- •Тема. Інституціональні форми інтеграції у світове господарство план
- •Україна в світовому економічному просторі.
- •Зовнішньоекономічна політика України.
- •3. Перспективні моделі розвитку національної економіки.
- •Україна в світовому економічному просторі
- •Організаційно-правові основи зовнішньоекономічної діяльності України
- •Пріоритетні сфери та напрями інвестування в Україні
- •2. Зовнішньоекономічна політика України
- •Зовнішня торгівля, її динаміка та структура
- •1. Стратегічні напрями співробітництва з Міжнародним Валютним Фондом:
- •2. Стратегічні напрями співробітництва з Групою Світового Банку:
- •3. Стратегічні напрями співробітництва з Європейським Банком Реконструкції і Розвитку:
- •4. Стратегічні напрями співробітництва з Чорноморським банком торгівлі та розвитку:
- •3. Перспективні моделі розвитку національної економіки
- •Стратегія розбудови економіки знань
- •Науково-технічна державна політика: напрями розвитку
Зовнішня торгівля, її динаміка та структура
Зовнішня торгівля є вагомим чинником розвитку національної економіки. Сьогодні процес входження України у світове господарство супроводжується формуванням національної структури експорту. Це створює підґрунтя для нееквівалентної до сучасних умов моделі міжнародної спеціалізації в національній економіці.
Які основні елементи експортних потоків з України? Це передусім метали, руди, харчові продукти, транспортні послуги, які є нединамічними та малоприбутковими.
Тому система зовнішньої торгівлі в національній економіці потребує суттєвого структурного реформування, перш за все в напрямі інноваційного розвитку.
У цьому контексті особливості набуває створення системи конкурентоспроможних виробництв, здатних нарощувати експортний потенціал не лише готової продукції, але і науково-технічних, інжинірингових, освітніх та інформаційно-програмних послуг.
Можна виділити такі пріоритети покращення її структури:
орієнтаціями експорту високоякісного прокату, металомісткої продукції, включаючи морський транспорт, екскаватори, металорізальне устаткування;
розвиток системи виробництва ракетної т авіаційної техніки, зорієнтованої на зовнішні ринки;
розвиток мікроелектроніки, виробництва комп'ютерів, побутової електроніки;
створення системи наукомістких виробництв, зокрема в галузі порошкової металургії, зварювальної апаратури через посередництво мережі інноваційної інфраструктури: технополісів, технопарків венчурних фірм тощо;
розширення та модернізація транспортної системи та її інфраструктури для реалізації транзитів за напрямами Схід-Захід, Північ-Південь;
розвиток експортної спеціалізації за окремими видами сільсько-господарської продукції та її переробки (зерно, олія, м’ясопродукти, цукор, молокопродукти);
формування потужної курортно-оздоровчої та туристично-рекреаційної індустрії та мережі відповідної інфраструктури.
Частка зовнішньої торгівлі України ВВП досить висока (більш ніж 70 % ВВП). Разом з тим, дані Державного комітету статистики України свідчать, що, починаючи з 1996 р. скорочувався як обсяг імпорту, так і обсяг експорту. Так зовнішньоторговельний оборот України за підсумками 2000 р. знизився з $32563,7 млн. до $28055,7 млн., або на 13,8 % в порівнянні з 1998 р. При цьому експорт знизився з $16457,2 млн. до $15195,5 млн., або на $7,7 %, тоді як скорочення імпорту було суттєвим - з $16106,5 млн. до $12860,2 млн., або на 20,2 %. Основну експортну позицію України склали постачання чорних металів. Водночас знизилася частка продажів високотехнологічних товарів - машин, устаткування і транспортних засобів. Імпорт України - це в більшості ввезення енергоносіїв - природного газу, нафти, нафтопродуктів.
Співробітництво України з міжнародними організаціями
Одним із вагомих чинників розвитку національної економіки є її співробітництво з міжнародними фінансовими інституціями, яке мусить відповідати вимогам її національної безпеки та сприяти нарощуванню її могутності у світовій економічній спільноті. До таких інституцій належать, перш за все Світовий банк та Міжнародний Валютний фонд.
Головною метою України у такому співробітництві є
забезпечення кредитної підтримки інноваційного розвитку національної економіки;
забезпечення залучення зовнішніх інвестиційних ресурсів у розвиток пріоритетних секторів національної економіки;
забезпечення фінансування пріоритетних з точки зору економічних, екологічних та соціальних інтересів держави проектів та адекватних до цього структурних реформ в національній економіці.
У цьому контексті слід відзначити, що головними стратегічними орієнтирами у напрямі співробітництва України з міжнародними фінансовими інституціями (МФІ) є:
■=> всебічна підтримка вітчизняного високотехнологічного та наукомісткого виробництва і нарощування обсягу конкурентноспроможної продукції (судно-, авіа-, машино-, автомобіле-, ракетобуду вання);
■=> всебічна підтримка макроекономічної стабільності та екологічної збалансованості національної економіки;
■=> всебічна підтримка соціальної програм національної економіки та подолання бідності в державі.
У відповідності до Стратегії економічного і соціального розвитку України (2004-2015 рр.) "Шляхом європейської інтеграції", накреслено такі основні стратегічні пріоритети у співробітництві з МФІ:
