- •Методичні вказівки
- •1 Лабораторна робота № 1 система охолодження
- •1.1 Мета роботи
- •1.2 Загальні положення
- •1.3 Системи рідинного охолодження
- •1.4 Повітряна система охолодження
- •1.5 Розрахунок елементів системи охолодження
- •1.5.1 Рідинна система охолодження
- •1.5.2 Рідинний насос
- •1.5.3 Радіатор
- •1.5.4 Вентилятор
- •1.5.5 Двигун з повітряним охолодженням
- •Питання і завдання для самоконтролю
- •2 Лабораторна робота № 2 Система мащення
- •2.1 Мета роботи
- •2.2 Загальні положення
- •2.3 Розрахунок елементів системи мащення
- •2.3.1 Масляний насос
- •2.3.2 Масляна центрифуга
- •2.3.3 Масляний радіатор
- •2.3.4 Розрахунок підшипників ковзання
- •Питання і завдання для самоконтролю
- •3 Лабораторна робота № 3 системи впуску і випуску
- •3.1 Мета роботи
- •3.2 Загальні положення
- •3.3 Повітряні фільтри
- •3.4 Впускні і випускні трубопроводи
- •3.5 Глушіння шуму
- •Питання і завдання для контролю
- •4 Лабораторна робота № 4 Cистеми живлення карбюраторних двигунів
- •4.1 Мета роботи
- •4.2 Загальні положення
- •4.3 Робочий процес елементарного карбюратора
- •4.4 Паливопідкачувальні насоси
- •4.5 Системи живлення з вприскуванням бензину
- •Питання і завдання для контролю
- •5 Лабораторна робота № 5 Система живлення дизелів
- •5.1 Мета роботи
- •5.2 Призначення і будова паливних систем
- •5.3 Класифікація паливних систем дизелів
- •5.4 Параметри паливоподачі
- •5.5 Форсунки
- •5.6 Особливості паливоподаючої апаратури для роботи на легких, важких і сірчастих паливах
- •5.6.1 Апаратура для живлення багатопаливних дизелів
- •5.6.2 Особливості паливних систем при використанні важких і сірчистих палив
- •5.7 Паливна система дизелів з електронним управлінням
- •5.8 Напрямки удосконалення паливних систем дизелів
- •Питання і завдання для контролю
- •6 Лабораторна робота № 6 Система живлення газових, бензогазових двигунів та газодизелів
- •6.1 Мета роботи
- •6.2 Системи живлення газових двигунів
- •6.3 Системи живлення бензогазових двигунів
- •6.4 Система живлення газодизелів
- •6.5 Розрахунок газової апаратури
- •6.6 Особливості паливних систем двигунів, працюючих на водні
- •Питання і завдання для контролю
- •Питання модульних контролів з дисципліни Перший модульний контроль
- •Другий модульний контроль
- •Третій модульний контроль
- •Четвертий модульний контроль
- •Рекомендована література
1.5.3 Радіатор
Радіатор являє собою теплообмінний апарат для повітряного охолодження рідини, що находять від нагрітих деталей двигуна.
Розрахунок рідинно-повітряного радіатора зводиться в основну до визначення його поверхні охолодження (м2), необхідної для передачі теплоти від охолодної рідини повітрю
,
(1.17)
де: Q – кількість теплоти, яка відводиться в систему охолодження, кДж/с;
к – коефіцієнт теплопередачі радіатора, Вт/(м2К);
Тсер.рід. – середня температура рідини у радіаторі, К;
Тсер.пов. – середня температура повітря, яке проходить через радіатор, К.
Коефіцієнт теплопередачі у формулі (1.17) має таке значення
,
(1.18)
де: рід. – коефіцієнт тепловіддачі від рідини до стінки радіатора, Вт/(м2К);
1 – товщина стінки труби, м;
1 – коефіцієнт теплопровідності метала трубок радіатора, Вт/(м2К);
пов. – коефіцієнт тепловіддачі від стінок радіатора до повітря, Вт/(м2К).
За даними дослідження величина К складає для легкових автомобілів 140…180, для вантажних – 80…100 Вт/(м2К).
Середня температура охолодної рідини у радіаторі приймається у межах Тсер.рід. = 358…365К.
Середня температура повітря Тсер.рід. = 323…328К.
Кількість охолодної рідини (кг/с), що проходить через радіатор
.
(1.19)
При примусовій циркуляції рідини в системі температурний перепад Т=Трід.вх.-Трід.вих.=6…12К. Оптимальне значення температури Трід.вх., яка характеризує температурний режим системи рідинного охолодження, приймається в інтервалі 353…368К. В зв’язку з прийнятими значеннями Т і Трід.вх. можна визначити середню температуру рідини в радіаторі:
.
(1.20)
В радіаторі тепло передається від рідини до охолодного повітря, тобто Q=Qпов..
Кількість повітря (кг/с), що проходить через радіатор
.
(1.21)
Температурний перепад Тпов.=Тпов.вих.-Тпов.вх. повітря в серцевий радіатор складає 20…30К. Температура перед радіатором Тпов.вх. приймається 313К. Середня температура охолодного повітря, що проходить через радіатор
.
(1.22)
Підставив в рівняння (1.17) значення Тсер.пов., Тсер.рід., К і Q визначають поверхню охолодження радіатора (м2)
.
(1.23)
1.5.4 Вентилятор
Вентилятор забезпечує обдування радіатора просмоктуванням через його серцевину атмосферного повітря. У двигунів з системами рідинного охолодження застосовуються осьові вентилятори. Розрахунок вентилятора зводиться до визначення його основних параметрів: діаметра лопат, частоти обертання, потужності, яка витрачається на його привід.
Кількість повітря, яка проходить через радіатор, визначають із рівняння теплового балансу, м3/с
,
(1.24)
де: пов. – густина повітря, яка визначається за параметрами навколишнього середовища, кг/м3. Густина повітря при середній його температурі в радіаторі Тсер.пов.=325К;
;
Rпов.=287 Дж/(кгК) – питома газова постійна для повітря;
спов. – середня теплоємність повітря, Дж/(кгК);
Тпов.- температурний напір повітря у радіаторі, Тпов.=(20…30)К.
Для вибору вентилятора крім його продуктивності необхідно знати гідравлічний опір повітряної мережі. Вона складається із опору, викликаного утратами на тертя і місцевими втратами. При розрахунку систем охолодження опір повітряного тракту приймається ртр.=(600…1000)Па.
По заданій продуктивності вентилятора і величині ртр. знаходять необхідну потужність, витрачену на привід вентилятора і його основні розміри
,
(1.25)
де: ртр. – гідравлічний опір повітря, Па;
вент. – ККД вентилятора, для осьових клепаних вентиляторів вент.=0,32…0,4, для литих вент.=0,55…0,65.
Звичайно ця потужність складає (7…14)% від номінальної потужності двигуна.
Діаметр вентилятора, м (рис. 1.5)
,
(1.26)
,
(1.27)
де: Vпов. – кількість повітря, яке проходить через радіатор, м3/с;
wпов. –швидкість повітря перед фронтом радіатора без обліку швидкості руху транспортного засобу, м/с, wпов.=(6…24).
Рисунок 1.5 – Розрахункова схема вентилятора
Одержання значення Dвент. округлюють до ближнього в розмірному ряду по ГОСТ 10616-73 (…0,25; 0,265; 0,280; 0,300; 0,315; 0,335; 0,355; 0,375; 0,400; 0,425; 0,450; 0,475; 0,500; 0,530; 0,560; 0,600; 0,630; 0,670;…)м. В двигунах існуючих конструкцій використовують вентилятори діаметром 0,25…0,67м.
Частоту обертання вентилятора вент. приймають, виходячи із граничного значення його колової швидкості, яка дорівнює uвент.=(70…100) м/с.
Колова швидкість залежить від напору вентилятора та його конструкції, м/с
,
(1.28)
де: Ψл – коефіцієнт, який залежить від форми лопатей (для плоских лопатей Ψл=2,8…3,5; для криволінійних Ψл=2,2…2,9.
Частота обертання вентилятора при відомій коловій швидкості, хв-1
.
