Дитяча брехня

Ми живемо в суспільстві, де конкуренція і змагальність проникли в усі сфери нашого життя. Не дивно, що багато дітей, починаючи вже з двох років, прагнуть в усьому бути першими і добре усвідомлюють важливість перемоги. Саме це бажання - бути щасливим і успішним від інших - і є однією з основних причин того, що дитина починає обманювати.

Іншою причиною дитячої брехні є страх розчарувати батьків. Дитина прагне відповідати очікуванням. Діти знаходяться під великим тиском очікування того, що вони будуть добре вчитися, чи то з боку батьків чи вчителів. Багато дітей також вважають, що від гарних оцінок залежить їхнє майбутнє. І якщо вони не відповідають цим очікуванням, не встигають у школі, то дитина відчуває, що у неї немає іншого виходу, окрім як обманювати, і тоді обман носить функцію захисного механізму від надмірного пресингу.

Брехня як навмисне спотворення істини з'являється тоді, коли дитина починає розуміти необхідність підкорятися певним правилам, які проголошує взрослим. Такі ситуації стають для дитини ситуаціями «подвійної мотивації». Притязая на те, щоб бути визнаним дорослим, дитина, що порушив правило, часто вдається до брехні. Брехня може виникнути як побічний наслідок розвитку потреби в домаганні, тому що вольова сфера дитини недостатньо розвинена для послідовного виконання вчинків, що ведуть до визнання. Брехня виникає як компенсація недостатності вольового (довільного) поведінки.

Брехня починає розвиватися, коли в дитини не сформировалась потреба в правдивому ставленні до інших людей, коли чесність не стала якістю, що підвищує значимість дитини в очах інших людей.

Крім цього, причини дитячої брехні можуть бути наступними:

- Дитина хоче уникнути покарання.

- Хоче привернути до себе увагу.

- У неї є проблеми, які потребують вирішення.

- Уникає стресових ситуацій.

- Бере приклад з навколишніх його дорослих або дітей.

Діти молодше 6 років часто розповідають складені ними історії, видаючи їх за правду, і іноді навіть вірять в них самі. Це не брехня і не обман, просто вони ще нечітко відрізняють реальність від вигадки, до того ж ці історії не приносять ніякої шкоди і свідчать лише про розвинену уяву дитини. Але якщо дитина вже старше 6 років, то вигадані історії вже не так нешкідливі, особливо якщо ви чи сама дитина не можете зрозуміти, де правда, а де брехня. У цьому випадку краще з'ясувати причини такого фантазування і постаратися запобігти його.

Якщо ж продовжує хронічно брехати дитина старше 7 років, то це може свідчити про якісь внутрішніх його проблеми, і може бути, йому навіть знадобиться допомога дитячого психолога.

У реальній практиці боротьба з такими негативними явищами, як брехня, часто зводиться до того, що дорослі намагаються знизити рівень домагання дитини тим, що викривають його у брехні: «Ти брехун!» Грубе викриття брехні, що виникає як засіб реалізації нездійснених домагань на визнання, не приведе до позитивних результатів. Дорослий повинен зуміти надати дитині довіру і висловити впевненість у тому, що він не буде надалі принижувати себе брехнею.