2. Загальні відомості про добір проб (вибірок) для проведення випробувань

Партією матеріалів (штучних виробів) являється продукція одного найменування, способу виготовлення, структури і якісної градації, яка комплектується за певний інтервал часу та оформляється одним документом.

Партії волокнистої сировини складаються з великої кількості волокон, що розрізняються за своїми властивостями. В окремих пакуваннях і на різних ділянках ниток властивості можуть змінюватись. Для того, щоб об'єктивно оцінити окремі показники якості, від партії волокон або ниток відбирається невелика частина, яка повинна правильно відображати властивості всієї партії матеріалу.

Одиницею продукції називається окремий екземпляр штучної продукції, або невизначена кількість нештучної або штучної продукції. Пробою є регламентована кількість нештучної продукції, яка відбирається з контрольованої партії матеріалу для ухвалення рішення. Вибірка являє собою частину одиниць продукції, що відбирається з партії або потоку для оцінки якості.

У математичній статистиці сукупність будь-яких об'єктів називають генеральною сукупністю, а відібрану для її оцінки частину – вибіркою. Однак, слід пам'ятати, що при неправильному доборі вибірки результати її випробувань не можна поширювати на всю генеральну сукупність.

Система встановлення чисельності вибірки, порядку її добору від партії, вибору ділянки розміщення проб, форми, розміру, кількості передбачає можливість судження за результатами обмежених вибіркових випробувань про властивості всієї партії матеріалу, базується на результатах вивчення закономірностей нерівномірності і нестабільності властивостей матеріалів. Контрольні випробування, призначені для контролю якості продукції, ґрунтуються на системі добору проб, регламентованої стандартами і технічними умовами. Спеціальну систему добору проб необхідно дотримувати і при проведенні дослідницьких випробувань для одержання порівнянних і достовірних результатів.

Проби для контрольних випробувань відбирають методом випадкової вибірки. Випадкова вибірка складається так, що для будь-якої одиниці продукції контрольованої сукупності забезпечується рівна імовірність бути відібраною і включеною у вибірку. При дослідницьких випробуваннях, крім випадкової, застосовують навмисну і систематичні вибірки. Навмисна вибірка – це вибірка, у яку одиниці продукції відбирають з визначеною тенденцією, що приводить до підвищення або зниження імовірності добору одиниць із заданими ознаками. Систематична вибірка – це вибірка, у яку одиниці продукції відбирають із заздалегідь упорядкованого ряду. Чи одиниця продукції потрапить у вибірку залежить від номера або положення одиниці продукції в контрольованій сукупності.

Об’єм вибірки для контрольних і дослідницьких випробувань залежить від ступеню нерівномірності матеріалу, його вартості та розміру виробленої партії. Чим вище вартість і рівномірність властивостей матеріалів у партії, тим менше добір вибірки. Залежність між величиною вибірки та розміром виробничої партії для контрольних випробувань матеріалів встановлюється відповідними стандартами.

При випробуваннях текстильних матеріалів, крім проб та вибірок, використовують частини продукції, що мають інші найменування, у тому числі й узагальнений термін – зразок.

Проби відбирають за визначеними загальними правилами з метою відображення властивостей всієї партії матеріалу. При цьому необхідно враховувати, що партії волокон та ниток звичайно складаються зі штучних пакувальних одиниць – пак, ящиків та ін. Частини штучних пакувальних одиниць для ниток (пакування, бобіни та ін.) також є штучними одиницями, а для волокон залишаються пробами зменшеного розміру з різними найменуваннями (середня лабораторна, об'єднана, мала середня лабораторна, точкова, спробна стрічка, елементарна проба).

Правила добору проб для окремих видів волокон викладені у відповідних стандартах на бавовняні, луб'яні, вовняні, хімічні волокна та текстильні нитки.

При будь-якому методі добору проб вибірка або проба повинна відображати властивості всієї партії продукції, тобто бути репрезентативною. Для цього її відбирають, дотримуючись наступного основного принципу. При доборі кожен об'єкт генеральної сукупності (партії матеріалу) повинен мати однакову ймовірність бути відібраним у вибірку, а сам добір робиться випадково. При доборі проб для виміру вологості матеріалу їх маса обов'язково фіксується в момент добору або при визначенні загальної фактичної маси матеріалу. З огляду на зміну маси проби після її зберігання перед визначенням вологості, можна розрахувати вологість, яку мав матеріал у момент добору з партії. Якщо масу проби відразу не вимірюють, то їх закладають у ємність, що герметично закривається, для того щоб зашкодити зміні вологості матеріалу під впливом оточуючого середовища.

Об’єм проби визначається нерівномірністю матеріалу і величиною довірчих границь, у межах яких повинне знаходитись значення показника якості всієї партії матеріалу. Чим більше нерівномірність матеріалу, і чим менша величина

довірчого інтервалу, який задається (помилки вибірки), тим більшим повинен бути об’єм вибірки, який приймають, по можливості, мінімальним для прискорення випробувань.