Науково-технічна державна політика: напрями розвитку

Однією з головних на шляху інноваційного розвитку є розробка та реалізація державної науково-технічної політики, завданням якої є:

■=> пріоритетний розвиток науково-технічної сфери;

■=> зміни в управлінні цією сферою;

■=> пріоритети державної інноваційної стратегії;

■=> організаційні механізми реалізації інноваційної стратегії;

■=> інструменти співпраці ринкових методів управління науково-технологічною діяльністю з методами її державного регулю­вання;

■=> пріоритетні напрями розвитку науки у державі.

Сьогодні в Україні організаційні форми інноваційної інфра­структури ще недостатньо розвинуті.

У зв'язку з цим основними інструментами реалізації іннова­ційної стратегії зростання конкурентоспроможності вітчизняної економіки мають стати:

1. створення ефективної системи взаємовідносин наука - освіта - виробництво в розвитку інноваційної діяльності та створення відповідних кластерів;

2. створення та розвиток загальнодержавної мережі інноваційної інфраструктури;

3. формування чіткої системи нормативно-законодавчого регулювання інноваційної діяльності;

4. створення механізмів інтелектуального та фінансового забез­печення реалізації пріоритетів інноваційного розвитку в державі;

5. формування сприятливого середовища для розвитку науково-технічного потенціалу та кадрового забезпечення реалізації інноваційної моделі національної економіки;

6) створення середовища та механізмів для переорієнтації інвестиційних потоків (зовнішніх та внутрішніх) на високотехнологічні сфери виробництва, що дасть можливість підвищити рівень наукомісткості продукції;

7) формування системи регулювання законодавчого та державного ринку венчурного капіталу у сфері інноваційної діяльності.

Організаційно-інституційні передумови реалізації науково-технічної політики держави:

• вдосконалення нормативно-законодавчої бази науково-дос­лідної діяльності та її фінансової підтримки;

• створення інформаційно-інноваційної бази даних з викорис­танням світових досягнень інформатики в потенційній справі;

• формування, системи державної підтримки розвитку науково-технічного підприємництва;

> вдосконалення системи стандартизації та сертифікації та наближення її до європейських стандартів;

> застосування системи диференційованого оподаткування у

сфері кооперації науки і виробництва з метою її стимулювання;

> створення системи інформаційного та консалтингового забезпечення на шляху поглиблення міжнародного співробіт­ництва України з країнами ЄС та Росією у сфері інноваційного розвитку.

Сьогодні особливо актуальним в національній економіці є розвиток спеціальної інфраструктури інноваційного підпри­ємництва.

Венчурний бізнес в Україні лише зароджується (зареєстровано 8 венчурних фондів, створено 8 технологічних парків та 3 іннова­ційні центри). У цьому контексті необхідно активізувати конкурси інновацій, проведення венчурних ярмарків, збільшити державне замовлення на підготовку кадрів для інноваційного підпри­ємництва через систему дослідницьких магістерських програм, зокрема інноваційних менеджерів та фахівців з венчурного інвестування.