- •Розділ 1 Правові та організаційні питання охорони праці на автомобільному транспорті
- •1.2. Державне управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві
- •1.3. Відповідальність за порушення законодавства та нормативних актів про охорону праці
- •1.4. Виробничий травматизм на автомобільному транспорті
- •2.1. Фізіологічна надійність людини
- •2.2. Психологічна надійність людини
- •3.1. Вимоги безпеки на території виробничих і допоміжних приміщень
- •3.3. Вимоги безпеки при застосуванні шкідливих речовин
- •Розділ 4
- •4.1. Вимоги безпеки при експлуатації транспортних засобів
- •3.4. Водопостачання і каналізація
- •4.1.1. Вимоги безпеки до технічного стану та обладнання транспортних засобів
- •4.1.2. Підготовка до виїзду, рух по території підприємства та робота на лінії
- •4.1.3. Вимоги безпеки при навантаженні, розвантаженні та перевезенні вантажів
- •4.1.4. Вимоги безпеки при зберіганні транспортних засобів
- •4.2. Вимоги безпеки при профілактичному обслуговуванні та ремонті транспортних засобів
- •4.2.1. Вимоги безпеки піл час проведення робіт на постах обслуговування та ремонту
- •4.2.2. Вимоги безпеки при виконанні ремонтних робіт
- •Перед розпалюванням перевірити її'справність;
- •Резервуар лампи не повинен мати тріщин і запайок легкоплавкими припоями;
- •Пробка наливного отвору повинна бути закручена до упору;
- •4.2.4. Вимоги безпеки до різних видів інструментів
- •Розділ 5
- •5.1. Організаційні заходи із забезпечення пожежної безпеки
- •5.2. Вимоги пожежної безпеки при утриманні територій, будівель, приміщень і споруд
- •5.3. Вимоги протипожежної безпеки до інженерного обладнання
- •5.3.1. Електрообладнання
- •5.3.2. Опалення
- •5.3.3. Вентиляція і кондиціювання
- •5.3.4. Каналізація
- •5.4. Вимоги з утримання пожежної техніки та основних засобів гасіння пожеж
- •5.5. Вимоги пожежної безпеки ло дорожніх транспортних засобів
- •5.6. Вимоги пожежної безпеки для складського господарства
- •5.7. Порядок дій адміністрації і персоналу підприємств при виникненні пожежі
2.2. Психологічна надійність людини
До основних психологічних особливостей людини психологічної надійності) з погляду безпеки життєдіяльності належать пам'ять, емоції, сенсомоторні реакції, увага, мислення, воля, темперамент, почуття обережності та ін.
Пам'ять
Пам'ять - це комплекс процесів, що відбуваються в центральній нервовій системі і забезпечують нагромадження, зберігання і діставання (пригадування або актуалізацію) того, що збереглося. Пригадування може здійснюватися у вигляді відтворення і впізнання.
Залежно від того, що людина запам'ятовує, виділяють різні види пам'яті.
Рухова пам'ять покладена в основу навчання рухів, вироблення побутових, спортивних і трудових навичок, навичок письма.
Образна пам'ять допомагає запам'ятати й відтворити в уяві обличчя людей, краєвиди природи, запахи, звуки навколишнього середовища, мелодії. Образна пам'ять особливо добре розвинена в письменників, артистів, художників, музикантів.
Емоційна пам'ять зберігає пережиті людиною почуття. Доведено, що запам'ятовуванню сприяють біологічно активні речовини, які виділяються під час емоційного збудження. Емоційна пам'ять тією чи іншою мірою розвинена в кожної людини. Завдяки емоційній пам'яті ми можемо співчувати іншій людині.
Словесна пам'ять полягає у запам'ятовуванні, збереженні й відтворенні прочитаного, почутого або сказаного.
Слухова пам'ять дає змогу контролювати роботу механізмів і машин, своєчасно сприймати аварійні звукові сигнали тощо.
Завдяки зоровій пам'яті робітник запам'ятовує технологічні операції, виконання яких потребує особливої уваги.
Крім того, існує довготривала і короткочасна пам'ять. Довготривала пам'ять використовується для запам'ятовування на довгий час технічних, загальнонаукових та інших відомостей, пов'язаних з професією і необхідних у побуті. Короткочасна пам'ять використовується для запам'ятовування чогось на короткий період. Вона необхідна, коли людина, наприклад, записує лекцію. Тривалість збереження цієї інформації не перевищує десятків секунд (у нашому випадку - кількох хвилин).
Усі різновиди пам'яті взаємозв'язані. Та ж сама інформація звичайно запам'ятовується за допомогою двох і більше різновидів пам'яті.
Розглянемо такі поняття, як обсяг пам'яті, точність відтворення, забування.
Обсяг лам'яті - це кількість інформації, яка може бути відтворена безпосередньо після одноразового пред'явлення.
Точність відтворення - це ступінь відповідності сприйнятого матеріалу відтвореному.
На розвиток і якість пам'яті впливають фізичний і психічний стан людини, її тренованість, професія, вік. Людина, яка займається розумовою працею, швидше сприймає інформацію, особливо, коли це пов'язано з виробничою діяльністю. У такому випадку говорять про професійну пам'ять. Пам'ять погіршується з віком. До 20-25 років пам'ять поліпшується і до 30-40 років залишається на тому самому рівні. Потім здатність запам'ятовувати й згадувати поступово спадає. Професійна пам'ять зберігається і в похилому віці.
Можна вважати, що погана пам'ять - це погано організована пам'ять. Практично все, з чим людина стикається в житті, що вона бачить, чує, відчуває, запам'ятовується нею швидше і досить надійно. Проте пам'ять має таку властивість, як забування. Це закономірний процес, який оберігає пам'ять від надлишкової, непотрібної інформації, звільнює місце для сприйняття нової, необхідної. При цьому, на жаль, забувається і потрібний матеріал. Забування - це не втрата незнання, а здатності пригадати.
/
Мислення
Мислення - процес пізнання. Наслідком такої діяльності є думки. Здатність мислити - властивість людини. Мисленням називається процес відображення загальних властивостей предметів і явищ, знаходження закономірних зв'язків і відносин між ними. Воно дає змогу пізнавати те, чого ми безпосередньо не спостерігаємо, передбачати хід подій, результати наших власних дій. Остання особливість мислення допомагає робітникові прогнозувати розвиток процесу і результати майбутніх дій. Мислення у трудовій діяльності означає здатність людини правильно й швидко виносити судження і приймати рішення. Розвиток мислення має велике значення у загальному процесі формування особистості, її
розумових та інших властивостей. Недостатній розвиток мислення позначається на тому, як особистість орієнтується *в навколишній дійсності, у різних життєвих ситуаціях, як вона передбачає хід подій і результати своїх власних дій, як вона опановує обставини і себе.
Для діяльності оператора характерний особливий тип мислення - оперативне мислення, яке здійснюється в ході практичної діяльності і спрямоване на розв'язання практичних завдань, процес оперативного мислення у досвідченого робітника проходить дуже швидко, але швидкість його зменшується під впливом утоми, хворобливого стану і після споживання алкоголю.
Для відпрацювання таких властивостей мислення, як винахідливість, кмітливість, швидкість прийняття рішень, швидкість й точність дії при раптовій зміні ситуації, корисне спеціальне тренування не тільки в реальних умовах, але й шляхом моделювання складних ситуацій чи окремих їх елементів за допомогою тренажерів і спеціальних стендів.
Увага
Увага - це концентрація свідомості на якомусь об'єкті чи діяльності з одночасним відвертанням від усього іншого. Фізіологічною основою^ уваги є оптимальне збудження певної ділянки кори великих півкуль головного мозку, тоді як інші ділянки перебувають у стані більш-менш зниженої збудженості. Здорова невтомлена людина завжди до чогось уважна, і в кожний момент її свідомість спрямована на якісь об'єкти, думки чи діяльність.
Активна увага - це свідома увага. Вона потребує вольового зусилля і завжди спрямована на сприйняття об'єктів і явищ з наперед поставленою метою. У діяльності робітника (оператора) провідна роль належить активній увазі. Завдяки їй робітник свідомо сприймає необхідні об'єкти виробничого процесу, що забезпечує своєчасне і точне виконання адекватних керуючих дій.
Розрізняють зовніиіньоспрямовану і внутрішньоспрямовану увагу. Людина, розглядаючи табло приладів, напружує зовнішньоспрямовану увагу. Об'єктами внутрішньої уваги є думки, переживання, спогади. Якщо вони пов'язані з розв'язанням завдання контролю приладів,'то це має позитивне значення. Однак думки і переживання, що не стосуються діяльності оператора, можуть відволікати від сприйняття показань приладів і стати
причиною помилок, особливо якщо в стані сильного нервового напруження людина повністю захоплена важливими життєвими проблемами. -
Швидкість переключення уваги - здатність швидко змінювати об'єкти, на які спрямована увага, а також швидкість переходу від одного виду діяльності до іншого. Ці властивості уваги вдосконалюються в процесі професійної діяльності, що дає змогу досвідченим робітникам своєчасно переключати увагу з одного об'єкта на інший, швидко переривати розпочаті дії чи змінювати їх на протилежні. Набуття таких навичок підвищує надійність працівника в критичній ситуації.
Швидкість переключення уваги визначається також швидкісними параметрами психічної діяльності, що залежить від рухливості нервових процесів у корі головного мозку. Навички швидкого переключення уваги легше відпрацьовуються в осіб з доброю рухливістю нервових процесів. Загальмоване переключення уваги свідчить про інертність перебігу психічних процесів. У таких осіб відпрацювання навичок переключення уваги утруднюється. їм притаманне запізнення в діях, зокрема в несподіваних аварійних ситуаціях.
Важливими якостями людини є інтенсивність і стійкість уваги.
Інтенсивність уваги - це ступінь її напруження при сприйнятті об'єкта: зі збільшенням інтенсивності уваги сприйняття стає більш повним і чітким.
Стійкість уваги - це підтримання необхідної інтенсивності уваги протягом тривалого часу. Стійкість уваги залежить від ступеня тренованості людини. Спеціальні дослідження свідчать, що 40-хвилинна інтенсивна увага може зберігатися довільно без помітного послаблення, чим і відзначається тривалість навчальної години.
Деякі професії ставлять особливо високі вимоги до однієї чи кількох із зазначених властивостей уваги. Діяльність водія потребує високих рівнів усіх видів уваги. Зокрема, в монотонних дорожніх умовах необхідна особливо висока стійкість уваги; на слизькій дорозі - інтенсивність уваги, а на великих швидкостях вкрай необхідне швидке переключення уваги.
Біологи і психологи вважають, що людина як біологічна система досконала і має велику надійність при виконанні будь-яких операцій. Так, у США П. Фітес при вивченні надійності дійшов висновку, що при швидкості 192 км/год ймовірність наїзду на
автомобіль-лідер при видимості в декілька метрів складає лише 10 9, тобто практично дорівнює нулю. В інших випробуваннях було встановлено, що порівняно в простих умовах до 4% водіїв потрапляють у ДТП через сон за кермом. У двох випадках йдеться про тих самих водіїв, які поставлені в різні умови.
Сенсомоторні реакції
Сенсомоторні (від лат. sensus - відчуття і motor - той, що рухає) реакції - це дії людини у відповідь на різні відчуття, які сприймаються органами чуттів. Реакції бувають прості і складні.
Проста сенсомоторна реакція - це швидка відповідь наперед відомим простим рухом на раптовий сигнал, який теж наперед відомий. Типовою простою реакцією є швидке натискання кнопки при вмиканні сигнальної лампочки.
Складна сенсомоторна реакція (реакція вибору) - це відповідь на декілька наперед відомих сигналів, на кожний із яких слід відповідати певним наперед відомим рухом. Прикладом складної реакції може бути послідовне засвічування на табло двох-трьох різнокольорових лампочок, які треба гасити, натискаючи на відповідні кнопки. Або засвічуються лампочки трьох кольорів, серед яких дві слід вимикати натисканням на відповідні кнопки, а на одну не реагувати.
У будь-якій сенсомоторній реакції є латентний (прихований) і моторний період. Час від моменту появи сигналу до початку руху називається латентним періодом, а час виконання руху - моторним. Латентний період простої реакції на звуковий сигнал у середньому становить 0,14 с, на світло - 0,20 с.
Крім того, реакція характеризується правильністю, точністю і своєчасністю (можна вчасно зреагувати, а вчинити неправильно). Час реакції збільшується з віком, хоча досвід у вмінні прогнозувати ситуацію компенсує сповільнену реакцію.
Професія водія завжди пов'язана з критичними ситуаціями, де сенсомоторні реакції відіграють суттєву роль. Наведемо декілька цифр, що стосуються праці водіїв автотранспорту. У різних країнах прийняті різні нормативні значення часу реакції. Зокрема, в Швейцарії при розрахунках, пов 'язаних з рухом у місті, час реакції беруть таким, що дорівнює 0,75 с, за містом - 2,5 с. В Україні у відмінних водіїв при екстреному гальмуванні час реакції становить до 1,16 с. Час реакцій залежить також від інтенсивності
уваги водія, тобто від ступеня напруження уваги при сприйнятті дорожньої ситуації. В умовах міського руху, коли інтенсивність уваги досить висока, час реакції значно менший. Чеські та словацькі вчені вважають, що при підготовці до гальмування час реакції становить 0,6-0,8 с, а при відволіканні уваги реакція зростає до 1,1-1,7 с.
Час реакції залежить і від швидкості автомобіля. Наприклад, при збільшенні швидкості від 50 до 70 км/год час реакції збільшується від 1,1 до 1,7 с. Час реакції збільшується і у водіїв старшого віку. У лабораторному експерименті визначено, що мінімальний час реакції на червоний сигнал водіїв 18-22 /років становить 0,48-0,56 с, а 45-60 років - 0,78-0,82 с. Час реакції водія є важливим показником його професійної підготовки. Час реакції зменшується в процесі професійної діяльності. У досвідчених водіїв, які наїздили 50 тис. км, цей показник становить 0,5-1,5 с, а у водіїв з меншим досвідом 1-2 с.
Час реакції водіїв при екстреному гальмуванні та їх тренованість перевіряють у кабінетах безпеки автотранспортних підприємств, оснащених відповідними приладами, стендами й автомобільними тренажерами.
У. Хік виявив лінійний зв'язок між часом реакції та інформаційною ємністю сигналу. Ця залежність відома як закон Хіка, а сама модель формування часу реакції одержала назву інформаційної.
Математично гіпотеза Хіка виражається формулою
де tp - час реакції; п - кількість рівномірних альтернатив; а - постійна.
Проти цієї залежності виступають фізіологи, які зазначають, що ця закономірність не є універсальною і прояв її залежить від конкретних умов і способів діяльності оператора.
Ризик і обережність
Ризик (франц. risque) - можлива небезпека чогось; дія навмання, яка потребує сміливості, відваги в надії на щасливий результат.
Кількісний бік ризику - ступінь ризику. Психологи визначають ступінь ризику як відношення уявлення про небезпеку до уявлення про фактори, які протистоять небезпеці.
У системі «людина - машина» саме людина є слабкою ланкою. Техніка та її надійність вдосконалюються швидше, ніж уміння людини безпомилково керувати нею. Зростає і ціна помилки. Помічено, що коли водіїв, які часто скоювали аварії, переводили на іншу, безпечну роботу, нещасні випадки переслідували їх удома. Отже, нещасний випадок є наслідком неадекватної поведінки людини в небезпечній ситуації.
Обережність є набутою, вихованою психічною властивістю, наслідком свідомого і дисциплінованого ставлення людини до праці. Необережними вважаються дії, які виходять за. межі вимог правил безпеки. Найчастіше вони виникають через недисциплінованість або незнання працівниками суті технологічних процесів і пов'язаних з ними потенційних небезпек.
Деколи необережні дії с наслідком анатомо-фізіологічних і психічних вад людини або наслідком звикання до небезпеки. Необережна дія може безпосередньо спричинити небезпечну ситуацію. Психологи виявили, що надмірна обережність також робить людину незахищеною в екстремальних ситуаціях.
Було проведено такий експеримент. На дно глибокого рову насипали битого скла. Випробувачам показали рів, щоб вони могли переконатися, що краще туди не падати. Потім їх відвели від рову приблизно на 5 м зав'язали очі і запропонували підійти до краю рову. Перший випробувач з першого кроку виявляв обережність. Другий сміливо крокував до самого краю і його довелося утримувати від падіння. Якщо обох посадити за кермо автомобіля, то перший буде лякатися кожної дрібниці, відволікатися на другорядні деталі, а другий виявлятиме схильність до необгрунтованого ризику. Натомість добрий водій впевнено робить два-три кроки вперед, а потім або зовсім відмовляється йти далі, або йде, виявляючи поступово зростаючу обережність.
Характер
Характер - сукупність найбільш стійких психічних рис особистості людини, які виявляються в її вчинках і діях.
Характер, за І.М. Сєченовим, є «сплавом» вроджених і набутих форм поведінки, але вирішальна роль у формуванні характеру завжди належить вихованню і навчанню. І.М. Сєченов вважав, що характер на 999/1000 формується вихованням і тільки на 1/1000 залежить від індивідуальності.
Стійкі психічні властивості або риси характеру дають змогу деякою мірою передбачити поведінку людини в різних життєвих ситуаціях. Основні риси характеру поділяються на чотири групи.
Перша група виражає ставлення людини до суспільних явищ і подій: мужність чи боягузтво, принциповість чи безпринципність, оптимізм чи песимізм тощо.
Друга група визначає ставлення людини до інших людей: товариськість чи замкнутість, відвертість чи скритність, чуйність чи черствість, довірливість чи підозрілість, ввічливість чи грубість, правдивість чи брехливість тощо.
Третя група виражає ставлення людини до праці: працелюбність або лінощі, акуратність чи недбалість, ініціативність чи рутинність, сумлінність чи безвідповідальність.
Четверта група визначає ставлення людини до себе: висока вимогливість чи самозакоханість, соромливість чи чванливість, самокритичність чи самовпевненість, егоїзм чи альтруїзм.
Характер людини різнобічний, але він не є простою сумою окремих психічних рис. Ці риси перебувають у складному взаємозв'язку, деякі з них є провідними і впливають не тільки на вибір професії, але й на те, як людина працює.
До поняття класифікації слід вносити також рівень загальнолюдської культури, а не тільки розвиток професійних навичок. Людина керує автомобілем так, як вона живе. Є безумовний зв'язок між соціальним обличчям особистості і ефективністю трудової діяльності. Тому питання підвищення безпеки руху стає не тільки технічним, але й соціальним.
Темперамент
Темперамент - індивідуальна особливість психіки людини, в основу якої покладено відповідний тип нервової системи. Виявляється в силі, швидкості, напруженості й урівноваженості перебігу психічних процесів індивіда, в яскравості та стійкості його емоцій і настроїв. Усю різноманітність індивідуальних особливостей зведено до декількох груп психотипів особистості. Найбільш рання класифікація типів людської особистості належить давньогрецькому лікареві Гіппократу (У-ІУ ст. до н.е.). Він співвідносив свою класифікацію з певними фізіологічними особливостями людського організму, геніально передбачивши більш пізні підходи до цієї проблеми. Гіппократ поділяв людей на чотири категорії
залежно від переважання в організмі одного з чотирьох «соків»: крові, лімфи, жовчі, чорної жовчі. Від їхніх грецьких назв і походять запропоновані ним назви типів темпераменту: сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік.
Сангвінік добре себе проявляє в умовах насиченого дорожнього руху, але недостатньо стійкий до монотонних подразників. У результаті існує небезпека, що при монотонному русі на довгих прямих ділянках дороги при одноманітному ландшафті він може заснути. Тому водії, які є сангвініками, надійні в роботі водіїв таксі і менш надійні на далеких перевезеннях.
Найбільший відсоток серед водіїв-«лихачів», які мають схильність до перевищення швидкості, складають холерики. Холерик може бути добрим водієм, але потребує постійного контролю і самоконтролю. Встановлено, що водії з дуже збудженою нервовою системою при їзді по місту значно збільшують витрати бензину - до 25% від норми.
Врівноваженість і спокій флегматика, його висока стійкість до монотонних подразників робить його дуже витривалим у дальніх рейсах, але рішення флегматика звичайно загальмовані, що затримує його дії в аварійних ситуаціях, які відбуваються в умовах дефіциту часу.
Меланхолік найменш придатний для діяльності водія, адже йому часто властиві розгубленість, коливання, страх, що може бути причиною помилок і ДТП.
Емоції
Переживання людиною свого ставлення до речей і явищ навколишнього світу, до людей, до їх дій і вчинків, до своєї праці, до самого себе і своїх вчинків називаються емоціями.
Негативні емоції виникають при дефіциті інформації, тобто нестачі відомостей чи вмінь, необхідних для дій, спрямованих на задоволення потреб. Виникнення негативних емоцій зумовлюють висока відповідальність за людей, необхідність часто приймати відповідальні рішення, хворобливий стан і втома. Несприятливі обставини, які склалися на роботі, загроза покарань з боку адміністрації, сімейні негаразди, конфліктні ситуації також можуть бути причинами виникнення негативних емоцій, які знижують працездатність.
Найбільш чутливим об'єктивним показником емоційної напруги є зміна частоти пульсу і дихання, а також електрошкірної
провідності. За даними спеціальних досліджень, частота пульсу водія за кермом змінюється від 70 до 145 пошт./хв. На спусках, підйомах і навіть на прямих ділянках дороги при швидкості 90-150 км/год частота пульсу може збільшуватись на 60-80 пошт./хв. В автомобільних змаганнях частота пульсу збільшується до 200 пошт./хв. і більше.
При стресовому стані обсяг уваги звужений, переключення її загальмоване м'язи напружені, рухи стають різкими, неточними, погано скоординованими, порушується пам'ять. Людина забуває послідовність дій, неправильно оцінює ситуацію, припускається грубих помилок. Прикладом пригнічення психічної діяльності при дії сильної форми страху може бути такий випадок: у складній аварійній ситуації водій замість того, щоб використати можливості, які у нього залишилися, щоб запобігти тяжкому випадку, заплющив очі, обняв кермо і залишався в такому стані до моменту смерті.
Отже, емоції не тільки мають зовнішні прояви, але й зумовлюють перебудову життєво важливих фізіологічних функцій, внаслідок чого мобілізуються резервні можливості організму, що підвищує рівень перебігу всіх психофізіологічних процесів: загострюються зір і слух, з'являється загальна зібраність, підвищуються пильність і обережність, прискорюються процеси мислення, зменшується час сенсомоторних реакцій, збільшуються м'язова сила і витривалість, підвищуються інтенсивність уваги і швидкість її переключення, зростає фізична та розумова працездатність. У певних життєвих ситуаціях емоційний стан здатний мобілізувати фізіологічні резерви, які допомагають людині запобігти небезпеці і боротися за життя.
Будь-яка емоція супроводжується активізацією нервової системи й появою в крові біологічно активних речовин, які змінюють діяльність внутрішніх органів: і прискорюють процеси кровообігу, дихання, травлення та ін. Однією з таких речовин є гормон надниркових залоз - адреналін. Підвищений вміст адреналіну призводить до посиленого утворення цукру з глікогену печінки, внаслідок чого різко збільшується кількість цукру в крові. Це збільшує силу і працездатність м'язів, оскільки цукор є одним з основних джерел м'язової енергії, а адреналін, крім того, здатний дуже швидко відновлювати працездатність втомлених м'язів. Досліди показують, що кількість адреналіноподібних речовин у крові водіїв збільшується залежно від виду виконуваної роботи: приміських перевезень - 141%, міських - до 200%, а у водіїв таксі - до 210%.
При фізичному стресі надниркові залози виділяють переважно норадреналін, при психічному (тривога, страх, лють) - насамперед адреналін. Адреналін і норадреналін прискорюють пульс і дихання і підвищують кров'яний тиск. Вони також збільшують вміст у крові деяких речовин, а саме триацетилгліцеролів, що спричинює ланцюгову реакцію, яка призводить до виникнення серцево-судинних захворювань - атеросклерозу, інфаркту міокарда, інсульту. Підвищення кількості ацетилгліцеролів - одна з можливих причин психічних захворювань.
Крім цих процесів, мобілізуються антидіуретичні (заважають сечовиділенню) гормони і кортикоїди (гормони кори надниркових залоз). Збільшується вміст в організмі жирних кислот і холестерину, що значною мірою підвищує зсідання крові. У результаті утруднюється кровообіг „ що може призвести до закупорки кровоносних судин, тобто виникнення тромбів.
Виявлено, що деякі стресові гормони виникають у гіпоталамусі. До них належать бета-ендорфін, який виконує функцію передавача інформації (збудження) по нервових волокнах. Відомо, що при стресі в кров виділяються й інші гормони, які були знайдені як у головному мозку, так і в інших відділах центральної нервової системи, а також у шлунку і кишках (тривають дослідження механізму захворювання шлунка і товстої кишки під дією стресів).
Крім цих психологічних особливостей людини, існують також інші, які можуть впливати на безпеку водіїв: потреби; здібності; комунікабельність; соромливість; компетентність; моральна свідомість.
2.3. Фактори зниження працездатності
Хворобливий, пригнічений стан працівника, який супроводжується послабленням його фізичних і психічних якостей, може виникати на ґрунті психічної травми (конфліктів), наркотиків і наркоманії, алкоголю і алкоголізму, нікотину і нікотиноманії, втоми і перевтоми, захворювання, особливостей психофізіологічного стану підлітків, жінок і людей старшого віку, відхилень, пов'язаних з біоритмами.
Конфлікти
Психічна травма, отримана внаслідок конфлікту, виводить людину з нормального психофізіологічного стану, що може призвести до суттєвих змін у виконанні професійних функцій і загального функціонального стану. х
Наркотики і наркоманія
Наркотики - це речовини, що призводять до стану заціпеніння, отупіння, запаморочення. До наркотиків сьогодні належить широке коло речовин і рослин, а також отриманих з них продуктів, які справляють наркотичну дію.
Під наркоманією розуміють не тільки вживання наркотичних засобів з метою збудження чи пригнічення центральної нервової системи, але й звикання організму до цих речовин, прагнення приймати їх і за відсутності безпосередніх причин: болю, втоми, страху та інших станів. Головною причиною такої пристрасті є ефект ейфорії, який різною мірою притаманний усім наркотикам.
Наркоманія виявляється в нестримній пристрасті до наркотичних речовин, які зумовлюють ейфорію. Наркоманія характеризується появою типових змін у психіці людей і пристрастю до постійного вживання однієї чи декількох речовин, що мають наркотичні властивості.
У більшості хворих проявляються особистісні зміни. При цьому більш ніж у 50% випадків спостерігалися чіткі ознаки зниження пам'яті й інтелекту, а у 71% хворих - помітне зниження морально-етичних якостей, деградація.
Алкоголь і алкоголізм
Алкоголізм є великим соціальним лихом. Більшість злочинів скоюється в стані сп'яніння.
Алкоголь украй негативно впливає на центральну нервову систему. Порушується розумова і фізична працездатність, посилюється втомлюваність, про що свідчать записи досліджень роботи м'язів. Алкоголь знижує працездатність на 16-17%, при цьому втома настає швидше, ніж звичайно. Особливо різко знижується працездатність в осіб, професійна діяльність яких потребує посиленої уваги і значного напруження. Відомо, що чим складніша робота, тим менша доза алкоголю стає причиною виробничого травматизму.
Алкоголь знижує швидкість рухової реакції. А.П. Лаптєв зазначає, що у футболістів після випитого кухля пива швидкість складної рухової реакції знижується в середньому на 12-16%, точність реакції на рухомий об'єкт - на 17-21%, точність м'язових зусиль - на 14-19%.
Вважається, що алкоголь зігріває організм у холодну погоду. Дійсно, під дією алкоголю розширюються кровоносні судини шкіри, кров припливає до неї і людина відчуває тепло. Але, циркулюючи по розширених судинах, кров віддає у зовнішнє середовище велику кількість тепла, внаслідок чого температура тіла звичайно знижується на 1-2°С і організм швидше охолоджується.
Алкоголь порушує нормальну функцію головного мозку внаслідок отруєння (інтоксикації). Це порушення пояснюється тим, що спирт особливо інтенсивно накопичується в нервовій тканині. Тому в мозку його концентрація набагато більша, ніж у крові.
Після приймання навіть невеликих доз алкоголю знижується стійкість та інтенсивність уваги, сповільнюється її переключення; порушуються процеси мислення і пам'яті. Працівникові необхідно більше часу, щоб оцінити виробничу ситуацію і прийняти рішення, а це знижує його готовність до дії. Одночасно знижується гострота зору, порушуються окомір і здатність розрізняти кольори (особливо погано сприймаються відтінки червоного кольору), звужується поле зору, збільшується час відновлення зору після засліплення, порушується координація рухів, їх точність, різко збільшується час реакції, маскується почуття втоми за наявності втоми і при зниженні працездатності.
Однак найбільш небезпечним є неадекватне ставлення п'яної людини до свого стану, оскільки алкоголь загальмовує центри кори головного мозку, які контролюють дії і вчинки. Вона переоцінює свої можливості і недооцінює складність виробничої ситуації. П'яний за кермом, верстатом чи на іншому робочому місці набагато небезпечніший, ніж хворий чи працівник у стані вираженої втоми, адже твереза людина розуміє, що її можливості обмежені, і намагається бути особливо уважною і обережною.
Збільшення часу реакції прямо залежить від кількості випитого алкоголю. Після приймання 75 г чистого алкоголю час загальної реакції людини збільшується у 2-2,5 раза, якщо випито 100 у 2-4 рази, 150 г - у 4-5 разів, 175 г - у 6-9 разів.
Людина, яка зловживає алкоголем, дратівлива, емоційно нестійка, погано спить, швидко втомлюється. У переважної більшості
(70%) нічний сон не знімає втоми, тому вже на початку робочого дня працездатність значно знижена.
Об'єктивним показником вживання працівником алкоголю є вміст його в крові. При вмісту алкоголю в крові 0,3-0,9%о ймовірність виникнення небезпеки зростає в 7 разів, при 1,0- 1,4%о у 31 раз, при 1,5%о - у 128 разів (1%о - це вміст алкоголю в крові, що відповідає 1 г чистого алкоголю на 1 л крові). Небезпека вживання алкоголю навіть у малих дозах підтверджується тим, що після двох кухлів пива кількість алкоголю в крові людини масою 75 кг становить 0,9%о, 0,5 л вина - 1,2%о, чарки горілки чи коньяку - 1,1 %о.
Залежність коефіцієнта небезпеки виникнення дорожньо-транспортних пригод (ДТП) від концентрації алкоголю в крові водія показана на рис. 2.1.
Як бачимо, коефіцієнт небезпеки виникнення ДТП збільшується з підвищенням концентрації алкоголю в крові водія. Особливо збільшується така небезпека при концентрації алкоголю в крові понад 1,2%о. Наявність у крові водія 0,5-1,0%о алкоголю спричинює збудження, різкість рухів, надмірний оптимізм при оцінці дорожньої ситуації, помилковість суджень. Якщо, вміст . алкоголю у крові становить 1,0-1,5%о, у декілька разів збільшується час реакції, виявляються агресивність, недбале ставлення до інших учасників руху, необгрунтований ризик, порушується координація рухів. При 1,6-2%о водій не може оцінити і
Рис. 2.1. Залежність коефіцієнта (а) небезпеки виникнення ДТП від концентрації алкоголю в крові водія (Ка).
розрахувати швидкість, у нього порушується координація рухів. При вмісту алкоголю в крові понад 2%о водій не може правильно керувати автомобілем, не орієнтується в дорожній ситуації, іноді не може ввімкнути запалювання. При надто великих дозах алкоголю в крові іноді спостерігається навіть секундна втрата свідомості, що на великій швидкості чи в умовах інтенсивного дорожнього руху може завершитися катастрофою. З погляду безпеки дорожнього руху навіть мінімальне перевищення фізіологічного вмісту алкоголю в крові недопустиме. Хоча в деяких країнах допускається керування автомобілем при дозі алкоголю в крові 1,0%о (США), 0,5%о (Франція, Скандинавські країни і Японія).
Вплив алкоголю на організм людини та її працездатність визначається не тільки кількістю випитого алкоголю, але й багатьма іншими факторами. Якщо алкоголь вживати на порожній шлунок, він швидше всмоктується і людина швидше п'яніє. Швидше й сильніше діє алкоголь на людей під час хвороби, при втомі, а також у стані збудження. Ступінь сп'яніння після приймання однієї і тієї ж дози залежить від індивідуальної сприйнятливості, віку, статі, маси тіла і ступеня звикання. Одна й та сама доза алкоголю в різних людей спричинює неоднакові порушення перебігу фізіологічних і психічних процесів і по-різному впливає на їх працездатність і діяльність.
Важливо також знати час дії алкоголю на організм. Алкоголь всмоктується через 20-30 хв після вживання, але зі збільшенням дози найбільший ступінь сп'яніння спостерігається через 1-1,5 год. Перші ознаки сп'яніння з'являються після прийняття 0,5 мг на 1 кг маси, тобто 30 г алкоголю для людини масою 60 кг. Після прийняття 80 г горілки чи 500 г пива алкоголь діє протягом доби. Якщо людина ввечері випила, зранку її не можна вважати тверезою.
Нікотин і нікотиноманія
Курці щорічно «викурюють» в атмосферу 720 т синильної кислоти, 384 000 т аміаку, 108 000 т нікотину, 600 000 т дьогтю і понад 550 000 т чадного газу та інші складові тютюнового диму.
Японські експерти, досліджуючи вплив нікотину на людей на прикладі автомобілістів, виявили, що куріння щорічно стає причиною 1-2% усіх автомобільних аварій, а французькі спеціалісти впевнені, що ця цифра досягає 5%. За даними Г. Шаяхматова, частота порушень правил дорожнього руху курцями на 14%
перевищує цей показник для тих, що не палять. Сльозовиділення від тютюнового диму не тільки відволікає увагу, але й знижує гостроту зору. Крім того, коли водій постійно палить, то на внутрішньому боці шибки кабіни автомобіля утворюється наліт, який зменшує прозорість і погіршує видимість.
При випалюванні однієї сигарети звужується поле зору, порушуються кольоровідчуття і сприйняття червоного і зеленого кольорів, знижується зорове сприйняття інформації приладів на 20%, зменшується швидкість рухових реакцій на 25% , послаблюється слух у діапазоні розмовної мови. Куріння негативно впливає на перебіг психічних процесів, що виражається в зниженні сприйняття інформації на 20%, збільшенні часу реакцій на 25%, порушенні координації рухів і мислення.
Кількість помилок при дослідженнях складних сенсомоторних реакцій протягом робочого дня у водіїв-курців і у водіїв, що не курять, показало, що протягом 2 год у перших і у других помітне зниження кількості помилок (період втягування в роботу); потім у водіїв, що не курять, настає стабілізація (період стійкої працездатності), далі - поступове незначне зменшення кількості помилок і лише через 8 год роботи їх кількість дещо збільшується. У курців період стабілізації взагалі відсутній. Після 2 год праці кількість помилок зростає, особливо різко після 8 год праці. Останнє свідчить, що в курців швидше розвивається втома, яка разом з негативною дією нікотину та інших речовин, які містяться в тютюновому димі, знижує їх працездатність і надійність.
Втома і перевтома
Найбільш частими причинами зниження працездатності є втома і перевтома. Втома, яка розвивається під час роботи, - нормальний стан організму, який минає після одноразового відпочинку. Якщо відчуття втоми після відпочинку (нічного сну) не минає, то це свідчить про початок перевтоми. Перевтома виникає як наслідок хронічного перевантаження, коли втома від попередніх днів накопичується.
Виявлено, що кількість ДТП залежить від часу, протягом якого водій керує автомобілем (рис'. 2.2).
При керуванні автомобілем від 7 до 12 год водій здійснює ДТП удвічі, а при тривалості керування понад 12 год - у 9 разів частіше, ніж при роботі тривалістю до 7 год. Водії, які працюють більше 7 год, здійснюють 1/3 усіх ДТП. Крім того, у водіїв, які
Рис. 2.2. Залежність кількості ДТП від утоми водіїв при тривалій їзді
працюють більше 12 год у 1,5 раза частіше виникають аварії зі смертельним наслідком.
Причиною помилок водіїв при тривалій їзді є втома, яка знижує працездатність і може бути безпосередньою причиною ДТП чи несприятливою умовою, яка утруднює дії в аварійних ситуаціях. Коли людина після напруженої праці вдень систематично недосипає вночі, то втома у неї починає з'являтися зранку ще до початку роботи. Перевтома виникає і при нормальному нічному відпочинку, якого може виявитися не досить, якщо робота за інтенсивністю і тривалістю перевищує психофізіологічні можливості людини. Перевтома виявляється у швидкій втомлюваності, роздратованості, сонливості вдень і поганому сні вночі, загальній слабкості, болях у ділянці серця, головному болі, погіршенні апетиту.
Характерним симптомом втоми і перевтоми є порушення сну: сонливість удень і безсоння вночі. Сонливість і засипання працівника на робочому місці - найбільш небезпечні прояви втоми, які нерідко призводять до аварій. Наприклад, у США 3,8% усіх водіїв, які стали учасниками ДТП зі смертельним наслідком, на час пригоди спали чи були в стані вираженої втоми. Рекомендується застосовувати спеціальні прилади, які повинні запобігати сонливості людей на робочих місцях, - прилади пильності. Виникнення сонливості за кермом автомобіля залежить і від самого водія. Йому не рекомендується тривалий час дивитися перед собою, фіксуючи погляд на одній точці. Наприклад, відблиски хромованого заднього бампера автомобіля, який їде попереду, нерідко на довгий час привертає погляд водія, що викликає так званий дорожній гіпноз.,
В умовах довготривалої безперервної роботи порушуються насамперед складні функції психічної діяльності, які потребують високої творчої активності, проте зберігаються прості, доведені до автоматизму навички. Тому в ситуаціях, які вимагають критичного аналізу обстановки, а не стандартних рішень і дій, можуть виникнути грубі помилки.
Втома розвивається швидше в молодих, недосвідчених працівників, що пов'язано з підвищеним нервово-психічним напруженням при виконанні роботи. У досвідчених працівників, які мають високу кваліфікацію, добрі навички, емоційне напруження виражене менше, і втома виникає пізніше.
Психічна діяльність людини стимулюється потоком інформації. Для оптимального перебігу психічних процесів необхідний оптимальний рівень інформаційного навантаження. Надлишок чи нестача інформації призводять до розвитку втоми. Важливе значення має також характер інформації, що надходить.
Часом під впливом одноманітної роботи в людини виникає загальмований стан, який характеризується апатією, млявістю, появою сторонніх думок, які відволікають від виконання роботи. Багато нещасних випадків на робочих місцях пов'язують із загальмованим станом працюючого.
Втома як суб'єктивне переживання може допомогти людині оцінити свою працездатність. Ознакою втоми може бути поява незначних помилкових дій, бажання випростатися, змінити позу, помітне зниження інтенсивності і стійкості уваги, мимовільна поява думок, не пов'язаних з виконуваною роботою, зниження вольового зусилля,, необхідного для подолання цих негативних явищ.
Продуктивність праці на початку розвитку втоми деякий час може й не знижуватися, коли вольовими зусиллями людина змушує себе працювати з тими ж кількісними і якісними показниками. У стані втоми працюючий може уникнути помилок навіть при раптовій зміні виробничої ситуації внаслідок підвищення інтенсивності уваги і готовності до дії. Втома в цей період називається компенсованою. Однак така компенсація потребує підвищеної витрати енергії і нарешті настає момент, коли, незважаючи на будь-які зусилля, продуктивність праці знижується і за кількісними, і за якісними показниками. Втома в цей період стає некомпенсованою, оскільки порушення, які виникають, вже не можна відвернути вольовим зусиллям.
Доведено, що до 9-10 годин праці відбувається спад активності, а після 10 годин настає неприпустиме з погляду безпеки порушення працездатності, тобто розвивається некомпенсована втома. Це виражається в різкому зростанні часу зорово-рухової реакції, зниженні пропускної здатності аналізаторів, зменшенні частоти пульсу, зміні процесів у серцевому м'язі та інших порушеннях. Час сенсомоторної реакції після зміни збільшується на 113,7%, порушення сенсомоторної координації - на 75,6%, тремтіння пальців рук - на 70,9%. Спроби боротися з втомою засобами збудження не дають бажаних результатів. Після нетривалого нервового піднесення настає різкий спад.
Хворобливі стани
Людина має широкі можливості для компенсації порушень, які виникають в її організмі, зокрема, завдяки професійному досвіду. Останній дає змогу раціонально використати збережені функції і резерви. Цим пояснюється те, що досвідчені працівники навіть за наявності в них деяких хронічних захворювань іноді довший час зберігають досить високу працездатність і надійність. Однак компенсаційні можливості організму не безмежні. Тому загострення; хронічного процесу і навіть легке гостре захворювання (нежить, ангіна та ін.) можуть стати причиною помилок, які призводять до нещасних випадків. На початку гострого чи при загостренні хронічного захворювання порушується перебіг психічних процесів, що виражається у сповільненому сприйнятті і мисленні, зниженні функцій уваги та пам'яті, збільшенні часу реакцій, порушенні координацій рухів. У результаті при різкій зміні виробничої ситуації працівник не може швидко й точно оцінити нову інформацію, своєчасно прийняти правильне рішення і безпомилково виконати необхідні дії.
За даними французьких вчених з 1300 випадків позбавлення права керування автомобілем за порушення правил дорожнього руху 150 водіїв мали гостроту зору нижче допустимої норми, у 138 був підвищений артеріальний тиск, 34 страждали на психічні розпади, 31 - на діабет, 14 - на серцево-судинні захворювання, 42 - на розлади рухової функції. У цій же країні 6,8% ДТП зі смертельним наслідком скоюються в результаті фізичних вад, утоми і втрати свідомості. У Німеччині з 12 млн осіб, які мають посвідчення водія, 70 тис. хворі на діабет, який може стати причиною раптової втрати свідомості. Серед причин, що призводять до втрати свідомості у водіїв при керуванні автомобілем, кожна п'ята пов'язана з хворобами серця. У США в результаті інфаркту міокарда щорічно виникає до 2 тис. ДТП. При цьому в чотирьох-п'яти випадках із 14 сильний серцевий біль виникає настільки раптово, що водій не встигає зупинити автомобіль.
У Німеччині від 10 до 20% ДТП виникають унаслідок уживання водіями ліків. В Австрії і Швеції близько 15% водіїв, з вини яких сталися ДТП, протягом 24 год до цього приймали який-небудь заспокійливий засіб. Австрійський учений Вагнер , стверджує, що в 16% випадків причинами ДТП є вживання снодійних та інших лікарських засобів. Від 4 до 20% водіїв приймають ліки без призначення лікаря. ДТП нерідко виникають у результаті сонного стану водіїв чи їх засинання за кермом автомобіля. Причиною цього може стати застосування снодійних, загальнозаспокійливих чи лікарських засобів, які знижують артеріальний тиск. Тому при лікуванні всіма цими препаратами водій Повинен бути звільнений від роботи чи тимчасово переведений на іншу, не пов'язану з керуванням автомобіля.
Небезпечно вживати і жарознижувальні засоби (аспірин, анальгін та ін.), оскільки вони викликають підвищену пітливість, загальну млявість, зниження гостроти зору і слуху.
Негативно впливають на стан і працездатність водіїв антибіотики та сульфаніламідні препарати, деякі з яких при довготривалому використанні можуть призвести до порушення кольоро-відчуття. Такі препарати, як димедрол і супрастин, можуть викликати почуття втоми, сонливості й запаморочення. Особливо небезпечні очні краплі, що містять атропін, який розширює зіницю, що призводить до звуження поля зору й порушення окоміру протягом доби.
Важливу роль у підвищенні ймовірності ДТП відіграє зумовлене хворобою зниження працездатності водіїв, навіть погіршення самопочуття призводить до збільшення ймовірності ДТП. Це добре ілюструє коефіцієнт ймовірності ДТП (відношення кількості ДТП за три роки на кожні 100 водіїв, які скаржилися на самопочуття, до такої ж кількості водіїв, які не скаржилися) (табл. 2.1).
Ступінь впливу захворювань водіїв на ймовірність ДТП показаний на рис. 2.3. Слід зауважити, що ступінь впливу того чи іншого захворювання на ймовірність ДТП значно змінюється залежно від багатьох факторів: тяжкості і форми захворювання, умов і напруженості праці, особливостей особистості і т. ін. Зокрема, ймовірність ДТП при гіпертонічній хворобі підвищується
Таблиця 2.1. Коефіцієнт імовірності ДТП при скаргах водія
Скарги водіїв |
Коефіцієнт імовірності ДТП |
Неуважність |
183.4 |
Роздратованість |
172,3 |
Зниження уваги |
159,7 |
Сонливість |
157,8 |
Головний біль |
145,9 |
Сухість у роті |
145,9 |
«Пісок» в очах |
145,2 |
Тривожні сни |
145,2 |
Погіршене засипання, раннє пробудження |
122,6 |
Млявість |
121,5 |
приблизно у 2,5 раза, що можна пояснити як зниженням працездатності хворих, так і більш інтенсивним розвитком у них процесів утоми.
Наведені факти свідчать про серйозні зміни в регуляції гемо- динамічних функцій у хворих водіїв порівняно зі здоровими під впливом робочого навантаження. Все це, очевидно, знижує показники працездатності і, як наслідок, надійність водіїв.
Виявлено, що у машиністів тепловозів уже на І стадії гіпертонічної хвороби знижуються адаптивні можливості серцево-судинної системи і фізична працездатність. Зі збільшенням тривалості хвороби показники фізичної працездатності знижуються.
На початковій стадії гіпертонічної хвороби виявлено: зменшення швидкості сенсомоторних реакцій, рухомості основних нервових процесів у корі головного мозку, зниження якості засвоєння інформації. Тому водії з початковою стадією гіпертонічної хвороби знижують ряд важливих професійних функцій, а підтримання необхідного рівня професійної працездатності досягається в результаті значного напруження механізмів, регуляції фізіологічних функцій.
Розглянемо результати вивчення змін працездатності при ангіні та гострих респіраторних захворюваннях, які займають провідне місце серед причин захворюваності водіїв. Дослідження проводили на 2-3-й день після початку захворювання (гострий період), на 6-7-й (період ранньої реконвалесценції) і на 11-12-й день - перед виписуванням. У період ранньої реконвалесценції за відсутності скарг на здоров'я, після стійкої нормалізації температури тіла не спостерігалося відновлення всіх психофізіологічних функцій, особливо швидкості сенсомоторних реакцій. Після ангіни швидкість сенсомоторних реакцій не нормалізувалася навіть на момент виписування. Особи, які перенесли ангіну чи гостре респіраторне захворювання і пройшли 12-денне лікування в стаціонарі, повинні допускатися до операторської діяльності диференційовано після психофізіологічних обстежень з обов'язковою оцінкою сенсомоторних реакцій. Медичні працівники повинні більш ретельно визначити строк тимчасової непрацездатності після ангіни чи гострого респіраторного захворювання для кожного пацієнта.
Біологічні ритми людини
Стан організму, окремих його органів і клітин змінюється, повторюючись через різні проміжки часу. Прикладами хронобіологічного функціонування організму можуть бути серцебиття, скорочення і розслаблення м'язів, зміна артеріального тиску, температури тіла, настрою, самопочуття, ділової активності. Як і більшість періодичних процесів, ці зміни характеризуються ритмічністю, а оскільки вони є властивістю живої системи, їх назвали біологічними.
Добові ритми. Добовий ритм фізіологічних функцій є природним і доречним. Завдяки йому людина може напружено працювати
в години оптимального стану організму, використовуючи періоди порівняно низького рівня активності для відновлення сил, що дуже важливо при організації позмінної праці.
Виявляється, що 45% людей взагалі погано пристосовуються до зміни добових графіків діяльності. В операторів непомітно розвивається стан монотонності: знижуються увага, готовність до дії, зростають апатія і сонливість. Частішають випадки, коли оператор відволікається від роботи на 30-50 с, не помічаючи цього. У результаті він пропускає важливі сигнали і, навіть помітивши їх, не реагує потрібним чином через те, що період входження в нове завдання при монотонності інколи збільшується в 3-4 рази, а точність дій знижується. З'являється і помилкова тривога - реакція на сигнал, якого немає.
Усі ці негативні явища набувають найбільшої вираженості у нічний час або в години природного зниження фізіологічних функцій.
Західноєвропейська асоціація водіїв, вивчивши матеріали численних соціологічних опитувань водіїв і ознайомившись із результатами хронобіологічних досліджень, дійшла висновку, що у вечірні години у водіїв не тільки знижується швидкість реакції, виникає сонливість, але й суттєво зменшується гострота зору. У деяких працівників вона падає майже на 70%, насамперед у тих, які носять окуляри. Як вважають експерти, єдина можливість запобігти аварії - їздити вночі утричі повільніше, ніж удень.
Французький хронобіолог Ален Райнберг активно виступає проти деяких поїздок на відпочинок на авто вночі. Незважаючи на те, що дороги вночі не завантажені, низька працездатність і низький рівень уваги призводять до тяжких наслідків. Ризик виникнення дорожньо-транспортних пригод, пов'язаний з людським фактором, найбільш високий уночі і найбільш низький удень. Питання ефективності діяльності в періоди біологічного спаду працездатності (1.00-3.00 години ночі) особливо важливі для тих виробництв, де помилкові дії можуть спричинювати катастрофи.
Профвідбір і профорієнтація
Для безпечної праці важливим є вибір людиною такої професії, яка найкраще відповідала б її психологічним можливостям. У різних галузях виробництва люди часто не можуть оволодіти деякими професіями, хоч успішно опановують інші, технологічно
не менш складні. Один працівник протягом багатьох років жодного разу не був травмований, а інший за цих же умов - декілька разів протягом року. Це пояснюється антропологічними, фізіологічними чи психологічними особливостями, які в окремих ситуаціях можуть призводити до виникнення небезпеки. Вони є постійними чи тимчасовими (погіршення слуху і зору, реакції та орієнтації, невміння зосередитися, погана координація рухів, слабка пам'ять тощо). Для безпечної праці, підвищення її ефективності й успішного розподілу кадрів необхідний професійний відбір, який базуєтеся на науково обґрунтованих вимогах, що ставляться до працівників різних професій.
До основних чинників підвищення життєдіяльності слід віднести оздоровчу фізичну культуру, медико-біологічні та психологічні засоби.
Стан доріг
Як зазначалося, в більшості випадків (до 70-80%) винуватцями ДТП водії, які порушили правила дорожнього руху. Але вони дуже часто зумовлені поганим станом доріг і несприятливими погодними умовами, які в 50-80% випадків є однією з активних і непрямих причин, а в 15-20% випадків - головною причиною ДТП. Вивчення аварійності на автомобільних шляхах за складних погодних умов (закономірності розподілу ДТП за різними порами року; стан поверхні дороги; роль метеорологічних факторів у підвищенні аварійності на автомобільних шляхах) показує, що в несприятливі періоди року, за складних погодних умов стан автомобільних доріг і умови руху значно відрізняються від літніх. Отримані закономірності руху транспортних потоків показують, що найбільше значення в забезпеченні безпеки умов руху мають технічний рівень та якість дороги. Тому при проектуванні доріг слід враховувати комплекс організаційних і конструктивних рішень, що дозволяють забезпечити за будь-яких погодно- кліматичних умов рух автомобілів з високою швидкістю і високим ступенем безпеки. Ця проблема може бути вирішена тільки зусиллями ряду галузей науки і техніки, таких, як дорожнє будівництво, автомобілебудування, організація руху, економіка, кліматологія, інженерна психологія і фізіологія та інші.
Розділ З
Виробнича санітарія і гігієна праці
