50.Криміналістична діагностика татуювань.

З огляду на розв'язання ідентифікаційних завдань щодо ототожнення особи людини, яка вчинила злочин або безвісно зникла, її особливі прикмети, до яких належить і татуювання, — найбільш цінні та інформативні серед інших ознак зовнішності людини. За допомогою криміналістичного дослідження змісту татуювань можна отримати також певну інформацію про властивості особи її носія.

Серед різноманіття видів татуювань для отримання криміналістичне значущої інформації про особу злочинця становить інтерес насамперед так зване кримінальне татуювання, а не інші його види — побутове, пам'ятне, декоративне, бо відомо, що наявність у особи кримінального татуювання насамперед пов'язане з її кримінальним минулим і криміногенною орієнтацією, які, як правило, пов'язані з відбуванням покарання у вигляді позбавлення волі.

Одним з перших на поширення татуювань серед злочинців звернув увагу італійський лікар-психіатр Ч. Ломброзо (1835-1890), який вважав татуювання проявом атавізму й ознакою морально меншо-вартісних, неповноцінних людей.

Залежно від малюнка та­туювання та його змістового значення можна отримати таку інформацію про особу його носія:

• відомості персонографічного характеру — дату народження, рік ув'язнення, рік звільнення з місць позбавлення волі, номери виправно-трудових установ (ВТУ) і місцевості, де особа відбувала покарання;

• відомості про злочинну діяльність — кількість судимостей, строк позбавлення волі, вид режиму та ВТУ, склад злочину (хуліганство, крадіжка, пограбування тощо), злочинну спеціалізацію та кваліфікацію, спосіб і місце вчинення злочинів, статус у злочинній ієрархії, належність до певного злочинного угруповання;

• причини злочинного способу життя;

• наявність негативних звичок (алкоголік, наркоман);

• сексуальну орієнтацію;

• ставлення до оточення, адміністрації ВТУ, держави, закону та правоохоронних органів;

• особистісні установки — злісне порушення режиму утримання, схильність до втечі з ВТУ, припинення чи продовження злочинної діяльності;

• особисті якості (сильний, жорстокий, незалежний); < психологічний стан (скорбота, надія, безвихідь);

• віросповідання.

Таким чином, татуювання на відміну від інших особливих прикмет є джерелом такої великої за обсягом криміналістичне значущої інформації, що дає змогу отримати відомості не тільки про фізичні властивості особи (ознаки її зовнішності та їх особливості), а й про біологічні та соціальні властивості особистості носія татуювання — злочинця.

51.Застосування звукозапису в розслідуванні; тактика і процесуальне оформлення.

Сутність звукозапису складається у фіксації хвилі, що виникає внаслідок коливань звукового середовища, технічними засобами (магнітофоном) на матеріальний носій (магнітну стрічку). Джерелом виникаючих акустичних коливань може бути мова людини, голосу тварин і птахів, шум працюючих машин, транспортних засобів, виробничих процесів, навколишнього середовища. Поняття криміналістичного звукозапису охоплює теоретичні положення, технічні засоби, способи й правила фіксації, дослідження й використання звукової інформації в інтересах розслідування. У криміналістичній практиці звукозапис застосовується в оперативно-розшуковій і процесуальній діяльності правоохоронних органів. Як оперативно-розшуковий захід звукозапис може бути застосована як засіб фіксації дій протиправної спрямованості (образи словами, вимагання хабара, погрози вбивством і т.п. ) відповідно до законодавства про оперативно-розшукову діяльність. Застосування звукозапису в процесуальній діяльності можливо з дотриманням норм карно-процесуального закону. У цій сфері вона використається як допоміжний технічний засіб наукової організації праці слідчого і як тактико-технічний засіб фіксації слідчих дій. Як допоміжний технічний засіб звукозапис застосовується в ході виробництва слідчої дії для фіксації деяких даних (замість чорнових заміток), використовуваних потім при написанні протоколу, для фіксації даних про можливих свідків, інформацію, отриманої при опитуванні очевидців події й т.д. Фонограми такого запису до протоколу або іншому процесуальному акту не додаються й можуть бути знищені (стерті). Як тактико-технічний засіб фіксації слідчої дії звукозапис застосовується тоді, коли необхідно зафіксувати явища, словесний опис яких утруднено або взагалі неможливо (відбиття в протоколі допиту емоційної характеристики показань допитуваного, інтонації сказаного, логічних наголосів і інших обставин). Вона знаходить застосування також при допиті свідків, що відбувають у тривале відрядження, при допиті за участю перекладача, при допиті осіб з розладом слуху й мови, при проведенні деяких слідчих експериментів і перевірці показань на місці. Застосування звукозапису сприяє всебічній оцінці отриманої інформації. Крім того, її використання може забезпечити слідчому певні тактичні переваги, що особливо важливо при конфліктній ситуації, наприклад, коли при допиті обвинувачуваного (підозрюваного) з установкою на дачу неправдивих свідчень слідчий, звільнений від необхідності по ходу допиту вести протокол, може ефективніше чергувати постановку несподіваних уточнюючих, що деталізують питань і пред'явлення наявних доказів. У цій ситуації допитуваному бракує часу на обмірковування нових помилкових пояснень і підготовку невразливої позиції. У їхньому пошуку він змушений затягувати паузи, фиксируемые звукозаписом. Розуміючи згубність мовчання, він поступово втрачає контроль над вибраною лінією поводження й змушений або давати правдиві показання, або вступати в нові протиріччя. Наступні несподівані питання зрештою змушують його відмовитися від неправди й правдиво про усім розповісти. Звукозапис, зроблений при допиті обвинувачуваного, що дає правдиві показання, може бути використана при допиті його співучасників, коли по тактичних міркуваннях не доцільне проведення очної ставки між ними. Звукозапис слідчої дії може вироблятися неодноразово, із зупинками, бути прослухана в ході розслідування, що сприяє глибокому психологічному аналізу відбитих дій і виробленню оптимальних тактичних рішень. Таким чином, звукозапис як засіб фіксації володіє цілим рядом достоїнств. І проте вона не заміняє протоколювання як процесуальну форму фіксації процесу й результатів слідчої дії. Більше того, вона може містити надлишкову інформацію, що не представляє інтересу для наслідку й не фиксируемую протоколом. Тому звукозапис застосовується тоді, коли дійсно може зіграти позитивну роль в одержанні доказательственной інформації. Относимость фонограми із записом слідчої дії певному (допитуваному) особі закріплюється у встановленому законом порядку. Фонограма, отримана в процесі оперативно-розшукової діяльності, що містить запис мови протиправного характеру, може з'явитися речовинним доказом у справі й може бути використана в якості ідентифікуючу особистість носія інформації. По такій фонограмі може бути зроблене в процесуальному порядку впізнання по голосі й мові й призначена фоноскопическая експертиза. Для виробництва впізнання по фонограмі готуються експериментальні фонограми із записом мови двох сторонніх осіб зі схожими голосами на такій же апаратурі з дотриманням тих же умов запису, що й запис мови особи, що пізнається. При підготовці матеріалів на фоноскопическую експертизу того ж правила дотримуються при одержанні порівняльного зразка мови підозрюваної особи