Аналіз експериментального вивчення дітей в ситуаціях вибору («подвійної мотивації»).

У дошкільному віці все частіше самоствердження дитини набуває форми, що порушують дисципліну. У неоднозначних ситуаціях (ситуаціях «подвійної мотивації») відбувається зіткнення безпосередніх імпульсивних бажань дітей і вимог дорослого, і тоді дитина порушує правила. Для вивчення поведінки дітей в ситуаціях «подвійної мотивації» була створена експериментальна модель, в якій стикалися безпосередні импульсивні бажання дитини та вимоги дорослого. Дитина в один і той же час відчувала бажання порушити інструкцію дорослого і виконати її: не заглядати у залишену без нагляду привабливу коробку (експеримент «Загадкова коробка»); незаконно (не за правилами) не привласнювати предмет, що сподобався (експеримент «Незвичайні піжмурки»); незаконно не претендувати на те, що не належить їй по праву (експеримент «Лотерея»).

В експериментах брали участь діти різного дошкільного віку. Аналіз матеріалів дослідження показав, що прагнення бути визнаним дорослим набуває особливого особистісний сенс для дитини. Вже у три-чотири роки більше половини дітей прагне утримати себе від спокуси. У п'ять-сім років відсоток дітей, що виконують інструкцію, досить високий. Однак дотримання інструкції дається їм непросто - чітко спостерігається боротьба мотивів у дітей. Так, в ситуації «Загадкова коробка» після відходу з кімнати експериментатора діти вели себе по-різному: одні озиралися на двері, схоплювалися зі стільця, розглядали коробку, торкалися до неї, але утримувалися від того, щоб відкрити її і заглянути; інші намагалися зовсім не дивитися на коробку, примушуючи себе дивитися в бік, треті - програвали бажані дії символічно. Так, п'ятирічний Митя, упевнившись, що його ніхто не бачить, всю свою увагу направив на коробку. Він водив по ній пальцем, грав по кришці, як по клавішах піаніно, нюхав коробку. Потім символічно «відкрив» кришку коробки, «дістав» щось і «поклав» у кишеню своєї сорочки. Озирнувшись по сторонах, він «поліз» в кишеню, «витягнув» це щось і став його «лизати». Хлопчик «лизав» уявні солодощі. Після того як з'явився експериментатор, Митя з гордістю повідомив, що він не заглядав у коробку.

Слід зазначити, що для дитини надзвичайно важлива ставлення дорослого до його перемоги над самим собою. Діти радіють, коли їх схвалюють, і помітно засмучуються, якщо дорослий відноситься до їх повідомленням («Я не дивився в коробку!") індіферентно.

Однак у дошкільному віці досить багато і дітей, порушують інструкцію дорослого. При цьому виявилося, що дитина трьох-чотирьох років може порушити інструкцію і повідомити, що відкривав коробку. У той же час діти п'яти-семи років, порушивши інструкцію, прагнуть промовчати про це. Збрехавши, вони намагаються продемонструвати дорослому свою щиру правдивість, наприклад дивляться «чесними очима» прямо в очі дорослого. Більшість п'ятирічних дітей після порушення інструкції воліють сказати неправду. Шестирічні діти, порушивши інструкцію, так само направлено брешуть.

Експериментальне вивчення психологічних особливостей дітей дошкільного віку в заданій ситуації подвійної мотивації дозволило виявити три основних типи поведінки дітей: дисциплінований, недисциплінований правдивий, недисциплінований неправдивий.

Дисциплінований тип поведінки зустрічається у всіх вікових групах. При цьому дошкільник по-різному виконує інструкції дорослого. З трьох-чотирьох років діти починають виконувати прийоми «відволікання» від ситуації, що провокує порушення інструкції. Діти п'яти-семи років у меншій мірі відчувають потребу в таких прийомах, набуваючи стійке вміння усвідомлено стримувати себе. З віком спостерігається зміна мотивації дисциплінованого типу поведінки. Якщо малюки найчастіше йдуть інструкції через острах осуду або бажання емоційної ідентифікації з дорослим, то старші дошкільнята ведуть себе дисципліновано в силу усвідомлення необхідності виконання правил поведінки.

Звернемося до протокольного записам експерименту «Загадкова коробка».

Діана Т. (3,4) за відсутності експериментатора з усіх боків оглядає коробку, озирається по сторонах, на двері, потім дістає стрічку і починає грати нею. Часом поглядає на коробку, простягає до неї руки, але потім знову дістає стрічку.

Льоня М. (4,6) за відсутності експериментатора встав, розглядає коробку з усіх сторін, ходить навколо неї, нахиляється, майже торкаючись носом, але руками не чіпає. Потім сідає, починає крутитися на стільці, повертається знову обличчям до коробки, ховає руки під стіл.

Павлик П. (5,8) після відходу експериментатора дивиться по сторонах, на руки, підстрибує на стільці, дотягується руками до коробки, але швидко прибирає руки.

Віка У. (5,8) за відсутності експериментатора сидить спокійно, потім починає наспівувати. Потім гладить стіл рукою, наближаючи руку до коробки і відводячи її.

Недисциплінований правдивий тип поведінки виявлено у всіх вікових групах. Прояв цього типу в молодшому і старшому дошкільному віці має свої особливості. Молодший дошкільний вік характеризується переважанням щиро-імпульсивної поведінки, яка проявляється в тому, що діти, порушивши інструкцію дорослого, легко зізнаються в своєму порушенні.

Вова Т. (3,8) за відсутності експериментатора відкрив коробку і став розглядати її вміст, не відчуваючи при цьому ніякого видимого роби ¬ ства. На запитання: «Ти заглядав у коробку?» - Відповів ствердно.

Діти середнього і старшого дошкільного віку, порушивши інструкцію, найчастіше випробовують емоційні труднощі: вони збентежені навіть наодинці самі з собою, схвильовані. При появі дорослого зніяковіло зізнаються в тому, що порушили вимогу.

Недисциплінований неправдивий тип поведінки може виникнути в будь-якому дошкільному віці. Однак найяскравіше він представлений в п'ять-шість років.

Іра Т. (5,6) за відсутності експериментатора визирнула за двері, потім повернулася до столу і відкрила коробку. На питання експериментатора: «Ти відкривала коробку?» - Відповіла: «Ні».

У генезисі недисциплінований правдивий тип поведінки набуває тенденцію до зменшення. Спостерігається переміщення цього типу в бік дисциплінованого правдивого чи недисциплінованого неправдивого, тобто з віком відбувається закріплення крайніх типів поведінки.

Негативні утворення це - асоціальні форми поведінки та відповідні риси особистості, а саме: неправдивість (брехня), заздрість, злість, агресивність, впертість, свавілля.