна смертельна доза (близько 1 % гине, а в інших - зорювання;
LFпор - порогова доза (загибель не спостерігається, тільки отруєння). Надалі порогову дозу зменшують в 1000 разів і отримують граничнодопустиму концентрацію (ГДК).
Нормування шкідливих речовин і їх класифікація за шкідливістю
Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини, спричиняють порушення здоров’я лише в тому випадку, коли їхня кількість перевищує граничну для кожної речовини величину.
ГДК ШР (мг/м3) в повітрі робочої зони вважають таку концентрацію, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 год чи іншої тривалості (але не більше 40 год у тиждень) за час всього трудового стажу не може спричиняти профзахворювань або розладів у стані здоров’я, що визначаються сучасними методами як під час праці, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь.
За величиною ГДК в повітрі робочої зони ШР поділяються на чотири класи небезпеки (згідно з ГОСТ 12.1.007-76):
1 - надзвичайно небезпечні речовини, ГДК <0,1 мг/м3 (пари ртуті та свинцю, озон, аерозолі урану, кобальту, окиси ванадію) ІЮ50 < 500мг/м3;
2 - високонебезпечні речовини, ГДК 0,1-1,0 мг/м3 LD50 - 500-5000 мг/м3 (кислоти H2SO4 і HCl, СІ2, фенол, їдкі луги, H2S, хром, мідь, кофеїн);
З - помірно-небезпечні речовини, ГДК 1,1-10 мг/м3 (вінілацетат, толуол, ксилол, метиловий спирт, тютюновий і чайний пил);
4 - малонебезпечні речовини, ГДК >10 мг/м3 (аміак, ацетон, нафтопродукти, С02, скипидар, етиловий спирт).
У списку ГДК, поряд з величною нормативу, може стояти літера, яка вказує на особливість дії цієї речовини на організм людини;
О- гостронапрямленої дії;
А - алергічної дії;
К - канцерогенної дії;
Ф - фіброгенної дії.
Якщо в приміщенні є декілька видів шкідливих речовин в повітрі робочої зони, то для забезпечення безпеки роботи необхідно дотримуватись такої умови:
С1/ГДК1 + С2/ГДК2 + С3/ГДК3 + … + Сn/ГДКn <=1
при однонапрямленій дії ШР ~
де С1, С2, С3, С„ - концентрації відповідних ШР в повітрі, мг/м3; ГДК1, ГДК2, ГДК„ - граничнодопустима концентрація відповідних ШР, мг/м3.
До ШР односпрямованої (однонапрямленої) дії належать ШР, що близькі за хімічною будовою та характером впливу на організм людини.
Для контролю концентрації ШР у повітрі виробничих приміщень та робочої зони використовують такі методи:
експрес-метод - базується на явищі колориметрії (зміни кольору індикаторного порошку (газоаналізатори УГ-2, ГХ-4, СТХ-17, ФОН-1 тощо));
лабораторний метод - відбір проб і проведення фізико-хімічного аналізу (хроматографічного, фотокалориметричного) в лабораторних умовах;
метод неперервної автоматичної реєстрації вмісту в повітрі ШР (газоаналізатори, газосигналізатори ФКГ-ЗМ на хлор, “Сирена - 2”, на аміак, “Фотон” на НгБ, СПА-1, СТХ-18).
