17. Виробничий пил і його дія на організм людини. Заходи захисту від пилу,газів і парів.

Пил - тонкодисперсні частинки які утворюються при різних виробничих процесах.

Аерозоль - найдрібніші частинки, які знах. у повітрі в завислому стані

Аерогель – частинки які осідають на стінках та виступах у виробничих приміщеннях

Пил характеризується хімічним складом, розміром і формою, густиною, і магнітними властивостями.

За хімічним складом поділяють на :

1. неорганічний

2. органічний

3. змішаний

За дією на організм людини поділяють на : 1. Токсичний 2.Нетоксичний

Згідно з ГОСТ 12.01.005 88р. та санітарних норм СН 245-71 нормується пил за концентрацією і видом.

ГДК пилу від 1 до 10 мг\м³

Заходи захисту від пилу, газу, парів:

1. Вентиляція ( місцева, загальні)

2. Герметизація джерел пилу

3. Проведення зволоження у виробничих приміщеннях

4. Гранулювання пилоподібних матеріалів.

5. Засоби індивідуального захисту

18. Метеорологічні умови виробничого середовища,засоби та способи нормалізації параметрів мікроклімату.

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат ( метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розуміють клімат внутрішнього середовища цих приміщень, що визначається діючою на організм людини сукупністю температури, вологості, руху повітря та теплового випромінювання нагрітих поверхонь. Мікроклімат виробничих приміщень, в основному, впливає на тепловий стан організму людини та її теплообмін з навколишні середовищем.

Заходи та засоби нормалізації мікроклімату.

• Удосконалення технологічних процесів та устаткування.

• Раціональне розміщення технологічного устаткування.

• Автоматизація та дистанційне управління технологічними процесами.

• Раціональна вентиляція, опалення та кондиціювання повітря.,

• Застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів

• Використання засобів індивідуального захисту

19. Нормування метеорологічних умов,прилади для вимірювання метеорологічних умов.

В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладена диференційна оцінка оптимальних та допустимих метеорологічних умов в робочій зоні в залежності від теплової характеристики виробничого приміщення, категорії робіт за ступенем важкості та періоду року.

Температуру вимірюють звичайними ртутними чи спиртовими термометрами, парний термометр

Відносна вологість повітря вимірюється психрометром Августа, аспіраційним психрометром, гігрометром та гігрографом.

Швидкість руху повітря - крильчаті (0,3—0,5 м/с) та чашкові (1—20 м/с)анемометри, а для визначення малих швидкостей руху повітря (менше 0,5 м/с) — термоанемометри та кататермометри.

20. Вентиляція виробничих приміщень . Аерація виробничих приміщень.

Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів призначених для забезпечення на постійних ррбочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції — вилучити із приміщення забруднене або нагріте повітря та подати свіже.

Вентиляція класифікується за такими ознаками:

— за способом переміщення повітря — природна, штучна (механічна) та суміщена ( природна та штучна одночасно);

— за напрямком потоку повітря — припливна, витяжна, припливно­витяжна;

— за місцем дії — загальнообмінна, місцева, комбінована.

Організована природна вентиляція – це аерація. Для аерації у стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря , а у верхній частині – спеціальні ліхтарі для видалення відпрацьованого повітря.

Щоб посилити природну вентиляцію у виробничих приміщеннях встановлюють витяжні труби з дефлекторами на 1,5-2м вище гребня даху в зоні ефективної дії вітру. Вітер, що обтікає дефлектор створює знижений порівняно з атмосферним тиск, внаслідок чого по витяжній трубі вгору рухається повітря з приміщення й видаляється у навколишнє середовище.

Для боротьби з надлишками тепла аерація має перевагу втому, що величезні об’єми повітря(мільйони м/г) подаються і видаляються без вентиляторів і повітропроводів. Аерація дешевша й простіша в експлуатації порівняно з механічними системами вентиляції.

Недоліком природної вентиляції є те , що вона мало ефективна за високих температур зовнішнього повітря, особливо у безвітряну погоду.