1. Право на обрання напрямів спрямування прибутку товариства;

2. Право на одержання дивідендів.

Право на обрання напрямів спрямування прибутку товариства здійснюється на його загальних зборах шляхом участі у голосуванні при розгляді відповідного питання.

Відповідно до ч.4 ст. 145 ЦК України до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить розподіл прибутку товариства.

Право на отримання частки прибутку (дивідендів) відповідно до п. б) ч.1 ст. 10 Закону «Про господарські товариства» мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Дивіденд – це частина чистого прибутку товариства, що виплачується учаснику пропорційно до розміру його частки у статутному капіталі товариства.

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається загальними зборами товариства з обмеженою відповідальністю.

Право на одержання дивідендів може бути здійснено з моменту прийняття рішення загальними зборами товариства про затвердження звіту за рік та виплату дивідендів.

Рішення про виплату дивідендів оформляється протоколом Загальних зборів, і, як правило, повинно містити відомості про:

1) розмір дивідендів, що припадає на відповідну частку;

2) дату початку та закінчення виплати дивідендів;

3) форму виплати дивідендів (грошова або майнова);

4) порядок виплати дивідендів.

Право на участь у розподілі активів товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю у разі їх ліквідації.

Грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунків із кредиторами розподіляються між учасниками товариства.

Вимоги учасників товариства про розподіл його активів згідно із ст. 112 ЦК України належать до вимог четвертої (останньої) черги. Порядок та умови розподілу грошових коштів в порядку ліквідації визначаються законом та установчими документами товариства.

До інших майнових корпоративних прав учасників товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю належить переважне право купівлі частки учасника, яка пропонується до продажу третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам.

Відповідно до п. 3.3. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» переважне право не поширюється на відносини дарування, іншого безоплатного відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, а також обмін цієї частки (її частини) на інше майно.

Якщо учасники товариства не скористалися своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Згідно із п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників не зумовлює недійсність такого правочину.

У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред’явити до суду позов про переведення на нього прав та обов’язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої статті 362 ЦК України (переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності).

60. Переважне право купівлі частки в товариствах з обмеженою та додатковою відповідальністю.

До інших майнових корпоративних прав учасників товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю належить переважне право купівлі частки учасника, яка пропонується до продажу третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам.

Відповідно до п. 3.3. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» переважне право не поширюється на відносини дарування, іншого безоплатного відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, а також обмін цієї частки (її частини) на інше майно.

Якщо учасники товариства не скористалися своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Згідно із п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників не зумовлює недійсність такого правочину.

У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред’явити до суду позов про переведення на нього прав та обов’язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої статті 362 ЦК України (переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності).

61. Створення або участь у створенні товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.

Корпоративне право на участь в управлінні товариством включає у себе два самостійних види прав: