- •Методичні вказівки
- •1 Лабораторна робота № 1 система охолодження
- •1.1 Мета роботи
- •1.2 Загальні положення
- •1.3 Системи рідинного охолодження
- •1.4 Повітряна система охолодження
- •1.5 Розрахунок елементів системи охолодження
- •1.5.1 Рідинна система охолодження
- •1.5.2 Рідинний насос
- •1.5.3 Радіатор
- •1.5.4 Вентилятор
- •1.5.5 Двигун з повітряним охолодженням
- •Питання і завдання для самоконтролю
- •2 Лабораторна робота № 2 Система мащення
- •2.1 Мета роботи
- •2.2 Загальні положення
- •2.3 Розрахунок елементів системи мащення
- •2.3.1 Масляний насос
- •2.3.2 Масляна центрифуга
- •2.3.3 Масляний радіатор
- •2.3.4 Розрахунок підшипників ковзання
- •Питання і завдання для самоконтролю
- •3 Лабораторна робота № 3 системи впуску і випуску
- •3.1 Мета роботи
- •3.2 Загальні положення
- •3.3 Повітряні фільтри
- •3.4 Впускні і випускні трубопроводи
- •3.5 Глушіння шуму
- •Питання і завдання для контролю
- •4 Лабораторна робота № 4 Cистеми живлення карбюраторних двигунів
- •4.1 Мета роботи
- •4.2 Загальні положення
- •4.3 Робочий процес елементарного карбюратора
- •4.4 Паливопідкачувальні насоси
- •4.5 Системи живлення з вприскуванням бензину
- •Питання і завдання для контролю
- •5 Лабораторна робота № 5 Система живлення дизелів
- •5.1 Мета роботи
- •5.2 Призначення і будова паливних систем
- •5.3 Класифікація паливних систем дизелів
- •5.4 Параметри паливоподачі
- •5.5 Форсунки
- •5.6 Особливості паливоподаючої апаратури для роботи на легких, важких і сірчастих паливах
- •5.6.1 Апаратура для живлення багатопаливних дизелів
- •5.6.2 Особливості паливних систем при використанні важких і сірчистих палив
- •5.7 Паливна система дизелів з електронним управлінням
- •5.8 Напрямки удосконалення паливних систем дизелів
- •Питання і завдання для контролю
- •6 Лабораторна робота № 6 Система живлення газових, бензогазових двигунів та газодизелів
- •6.1 Мета роботи
- •6.2 Системи живлення газових двигунів
- •6.3 Системи живлення бензогазових двигунів
- •6.4 Система живлення газодизелів
- •6.5 Розрахунок газової апаратури
- •6.6 Особливості паливних систем двигунів, працюючих на водні
- •Питання і завдання для контролю
- •Питання модульних контролів з дисципліни Перший модульний контроль
- •Другий модульний контроль
- •Третій модульний контроль
- •Четвертий модульний контроль
- •Рекомендована література
1.4 Повітряна система охолодження
Повітряна система охолодження складається із оребрених головок та блока, вентилятора (осьового або відцентрового), демпферів.
Вона проста за будовою та в експлуатації, забезпечує швидше прогрівання двигуна після запуску, має невелику масу.
Недоліками системи такого типу є: залежність ефективності системи від режиму роботи двигуна: гірша рівномірність відведення теплоти по висоті циліндра; шумність роботи; більші витрати потужності на привід вентилятора.
В розповсюджених системах з вентилятором використовуються дві схеми подачі охолоджуваного повітря: з нагнітаючим вентилятором і відсмоктувальним вентилятором. Нагнітаючий вентилятор працює в потоці холодного і більш густого повітря, має більшу подачу і вимагає менших енергетичних витрат.
Рисунок 1.34 – Схема повітряної системи охолодження двигуна
1.5 Розрахунок елементів системи охолодження
1.5.1 Рідинна система охолодження
Вихідною величиною для розрахунку елементів системи охолодження є кількість теплоти, яка відводиться від двигуна в навколишнє середовище за одиницю часу, кДж/с:
а)
,
(1.1)
де:
-
середні за час теплообміну коефіцієнти
тепловіддачі відповідно від газів
нагрівальній стінці і від стінки
охолодному тілу
;
-
середні площини відповідно нагрівальної
і охолодної поверхонь (м2);
-
середні
температури відповідно газів і охолодного
тіла (оК);
-
відповідно середній коефіцієнт
теплопровідності
і товщина стінок (м);
б) Загальну кількість теплоти Дж/с, відведеної в охолодну рідину, можна визначити по формулі:
1) для бензинового двигуна
,
(1.2)
де: с=0,45…0,53 – коефіцієнт пропорційності для чотиритактних двигунів;
i – число циліндрів;
D – діаметр циліндра, см;
n – частота обертання колінчастого вала, хв-1;
m=0,6…0,7 – показник ступеню для чотиритактного двигуна;
Hu – найнижча теплота згоряння палива, мДж/кг;
Hu =119950(1-)L0 – кількість теплоти загубленої внаслідок хімічної неповноти згоряння палива, мДж/кг;
- коефіцієнт надлишку повітря;
L0 – теоретично необхідна кількість повітря для повного згоряння 1 кг бензину (L0 = 0, 516 кмоль/кг).
2) для дизелів без наддуву
.
(1.3)
Значення найнижчих теплот згоряння автотракторних палив Hu приведені нижче, мДж/кг:
Паливо |
Бензин |
Дизельне |
Прир. газ |
Пропан |
Бутан |
Hu |
44,0 |
42,5 |
35,0 |
85,5 |
112,0 |
Загальну кількість теплоти, відведеної в охолодну рідину, можна визначити по формулі
,
(1.4)
де: qохол. – питома кількість теплоти, кДж/(кВтгод.);
Ne – ефективна потужність двигуна, кВт.
На основі випробувань двигунів рідинного охолодження різних типів питома кількість теплоти qохол.. [кДж/(кВтгод.)] має наступні значення:
- двигуни із запалюванням від іскри 2840-5700;
- дизелі: швидкохідні 2270-3700;
- тихохідні 1890-3130.
Кількість теплоти, яка відводиться від двигуна, можна визначити також із рівняння
,
(1.5)
де: Hu –найнижча теплота згоряння палива, кДж/кг;
Gпал. – годинна витрата палива, кг/год.
