64.Тактика освідування.

Освідування – це слідча дія, яка проводиться на підставі обов'язкової для освідуваної особи мотивованої постанови слідчого самим слідчим або за його дорученням лікарем у присутності понятих однієї статі з освідуваною особою з метою встановлення на її тілі слідів злочину або особливих прикмет.

Освідування з метою встановлення наявності або відсутності слідів злочину у вигляді тілесних ушкоджень проводиться слідчим особисто тоді, коли немає необхідності застосовувати спеціальні знання. Якщо ж необхідно визначити характер слідів злочину і механізм їх утворення, локалізацію і давність, отримати відповідь на інші питання, які вимагають спеціальних знань, то необхідно провести судово-медичне освідування за правилами, встановленими ч. 2 ст. 193 КПК України.

Потрібно наголосити на тому, що освідування як і огляд місця події відноситься до невідкладних слідчих дій, оскільки зволікання з його проведенням може привести до втрати доказів внаслідок дії особи, яка підлягає освідуванню, направлених на знищення слідів злочину, а інколи й особли¬вих прикмет.

Як зазначено в монографії В. О. Комаха, до особливих прикмет відносяться:

а) особливості, аномалії анатомічної будови тіла людини природжені (наприклад, шість пальців на ногах, вкорочення однієї із ніг тощо), а також і такі, що утворилися в період життя (післяопераційний рубець, горб, викривлення хребта тощо);

б) особли¬вості, аномалії функціонального характеру (особливості ходи, жестикуляція, міміка);

в) родимі плями, бородавки; татуювання, сліди травм, а також сліди видалення особливих прикмет;

г) ознаки, які можуть вказувати на професію або звички особи (мозолі на ру¬ках, які утворилися в результаті роботи визначеного виду).

65.Способи фіксації процесу і результатів огляду місця події.

Протокол огляду місця події складається з 3-х основних частин: вступної, описової та заключної.

У вступній частині протоколу зазначається: час і місце складання протоколу; посада та прізвища осіб, які проводили огляд та брали участь у його проведенні, прізвища та адреси понятих; підстави для проведення огляду та посилання на відповідні норми КПК України; відмітки про роз'яснення учасникам огляду і понятим їх прав і обов'язків; умови в яких проводився огляд; час початку та закінчення огляду.

Описова частина протоколу має містити відомості щодо загальної характеристики місця події, його оточення та меж. Описуються також шляхи підходу до даного місця і шляхи відходу; щодо самого місця огляду - стан входів, суміжних приміщень, сходів, дверей, вікон, запорів. Далі послідовно описуються окремі об'єкти (предмети, сліди, речові докази, трупи) із зазначенням їх місцезнаходження, ознак і застосованих способів виявлення, вилучення та фіксації. У протоколі мають бути описані негативні обставини, якщо такі будуть встановлені.

Відносно виявлених слідів і предметів у протоколі вказуються: найменування виявленого, його місцезнаходження, розмір, форма, колір, а також окремі ознаки. У випадках, коли названі об'єкти фіксуються, у протоколі вказуються місце і способи їх виявлення, а також способи фіксації.

Заключна частина протоколу містить відомості щодо вилучених предметів та слідів, умов та методів їх виявлення, фіксації (фото-, кіно-, відеозйомка, дані про чутливість плівки, умови зйомки, параметри зйомки) та вилучення (копіювання на дактоплівку, виготовлення гіпсового зліпку тощо). У цій частини протоколу зазначається про наявність або відсутність зауважень понятих та інших учасників огляду щодо порядку огляду, вилучення слідів та інших предметів, а також інших дій, вчинених слідчим. Протокол підписує слідчий, а також поняті та інші учасники огляду.

При складанні протоколу огляду місця події необхідно дотримуватись вимог щодо термінології. Не варто вживати невизначених понять: "біля", "неподалік", "ліворуч", "праворуч", "поряд" тощо.

У протоколі також не можуть мати місця чіткі найменування тих предметів чи слідів, характеристика яких у процесі огляду не визначена.

До протоколу огляду місця події можуть додаватися плани, схеми місця події, фотознімки, кіно- та відеоплівки.

При складанні плану чи схеми використовують умовні позначення.

На кожному плані або схемі повинні бути: заголовок із зазначенням, що саме накреслено, стрілка з позначенням "північ-південь" для орієнтування на сторони світу, масштаб (на планах), пояснювальні написи про те, що являють собою ті чи інші зображені об'єкти.

Всі технічні засоби, які використовують для фіксації процесу огляду та його результатів, можна згрупувати таким чином:

- фотографічні засоби;- кінематографічні;

- відеозаписуючі;- звукозаписуючі;- вимірювальні;- моделюючі;- аналітичні:- пошукові;- кібернетичні.