1. Стратегічні напрями співробітництва з Міжнародним Валютним Фондом:

забезпечення макроекономічної та фінансової стабільності;

■=> розбудова ефективної банківської та фінансової систем;

■=> реформування податково-бюджетної системи;

■=> зміцнення системи соціального захисту та підвищення рівня життя населення;

■=> приєднання до СОТ.

2. Стратегічні напрями співробітництва з Групою Світового Банку:

забезпечення сталого економічного зростання;

■=> розбудова фінансового сектора та забезпечення його стійкості;

■=> впровадження інноваційної моделі розвитку та розбудова

економіки знань;

■=> подолання бідності, соціальний захист незахищених верств населення, зміцнення середнього класу;

■=> всебічний та гармонійний розвиток людини;

■=> захист навколишнього середовища та техногенна безпека;

■=> поступова інтеграція світові економічну та фінансову системи;

■=> динамічний розвиток регіонів та зменшення регіональних диспропорцій;

■=> ефективне державне управління.

3. Стратегічні напрями співробітництва з Європейським Банком Реконструкції і Розвитку:

■=> зміцнення банківського і фінансового сектора та забезпечення фінансових потреб малого та середнього бізнесу;

■=> розвиток енергетичного сектора та міжнародних транспортних кордонів;

■=> допомога в комерціалізації та структурних реформах у сфері муніципальних послуг та інфраструктури (зокрема транспорту, телекомунікацій тощо) та секторі енергозбереження;

■=> забезпечення ядерної безпеки;

■=> підтримка та реструктуризація промислового сектора.

4. Стратегічні напрями співробітництва з Чорноморським бан­ком торгівлі та розвитку:

■=> розвиток енергетичного сектора;

■=> стимулювання українського експорту, насамперед до країн-членів ЧБТР;

■=> фінансова підтримка сільського господарства та промисловості;

■=> розвиток середнього і малого бізнесу в Україні.

3. Перспективні моделі розвитку національної економіки

Модель інноваційного розвитку національної економіки

Інтеграція України в Європейський економічний простір обу­мовлює необхідність підвищення її конкурентноздатності через реалізацію інноваційної моделі розвитку.

Реалізація інноваційної моделі національної економіки дасть можливість збільшити обсяг наукомісткої продукції з високою додатковою вартістю.

Сьогодні частка такої вітчизняної продукції станс вить біля 0,1 % на світовому ринку високотехнічної продукції, що оцінюється в 2,5-3,0 трлн. дол. США. Інноваційна активність українських підприємств залишається низькою. Так, у 2004 р. частка промис­лових підприємств, що займаються інноваційною діяльністю становила 12,8 % від загальної кількості таких підприємств .

Необхідність у впровадженні інноваційної моделі розвитку національної економіки визначається тим, що:

1. Ключовим фактором економічного зростання є розвиток тих галузей, що визначають науково-технічний прогрес (НТП). Це є конкурентною перевагою національної економіки.

2. Економічний розвиток в національній економіці характе­ризується певною нерівномірністю. Динаміка світового ринку характеризується формування макрогенерації, що утворюють той чи інший технологічний уклад як джерело економічного зростання. Сьогодні - це п'ятий технологічний уклад в межах сучасного індустріального розвитку України, а також шостий, що є перехідним до постіндустріального технологічного способу виробництва.

3. Сучасне технологічне зростання має глобальний характер і залежить від конкурентноздатності національної економіки і її порівняльних переваг. Якщо національна економіка відтворю­ється на базі досягнень НТП, то вона має кращі можливості реалізувати свої інноваційні переваги через отримання квазі-ренти від генерації нових ідей, технологій тощо.

4. Кожному технологічному укладу відповідає конкретна система інститутів, і організаційно-управлінських структур, що забезпечує розширене відтворення виробничо-технологічних систем. Інноваційна модель розвитку національної економіки реалі­зується на основі Постанови Кабінету Міністрів України №639 від 2003 року «Про реалізацію інноваційної моделі та стратегію сталого розвитку в Україні».

Основними пріоритетними напрямами для реалізації іннова­ційної моделі в національній економіці є:

• машинобудівний комплекс (літакобудування, морський транспорт, пасажирський транспорт);

• металургійний паливно-енергетичний комплекс (розвиток альтернативних видів енергетики);

• аграрно-промисловий комплекс (АПК);

• медична та мікробіологічна промисловість;

• нові наукові технології та створення науково-освітніх кластерів;

• легка та харчова промисловість.