Запальність дитини

Для осмислення дитячої запальності треба враховувати вік дитини. Вона нерідко виявляється близько двох років. Найрізноманітніші події викликають слабкі або сильні напади - нездатність завести іграшку або відмову в солодощах, зміни в наміченому розпорядку або закінчення «особливих церемоній». Підростаючи, діти стають більш сприйнятливими до аргументів і запропонованих альтернатив. Вони краще розуміють пояснення дорослих і завчасні попередження на кшталт: «Коли мультик закінчиться, ми підемо додому».

У дітей старшого віку теж буває багато нападів гарячковість у відповідь на невдоволення. Причин того, що з віком ці напади не проходять, достатньо. Коли дитина була молодша, дорослі виконували його волю при перших ознаках нападу. І життя може бути такої змішаної і непередбачуваною, що запальність - це скоріше вираження відчаю і безпорадності, ніж прояв характеру. Можливо, що знайомі дитині дорослі також впадають в раж від найменшого приводу, і він, не знаючи інших шляхів подолання труднощів, засвоїв це як спосіб спілкування.

Запальність дворічних вимагає терпіння і бажання побачити світ очима дитини. Наприклад, малюк терпляче чекав у чотирьох магазинах - так вже варто заходити в п'ятий? Дорослим треба з готовністю вибачитися, якщо виявиться, що вони сперечалися через дрібницю. Часто після інциденту слід чесно зважити, наскільки гордість або збентеження вплинули на Ваші дії.

Головна відмінність у зверненні з запальними дворічними і чотирирічними дітьми - зріст і вагу дитини, так як меншого набагато легше утримати фізично або підняти і понести. Інша відмінність в тому, що старші більше здатні розповісти про свої почуття згодом. Незважаючи на ці відмінності, існують загальні рекомендації, що застосовуються при нападах запальності до всіх дітей до п'яти років.

Іноді наростання запальності можна помітити. Для цього, звичайно, потрібно частково знати особистість дитини. Тоді можна відвернути малюка. Часом, навпаки, доцільніше залишити його, залишивши без аудиторії. Дітей старшого віку можна спонукати висловлювати свої почуття словами.

Причина нападу може полягати у відчутті дитиною нерішучості дорослого, наприклад, чи купити ще одне морозиво? У зверненні з запальними дітьми важливо встановити певні межі і постійно дотримуватися їх. Коливання між «так» і «ні» і нерішучість, помічені дитиною, дають йому можливість своїм нападом впливати на рішення дорослого.

Образливість

Справитися з цією хворобливою реакцією досить складно.

Ні в якому разі не можна відмахуватися від дитячих образ, як від якоїсь дурниці, яка не заслуговує на нашу "дорослу" увагу. Добре те, якщо між дорослим і малюком встановилися настільки довірливі взаємовідносини, що він розповідає про свої тривоги.

Ні в якому разі не можна висміювати почуття, навіть легка усмішка поблажлива може в кілька разів підсилити гіркоту від нанесеної образи. Намагаючись підбадьорити малюка посмішкою, насправді ви демонструєте йому повне нерозуміння серйозності його переживань. Адже саме за підтримкою і розумінням він до вас і звернувся.

Зрозуміло, це зовсім не означає, що будь-яку образу потрібно любовно розбирати, обговорювати і аналізувати годинами, ні в якому разі! З особливою увагою вислухавши малюка і висловивши свої співчуття і розуміння, треба змінити тему на більш приємну, для того щоб не розвинути в ньому звичку годинами "плакатися в жилетку" або таку неприємну рису, як мстивість.

Характерною рисою дитячої психіки є легкість, з якою вони забувають образи і засмучення. І, якщо бачите, що малюк заспокоївся, переключився на щось інше, краще не нагадувати йому про неприємну ситуацію питаннями виду "Ну як, все в порядку?" Це буде рівносильно тому, якщо ви розбудите сплячу людину, для того щоб нагадати їй, що вона забула випити снодійне перед сном.

У більшості випадків, ображатися схильні діти із заниженою самооцінкою і з цієї причини, головне, що повинні робити батьки - завжди показувати малюкові, що він улюблений ними такий, яким він є, не за якісь успіхи чи заслуги, а просто так. Незважаючи на те, що в психології це називається "безумовна любов", досить складно уявити собі, що справжня любов може бути іншою.

Для того щоб зруйнувати вже сформульований у малюка логічний зв'язок "образа-помста", образ "ворога" в його свідомості слід потроху трансформувати. Спочатку можна запропонувати малюкові спробувати знайти в його кривдника щось смішне. Після цього - спробувати відшукати у ворога якусь межу, яка викликає жалість.