Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Охорона праці на автомобільному транспорті.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆

2.2. Психологічна надійність людини

До основних психологічних особливостей людини психологіч­ної надійності) з погляду безпеки життєдіяльності належать па­м'ять, емоції, сенсомоторні реакції, увага, мислення, воля, темпера­мент, почуття обережності та ін.

Пам'ять

Пам'ять - це комплекс процесів, що відбуваються в центральній нервовій системі і забезпечують нагромадження, зберігання і діста­вання (пригадування або актуалізацію) того, що збереглося. Прига­дування може здійснюватися у вигляді відтворення і впізнання.

Залежно від того, що людина запам'ятовує, виділяють різні види пам'яті.

Рухова пам'ять покладена в основу навчання рухів, вироблен­ня побутових, спортивних і трудових навичок, навичок письма.

Образна пам'ять допомагає запам'ятати й відтворити в уяві обличчя людей, краєвиди природи, запахи, звуки навколишнього середовища, мелодії. Образна пам'ять особливо добре розвинена в письменників, артистів, художників, музикантів.

Емоційна пам'ять зберігає пережиті людиною почуття. Дове­дено, що запам'ятовуванню сприяють біологічно активні речови­ни, які виділяються під час емоційного збудження. Емоційна па­м'ять тією чи іншою мірою розвинена в кожної людини. Завдяки емоційній пам'яті ми можемо співчувати іншій людині.

Словесна пам'ять полягає у запам'ятовуванні, збереженні й відтворенні прочитаного, почутого або сказаного.

Слухова пам'ять дає змогу контролювати роботу механізмів і машин, своєчасно сприймати аварійні звукові сигнали тощо.

Завдяки зоровій пам'яті робітник запам'ятовує технологічні операції, виконання яких потребує особливої уваги.

Крім того, існує довготривала і короткочасна пам'ять. Довго­тривала пам'ять використовується для запам'ятовування на до­вгий час технічних, загальнонаукових та інших відомостей, пов'я­заних з професією і необхідних у побуті. Короткочасна пам'ять використовується для запам'ятовування чогось на короткий пері­од. Вона необхідна, коли людина, наприклад, записує лекцію. Три­валість збереження цієї інформації не перевищує десятків секунд (у нашому випадку - кількох хвилин).

Усі різновиди пам'яті взаємозв'язані. Та ж сама інформація звичайно запам'ятовується за допомогою двох і більше різнови­дів пам'яті.

Розглянемо такі поняття, як обсяг пам'яті, точність відтво­рення, забування.

Обсяг лам'яті - це кількість інформації, яка може бути від­творена безпосередньо після одноразового пред'явлення.

Точність відтворення - це ступінь відповідності сприйнято­го матеріалу відтвореному.

На розвиток і якість пам'яті впливають фізичний і психіч­ний стан людини, її тренованість, професія, вік. Людина, яка за­ймається розумовою працею, швидше сприймає інформацію, особ­ливо, коли це пов'язано з виробничою діяльністю. У такому ви­падку говорять про професійну пам'ять. Пам'ять погіршується з віком. До 20-25 років пам'ять поліпшується і до 30-40 років залишається на тому самому рівні. Потім здатність запам'ято­вувати й згадувати поступово спадає. Професійна пам'ять збері­гається і в похилому віці.

Можна вважати, що погана пам'ять - це погано організована пам'ять. Практично все, з чим людина стикається в житті, що вона бачить, чує, відчуває, запам'ятовується нею швидше і досить надійно. Проте пам'ять має таку властивість, як забування. Це закономірний процес, який оберігає пам'ять від надлишкової, не­потрібної інформації, звільнює місце для сприйняття нової, необ­хідної. При цьому, на жаль, забувається і потрібний матеріал. Забування - це не втрата незнання, а здатності пригадати.

/

Мислення

Мислення - процес пізнання. Наслідком такої діяльності є дум­ки. Здатність мислити - властивість людини. Мисленням нази­вається процес відображення загальних властивостей предметів і явищ, знаходження закономірних зв'язків і відносин між ними. Воно дає змогу пізнавати те, чого ми безпосередньо не спостеріга­ємо, передбачати хід подій, результати наших власних дій. Остання особливість мислення допомагає робітникові прогнозувати розви­ток процесу і результати майбутніх дій. Мислення у трудовій діяльності означає здатність людини правильно й швидко вино­сити судження і приймати рішення. Розвиток мислення має ве­лике значення у загальному процесі формування особистості, її

розумових та інших властивостей. Недостатній розвиток мис­лення позначається на тому, як особистість орієнтується *в на­вколишній дійсності, у різних життєвих ситуаціях, як вона пе­редбачає хід подій і результати своїх власних дій, як вона опано­вує обставини і себе.

Для діяльності оператора характерний особливий тип мис­лення - оперативне мислення, яке здійснюється в ході практич­ної діяльності і спрямоване на розв'язання практичних завдань, процес оперативного мислення у досвідченого робітника проходить дуже швидко, але швидкість його зменшується під впливом утоми, хворобливого стану і після споживання алкоголю.

Для відпрацювання таких властивостей мислення, як винахі­дливість, кмітливість, швидкість прийняття рішень, швидкість й точність дії при раптовій зміні ситуації, корисне спеціальне тре­нування не тільки в реальних умовах, але й шляхом моделюван­ня складних ситуацій чи окремих їх елементів за допомогою тренажерів і спеціальних стендів.

Увага

Увага - це концентрація свідомості на якомусь об'єкті чи діяль­ності з одночасним відвертанням від усього іншого. Фізіологіч­ною основою^ уваги є оптимальне збудження певної ділянки кори великих півкуль головного мозку, тоді як інші ділянки перебува­ють у стані більш-менш зниженої збудженості. Здорова невтомлена людина завжди до чогось уважна, і в кожний момент її свідомість спрямована на якісь об'єкти, думки чи діяльність.

Активна увага - це свідома увага. Вона потребує вольового зусилля і завжди спрямована на сприйняття об'єктів і явищ з наперед поставленою метою. У діяльності робітника (оператора) провідна роль належить активній увазі. Завдяки їй робітник свідомо сприймає необхідні об'єкти виробничого процесу, що за­безпечує своєчасне і точне виконання адекватних керуючих дій.

Розрізняють зовніиіньоспрямовану і внутрішньоспрямовану увагу. Людина, розглядаючи табло приладів, напружує зовнішньоспрямовану увагу. Об'єктами внутрішньої уваги є думки, пе­реживання, спогади. Якщо вони пов'язані з розв'язанням за­вдання контролю приладів,'то це має позитивне значення. Однак думки і переживання, що не стосуються діяльності оператора, можуть відволікати від сприйняття показань приладів і стати

причиною помилок, особливо якщо в стані сильного нервового напруження людина повністю захоплена важливими життєвими проблемами. -

Швидкість переключення уваги - здатність швидко змінюва­ти об'єкти, на які спрямована увага, а також швидкість переходу від одного виду діяльності до іншого. Ці властивості уваги вдос­коналюються в процесі професійної діяльності, що дає змогу до­свідченим робітникам своєчасно переключати увагу з одного об'­єкта на інший, швидко переривати розпочаті дії чи змінювати їх на протилежні. Набуття таких навичок підвищує надійність пра­цівника в критичній ситуації.

Швидкість переключення уваги визначається також швидкі­сними параметрами психічної діяльності, що залежить від рух­ливості нервових процесів у корі головного мозку. Навички швид­кого переключення уваги легше відпрацьовуються в осіб з доб­рою рухливістю нервових процесів. Загальмоване переключення уваги свідчить про інертність перебігу психічних процесів. У та­ких осіб відпрацювання навичок переключення уваги утрудню­ється. їм притаманне запізнення в діях, зокрема в несподіваних аварійних ситуаціях.

Важливими якостями людини є інтенсивність і стійкість уваги.

Інтенсивність уваги - це ступінь її напруження при сприй­нятті об'єкта: зі збільшенням інтенсивності уваги сприйняття стає більш повним і чітким.

Стійкість уваги - це підтримання необхідної інтенсивності уваги протягом тривалого часу. Стійкість уваги залежить від ступеня тренованості людини. Спеціальні дослідження свідчать, що 40-хвилинна інтенсивна увага може зберігатися довільно без помітного послаблення, чим і відзначається тривалість навчаль­ної години.

Деякі професії ставлять особливо високі вимоги до однієї чи кількох із зазначених властивостей уваги. Діяльність водія по­требує високих рівнів усіх видів уваги. Зокрема, в монотонних дорожніх умовах необхідна особливо висока стійкість уваги; на слизькій дорозі - інтенсивність уваги, а на великих швидкостях вкрай необхідне швидке переключення уваги.

Біологи і психологи вважають, що людина як біологічна сис­тема досконала і має велику надійність при виконанні будь-яких операцій. Так, у США П. Фітес при вивченні надійності дійшов висновку, що при швидкості 192 км/год ймовірність наїзду на

автомобіль-лідер при видимості в декілька метрів складає лише 10 9, тобто практично дорівнює нулю. В інших випробуваннях було встановлено, що порівняно в простих умовах до 4% водіїв потрапляють у ДТП через сон за кермом. У двох випадках йдеться про тих самих водіїв, які поставлені в різні умови.

Сенсомоторні реакції

Сенсомоторні (від лат. sensus - відчуття і motor - той, що рухає) реакції - це дії людини у відповідь на різні відчуття, які сприй­маються органами чуттів. Реакції бувають прості і складні.

Проста сенсомоторна реакція - це швидка відповідь наперед відомим простим рухом на раптовий сигнал, який теж наперед відомий. Типовою простою реакцією є швидке натискання кноп­ки при вмиканні сигнальної лампочки.

Складна сенсомоторна реакція (реакція вибору) - це відпо­відь на декілька наперед відомих сигналів, на кожний із яких слід відповідати певним наперед відомим рухом. Прикладом складної реакції може бути послідовне засвічування на табло двох-трьох різнокольорових лампочок, які треба гасити, натиска­ючи на відповідні кнопки. Або засвічуються лампочки трьох ко­льорів, серед яких дві слід вимикати натисканням на відповідні кнопки, а на одну не реагувати.

У будь-якій сенсомоторній реакції є латентний (прихований) і моторний період. Час від моменту появи сигналу до початку руху називається латентним періодом, а час виконання руху - моторним. Латентний період простої реакції на звуковий сигнал у середньому становить 0,14 с, на світло - 0,20 с.

Крім того, реакція характеризується правильністю, точністю і своєчасністю (можна вчасно зреагувати, а вчинити неправильно). Час реакції збільшується з віком, хоча досвід у вмінні прогнозу­вати ситуацію компенсує сповільнену реакцію.

Професія водія завжди пов'язана з критичними ситуаціями, де сенсомоторні реакції відіграють суттєву роль. Наведемо декі­лька цифр, що стосуються праці водіїв автотранспорту. У різних країнах прийняті різні нормативні значення часу реакції. Зокре­ма, в Швейцарії при розрахунках, пов 'язаних з рухом у місті, час реакції беруть таким, що дорівнює 0,75 с, за містом - 2,5 с. В Україні у відмінних водіїв при екстреному гальмуванні час реакції становить до 1,16 с. Час реакцій залежить також від інтенсивності

уваги водія, тобто від ступеня напруження уваги при сприйнятті дорожньої ситуації. В умовах міського руху, коли інтенсивність уваги досить висока, час реакції значно менший. Чеські та слова­цькі вчені вважають, що при підготовці до гальмування час реак­ції становить 0,6-0,8 с, а при відволіканні уваги реакція зростає до 1,1-1,7 с.

Час реакції залежить і від швидкості автомобіля. Наприклад, при збільшенні швидкості від 50 до 70 км/год час реакції збіль­шується від 1,1 до 1,7 с. Час реакції збільшується і у водіїв старшого віку. У лабораторному експерименті визначено, що мінімальний час реакції на червоний сигнал водіїв 18-22 /років становить 0,48-0,56 с, а 45-60 років - 0,78-0,82 с. Час реакції водія є важливим показником його професійної підготовки. Час реакції зменшується в процесі професійної діяльності. У досвід­чених водіїв, які наїздили 50 тис. км, цей показник становить 0,5-1,5 с, а у водіїв з меншим досвідом 1-2 с.

Час реакції водіїв при екстреному гальмуванні та їх тренова­ність перевіряють у кабінетах безпеки автотранспортних підпри­ємств, оснащених відповідними приладами, стендами й автомобі­льними тренажерами.

У. Хік виявив лінійний зв'язок між часом реакції та інфор­маційною ємністю сигналу. Ця залежність відома як закон Хіка, а сама модель формування часу реакції одержала назву інформа­ційної.

Математично гіпотеза Хіка виражається формулою

де tp - час реакції; п - кількість рівномірних альтернатив; а - постійна.

Проти цієї залежності виступають фізіологи, які зазначають, що ця закономірність не є універсальною і прояв її залежить від конкретних умов і способів діяльності оператора.

Ризик і обережність

Ризик (франц. risque) - можлива небезпека чогось; дія навман­ня, яка потребує сміливості, відваги в надії на щасливий результат.

Кількісний бік ризику - ступінь ризику. Психологи визнача­ють ступінь ризику як відношення уявлення про небезпеку до уявлення про фактори, які протистоять небезпеці.

У системі «людина - машина» саме людина є слабкою лан­кою. Техніка та її надійність вдосконалюються швидше, ніж умін­ня людини безпомилково керувати нею. Зростає і ціна помилки. Помічено, що коли водіїв, які часто скоювали аварії, переводили на іншу, безпечну роботу, нещасні випадки переслідували їх удо­ма. Отже, нещасний випадок є наслідком неадекватної поведінки людини в небезпечній ситуації.

Обережність є набутою, вихованою психічною властивістю, наслідком свідомого і дисциплінованого ставлення людини до праці. Необережними вважаються дії, які виходять за. межі вимог правил безпеки. Найчастіше вони виникають через недисциплі­нованість або незнання працівниками суті технологічних проце­сів і пов'язаних з ними потенційних небезпек.

Деколи необережні дії с наслідком анатомо-фізіологічних і психічних вад людини або наслідком звикання до небезпеки. Необережна дія може безпосередньо спричинити небезпечну си­туацію. Психологи виявили, що надмірна обережність також ро­бить людину незахищеною в екстремальних ситуаціях.

Було проведено такий експеримент. На дно глибокого рову насипали битого скла. Випробувачам показали рів, щоб вони могли переконатися, що краще туди не падати. Потім їх відвели від рову приблизно на 5 м зав'язали очі і запропонували підійти до краю рову. Перший випробувач з першого кроку виявляв обережність. Другий сміливо крокував до самого краю і його довелося утримувати від падіння. Якщо обох посадити за кермо автомобіля, то перший буде лякатися кожної дрібниці, відволіка­тися на другорядні деталі, а другий виявлятиме схильність до необгрунтованого ризику. Натомість добрий водій впевнено ро­бить два-три кроки вперед, а потім або зовсім відмовляється йти далі, або йде, виявляючи поступово зростаючу обережність.

Характер

Характер - сукупність найбільш стійких психічних рис особис­тості людини, які виявляються в її вчинках і діях.

Характер, за І.М. Сєченовим, є «сплавом» вроджених і набу­тих форм поведінки, але вирішальна роль у формуванні характе­ру завжди належить вихованню і навчанню. І.М. Сєченов вва­жав, що характер на 999/1000 формується вихованням і тільки на 1/1000 залежить від індивідуальності.

Стійкі психічні властивості або риси характеру дають змогу деякою мірою передбачити поведінку людини в різних життєвих ситуаціях. Основні риси характеру поділяються на чотири групи.

Перша група виражає ставлення людини до суспільних явищ і подій: мужність чи боягузтво, принциповість чи безпринцип­ність, оптимізм чи песимізм тощо.

Друга група визначає ставлення людини до інших людей: товариськість чи замкнутість, відвертість чи скритність, чуйність чи черствість, довірливість чи підозрілість, ввічливість чи гру­бість, правдивість чи брехливість тощо.

Третя група виражає ставлення людини до праці: працелюб­ність або лінощі, акуратність чи недбалість, ініціативність чи ру­тинність, сумлінність чи безвідповідальність.

Четверта група визначає ставлення людини до себе: висока вимогливість чи самозакоханість, соромливість чи чванливість, самокритичність чи самовпевненість, егоїзм чи альтруїзм.

Характер людини різнобічний, але він не є простою сумою окремих психічних рис. Ці риси перебувають у складному взає­мозв'язку, деякі з них є провідними і впливають не тільки на вибір професії, але й на те, як людина працює.

До поняття класифікації слід вносити також рівень загаль­нолюдської культури, а не тільки розвиток професійних нави­чок. Людина керує автомобілем так, як вона живе. Є безумовний зв'язок між соціальним обличчям особистості і ефективністю трудової діяльності. Тому питання підвищення безпеки руху стає не тільки технічним, але й соціальним.

Темперамент

Темперамент - індивідуальна особливість психіки людини, в основу якої покладено відповідний тип нервової системи. Вияв­ляється в силі, швидкості, напруженості й урівноваженості пере­бігу психічних процесів індивіда, в яскравості та стійкості його емоцій і настроїв. Усю різноманітність індивідуальних особливо­стей зведено до декількох груп психотипів особистості. Найбільш рання класифікація типів людської особистості належить дав­ньогрецькому лікареві Гіппократу (У-ІУ ст. до н.е.). Він співвід­носив свою класифікацію з певними фізіологічними особливостями людського організму, геніально передбачивши більш пізні підходи до цієї проблеми. Гіппократ поділяв людей на чотири категорії

залежно від переважання в організмі одного з чотирьох «соків»: крові, лімфи, жовчі, чорної жовчі. Від їхніх грецьких назв і похо­дять запропоновані ним назви типів темпераменту: сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік.

Сангвінік добре себе проявляє в умовах насиченого дорожньо­го руху, але недостатньо стійкий до монотонних подразників. У результаті існує небезпека, що при монотонному русі на довгих прямих ділянках дороги при одноманітному ландшафті він може заснути. Тому водії, які є сангвініками, надійні в роботі водіїв таксі і менш надійні на далеких перевезеннях.

Найбільший відсоток серед водіїв-«лихачів», які мають схи­льність до перевищення швидкості, складають холерики. Холе­рик може бути добрим водієм, але потребує постійного контролю і самоконтролю. Встановлено, що водії з дуже збудженою нерво­вою системою при їзді по місту значно збільшують витрати бен­зину - до 25% від норми.

Врівноваженість і спокій флегматика, його висока стійкість до монотонних подразників робить його дуже витривалим у да­льніх рейсах, але рішення флегматика звичайно загальмовані, що затримує його дії в аварійних ситуаціях, які відбуваються в умовах дефіциту часу.

Меланхолік найменш придатний для діяльності водія, адже йому часто властиві розгубленість, коливання, страх, що може бути причиною помилок і ДТП.

Емоції

Переживання людиною свого ставлення до речей і явищ навко­лишнього світу, до людей, до їх дій і вчинків, до своєї праці, до самого себе і своїх вчинків називаються емоціями.

Негативні емоції виникають при дефіциті інформації, тобто нестачі відомостей чи вмінь, необхідних для дій, спрямованих на задоволення потреб. Виникнення негативних емоцій зумовлю­ють висока відповідальність за людей, необхідність часто при­ймати відповідальні рішення, хворобливий стан і втома. Неспри­ятливі обставини, які склалися на роботі, загроза покарань з боку адміністрації, сімейні негаразди, конфліктні ситуації також можуть бути причинами виникнення негативних емоцій, які зни­жують працездатність.

Найбільш чутливим об'єктивним показником емоційної на­пруги є зміна частоти пульсу і дихання, а також електрошкірної

провідності. За даними спеціальних досліджень, частота пульсу водія за кермом змінюється від 70 до 145 пошт./хв. На спус­ках, підйомах і навіть на прямих ділянках дороги при швидко­сті 90-150 км/год частота пульсу може збільшуватись на 60-80 пошт./хв. В автомобільних змаганнях частота пульсу збільшується до 200 пошт./хв. і більше.

При стресовому стані обсяг уваги звужений, переключення її загальмоване м'язи напружені, рухи стають різкими, неточними, погано скоординованими, порушується пам'ять. Людина забуває послідовність дій, неправильно оцінює ситуацію, припускається грубих помилок. Прикладом пригнічення психічної діяльності при дії сильної форми страху може бути такий випадок: у скла­дній аварійній ситуації водій замість того, щоб використати мо­жливості, які у нього залишилися, щоб запобігти тяжкому випа­дку, заплющив очі, обняв кермо і залишався в такому стані до моменту смерті.

Отже, емоції не тільки мають зовнішні прояви, але й зумов­люють перебудову життєво важливих фізіологічних функцій, вна­слідок чого мобілізуються резервні можливості організму, що під­вищує рівень перебігу всіх психофізіологічних процесів: загост­рюються зір і слух, з'являється загальна зібраність, підвищують­ся пильність і обережність, прискорюються процеси мислення, зменшується час сенсомоторних реакцій, збільшуються м'язова сила і витривалість, підвищуються інтенсивність уваги і швид­кість її переключення, зростає фізична та розумова працездат­ність. У певних життєвих ситуаціях емоційний стан здатний мобілізувати фізіологічні резерви, які допомагають людині запо­бігти небезпеці і боротися за життя.

Будь-яка емоція супроводжується активізацією нервової сис­теми й появою в крові біологічно активних речовин, які зміню­ють діяльність внутрішніх органів: і прискорюють процеси кро­вообігу, дихання, травлення та ін. Однією з таких речовин є гор­мон надниркових залоз - адреналін. Підвищений вміст адреналі­ну призводить до посиленого утворення цукру з глікогену печін­ки, внаслідок чого різко збільшується кількість цукру в крові. Це збільшує силу і працездатність м'язів, оскільки цукор є одним з основних джерел м'язової енергії, а адреналін, крім того, здат­ний дуже швидко відновлювати працездатність втомлених м'я­зів. Досліди показують, що кількість адреналіноподібних речо­вин у крові водіїв збільшується залежно від виду виконуваної роботи: приміських перевезень - 141%, міських - до 200%, а у водіїв таксі - до 210%.

При фізичному стресі надниркові залози виділяють переваж­но норадреналін, при психічному (тривога, страх, лють) - насам­перед адреналін. Адреналін і норадреналін прискорюють пульс і дихання і підвищують кров'яний тиск. Вони також збільшують вміст у крові деяких речовин, а саме триацетилгліцеролів, що спричинює ланцюгову реакцію, яка призводить до виникнення серцево-судинних захворювань - атеросклерозу, інфаркту міокар­да, інсульту. Підвищення кількості ацетилгліцеролів - одна з можливих причин психічних захворювань.

Крім цих процесів, мобілізуються антидіуретичні (заважають сечовиділенню) гормони і кортикоїди (гормони кори наднирко­вих залоз). Збільшується вміст в організмі жирних кислот і хо­лестерину, що значною мірою підвищує зсідання крові. У резуль­таті утруднюється кровообіг „ що може призвести до закупорки кровоносних судин, тобто виникнення тромбів.

Виявлено, що деякі стресові гормони виникають у гіпотала­мусі. До них належать бета-ендорфін, який виконує функцію пе­редавача інформації (збудження) по нервових волокнах. Відомо, що при стресі в кров виділяються й інші гормони, які були знай­дені як у головному мозку, так і в інших відділах центральної нервової системи, а також у шлунку і кишках (тривають дослі­дження механізму захворювання шлунка і товстої кишки під дією стресів).

Крім цих психологічних особливостей людини, існують та­кож інші, які можуть впливати на безпеку водіїв: потреби; здіб­ності; комунікабельність; соромливість; компетентність; мора­льна свідомість.

2.3. Фактори зниження працездатності

Хворобливий, пригнічений стан працівника, який супроводжу­ється послабленням його фізичних і психічних якостей, може виникати на ґрунті психічної травми (конфліктів), наркотиків і наркоманії, алкоголю і алкоголізму, нікотину і нікотиноманії, втоми і перевтоми, захворювання, особливостей психофізіологічного стану підлітків, жінок і людей старшого віку, відхилень, пов'язаних з біоритмами.

Конфлікти

Психічна травма, отримана внаслідок конфлікту, виводить люди­ну з нормального психофізіологічного стану, що може призвести до суттєвих змін у виконанні професійних функцій і загального функціонального стану. х

Наркотики і наркоманія

Наркотики - це речовини, що призводять до стану заціпеніння, отупіння, запаморочення. До наркотиків сьогодні належить ши­роке коло речовин і рослин, а також отриманих з них продуктів, які справляють наркотичну дію.

Під наркоманією розуміють не тільки вживання наркотич­них засобів з метою збудження чи пригнічення центральної нер­вової системи, але й звикання організму до цих речовин, прагнен­ня приймати їх і за відсутності безпосередніх причин: болю, вто­ми, страху та інших станів. Головною причиною такої пристрасті є ефект ейфорії, який різною мірою притаманний усім наркотикам.

Наркоманія виявляється в нестримній пристрасті до нарко­тичних речовин, які зумовлюють ейфорію. Наркоманія характе­ризується появою типових змін у психіці людей і пристрастю до постійного вживання однієї чи декількох речовин, що мають на­ркотичні властивості.

У більшості хворих проявляються особистісні зміни. При цьому більш ніж у 50% випадків спостерігалися чіткі ознаки знижен­ня пам'яті й інтелекту, а у 71% хворих - помітне зниження морально-етичних якостей, деградація.

Алкоголь і алкоголізм

Алкоголізм є великим соціальним лихом. Більшість злочинів скоюється в стані сп'яніння.

Алкоголь украй негативно впливає на центральну нервову си­стему. Порушується розумова і фізична працездатність, посилю­ється втомлюваність, про що свідчать записи досліджень роботи м'язів. Алкоголь знижує працездатність на 16-17%, при цьому втома настає швидше, ніж звичайно. Особливо різко знижується працездатність в осіб, професійна діяльність яких потребує посиле­ної уваги і значного напруження. Відомо, що чим складніша робота, тим менша доза алкоголю стає причиною виробничого травматизму.

Алкоголь знижує швидкість рухової реакції. А.П. Лаптєв за­значає, що у футболістів після випитого кухля пива швидкість складної рухової реакції знижується в середньому на 12-16%, точність реакції на рухомий об'єкт - на 17-21%, точність м'язо­вих зусиль - на 14-19%.

Вважається, що алкоголь зігріває організм у холодну погоду. Дійсно, під дією алкоголю розширюються кровоносні судини шкіри, кров припливає до неї і людина відчуває тепло. Але, циркулюючи по розширених судинах, кров віддає у зовнішнє середовище вели­ку кількість тепла, внаслідок чого температура тіла звичайно знижується на 1-2°С і організм швидше охолоджується.

Алкоголь порушує нормальну функцію головного мозку вна­слідок отруєння (інтоксикації). Це порушення пояснюється тим, що спирт особливо інтенсивно накопичується в нервовій ткани­ні. Тому в мозку його концентрація набагато більша, ніж у крові.

Після приймання навіть невеликих доз алкоголю знижуєть­ся стійкість та інтенсивність уваги, сповільнюється її переклю­чення; порушуються процеси мислення і пам'яті. Працівникові необхідно більше часу, щоб оцінити виробничу ситуацію і прийн­яти рішення, а це знижує його готовність до дії. Одночасно зни­жується гострота зору, порушуються окомір і здатність розрізня­ти кольори (особливо погано сприймаються відтінки червоного кольору), звужується поле зору, збільшується час відновлення зору після засліплення, порушується координація рухів, їх точ­ність, різко збільшується час реакції, маскується почуття втоми за наявності втоми і при зниженні працездатності.

Однак найбільш небезпечним є неадекватне ставлення п'яної людини до свого стану, оскільки алкоголь загальмовує центри кори головного мозку, які контролюють дії і вчинки. Вона пере­оцінює свої можливості і недооцінює складність виробничої ситу­ації. П'яний за кермом, верстатом чи на іншому робочому місці набагато небезпечніший, ніж хворий чи працівник у стані вира­женої втоми, адже твереза людина розуміє, що її можливості об­межені, і намагається бути особливо уважною і обережною.

Збільшення часу реакції прямо залежить від кількості випи­того алкоголю. Після приймання 75 г чистого алкоголю час за­гальної реакції людини збільшується у 2-2,5 раза, якщо випито 100 у 2-4 рази, 150 г - у 4-5 разів, 175 г - у 6-9 разів.

Людина, яка зловживає алкоголем, дратівлива, емоційно не­стійка, погано спить, швидко втомлюється. У переважної більшості

(70%) нічний сон не знімає втоми, тому вже на початку робочого дня працездатність значно знижена.

Об'єктивним показником вживання працівником алкоголю є вміст його в крові. При вмісту алкоголю в крові 0,3-0,9%о ймовірність виникнення небезпеки зростає в 7 разів, при 1,0- 1,4%о у 31 раз, при 1,5%о - у 128 разів (1%о - це вміст алкого­лю в крові, що відповідає 1 г чистого алкоголю на 1 л крові). Небезпека вживання алкоголю навіть у малих дозах підтвер­джується тим, що після двох кухлів пива кількість алкоголю в крові людини масою 75 кг становить 0,9%о, 0,5 л вина - 1,2%о, чарки горілки чи коньяку - 1,1 %о.

Залежність коефіцієнта небезпеки виникнення дорожньо-транспортних пригод (ДТП) від концентрації алкоголю в крові водія показана на рис. 2.1.

Як бачимо, коефіцієнт небезпеки виникнення ДТП збільшу­ється з підвищенням концентрації алкоголю в крові водія. Осо­бливо збільшується така небезпека при концентрації алкоголю в крові понад 1,2%о. Наявність у крові водія 0,5-1,0%о алкоголю спричинює збудження, різкість рухів, надмірний оптимізм при оцінці дорожньої ситуації, помилковість суджень. Якщо, вміст . алкоголю у крові становить 1,0-1,5%о, у декілька разів збільшу­ється час реакції, виявляються агресивність, недбале ставлення до інших учасників руху, необгрунтований ризик, порушується координація рухів. При 1,6-2%о водій не може оцінити і

Рис. 2.1. Залежність коефіцієнта (а) небезпеки виникнення ДТП від концентрації алкоголю в крові водія (Ка).

розрахувати швидкість, у нього порушується координація рухів. При вмісту алкоголю в крові понад 2%о водій не може правильно керувати автомобілем, не орієнтується в дорожній ситуації, іноді не може ввімкнути запалювання. При надто великих дозах ал­коголю в крові іноді спостерігається навіть секундна втрата сві­домості, що на великій швидкості чи в умовах інтенсивного доро­жнього руху може завершитися катастрофою. З погляду безпеки дорожнього руху навіть мінімальне перевищення фізіологічного вмісту алкоголю в крові недопустиме. Хоча в деяких країнах допускається керування автомобілем при дозі алкоголю в крові 1,0%о (США), 0,5%о (Франція, Скандинавські країни і Японія).

Вплив алкоголю на організм людини та її працездатність визначається не тільки кількістю випитого алкоголю, але й бага­тьма іншими факторами. Якщо алкоголь вживати на порожній шлунок, він швидше всмоктується і людина швидше п'яніє. Швидше й сильніше діє алкоголь на людей під час хвороби, при втомі, а також у стані збудження. Ступінь сп'яніння після при­ймання однієї і тієї ж дози залежить від індивідуальної сприй­нятливості, віку, статі, маси тіла і ступеня звикання. Одна й та сама доза алкоголю в різних людей спричинює неоднакові пору­шення перебігу фізіологічних і психічних процесів і по-різному впливає на їх працездатність і діяльність.

Важливо також знати час дії алкоголю на організм. Алко­голь всмоктується через 20-30 хв після вживання, але зі збіль­шенням дози найбільший ступінь сп'яніння спостерігається че­рез 1-1,5 год. Перші ознаки сп'яніння з'являються після при­йняття 0,5 мг на 1 кг маси, тобто 30 г алкоголю для людини масою 60 кг. Після прийняття 80 г горілки чи 500 г пива алко­голь діє протягом доби. Якщо людина ввечері випила, зранку її не можна вважати тверезою.

Нікотин і нікотиноманія

Курці щорічно «викурюють» в атмосферу 720 т синильної кис­лоти, 384 000 т аміаку, 108 000 т нікотину, 600 000 т дьогтю і понад 550 000 т чадного газу та інші складові тютюнового диму.

Японські експерти, досліджуючи вплив нікотину на людей на прикладі автомобілістів, виявили, що куріння щорічно стає при­чиною 1-2% усіх автомобільних аварій, а французькі спеціаліс­ти впевнені, що ця цифра досягає 5%. За даними Г. Шаяхматова, частота порушень правил дорожнього руху курцями на 14%

перевищує цей показник для тих, що не палять. Сльозовиділен­ня від тютюнового диму не тільки відволікає увагу, але й знижує гостроту зору. Крім того, коли водій постійно палить, то на вну­трішньому боці шибки кабіни автомобіля утворюється наліт, який зменшує прозорість і погіршує видимість.

При випалюванні однієї сигарети звужується поле зору, пору­шуються кольоровідчуття і сприйняття червоного і зеленого ко­льорів, знижується зорове сприйняття інформації приладів на 20%, зменшується швидкість рухових реакцій на 25% , послаб­люється слух у діапазоні розмовної мови. Куріння негативно впливає на перебіг психічних процесів, що виражається в знижен­ні сприйняття інформації на 20%, збільшенні часу реакцій на 25%, порушенні координації рухів і мислення.

Кількість помилок при дослідженнях складних сенсомоторних реакцій протягом робочого дня у водіїв-курців і у водіїв, що не курять, показало, що протягом 2 год у перших і у других помітне зниження кількості помилок (період втягування в робо­ту); потім у водіїв, що не курять, настає стабілізація (період стій­кої працездатності), далі - поступове незначне зменшення кіль­кості помилок і лише через 8 год роботи їх кількість дещо збіль­шується. У курців період стабілізації взагалі відсутній. Після 2 год праці кількість помилок зростає, особливо різко після 8 год праці. Останнє свідчить, що в курців швидше розвивається втома, яка разом з негативною дією нікотину та інших речовин, які містяться в тютюновому димі, знижує їх працездатність і надійність.

Втома і перевтома

Найбільш частими причинами зниження працездатності є втома і перевтома. Втома, яка розвивається під час роботи, - нормаль­ний стан організму, який минає після одноразового відпочинку. Якщо відчуття втоми після відпочинку (нічного сну) не минає, то це свідчить про початок перевтоми. Перевтома виникає як наслі­док хронічного перевантаження, коли втома від попередніх днів накопичується.

Виявлено, що кількість ДТП залежить від часу, протягом якого водій керує автомобілем (рис'. 2.2).

При керуванні автомобілем від 7 до 12 год водій здійснює ДТП удвічі, а при тривалості керування понад 12 год - у 9 разів частіше, ніж при роботі тривалістю до 7 год. Водії, які працюють більше 7 год, здійснюють 1/3 усіх ДТП. Крім того, у водіїв, які

Рис. 2.2. Залежність кількості ДТП від утоми водіїв при тривалій їзді

працюють більше 12 год у 1,5 раза частіше виникають аварії зі смертельним наслідком.

Причиною помилок водіїв при тривалій їзді є втома, яка знижує працездатність і може бути безпосередньою причиною ДТП чи несприятливою умовою, яка утруднює дії в аварійних ситуаціях. Коли людина після напруженої праці вдень систематично недоси­пає вночі, то втома у неї починає з'являтися зранку ще до початку роботи. Перевтома виникає і при нормальному нічному відпочин­ку, якого може виявитися не досить, якщо робота за інтенсивніс­тю і тривалістю перевищує психофізіологічні можливості людини. Перевтома виявляється у швидкій втомлюваності, роздратованос­ті, сонливості вдень і поганому сні вночі, загальній слабкості, бо­лях у ділянці серця, головному болі, погіршенні апетиту.

Характерним симптомом втоми і перевтоми є порушення сну: сонливість удень і безсоння вночі. Сонливість і засипання пра­цівника на робочому місці - найбільш небезпечні прояви втоми, які нерідко призводять до аварій. Наприклад, у США 3,8% усіх водіїв, які стали учасниками ДТП зі смертельним наслідком, на час пригоди спали чи були в стані вираженої втоми. Рекоменду­ється застосовувати спеціальні прилади, які повинні запобігати сонливості людей на робочих місцях, - прилади пильності. Ви­никнення сонливості за кермом автомобіля залежить і від само­го водія. Йому не рекомендується тривалий час дивитися перед собою, фіксуючи погляд на одній точці. Наприклад, відблиски хромованого заднього бампера автомобіля, який їде попереду, нерідко на довгий час привертає погляд водія, що викликає так званий дорожній гіпноз.,

В умовах довготривалої безперервної роботи порушуються насамперед складні функції психічної діяльності, які потребують високої творчої активності, проте зберігаються прості, доведені до автоматизму навички. Тому в ситуаціях, які вимагають критич­ного аналізу обстановки, а не стандартних рішень і дій, можуть виникнути грубі помилки.

Втома розвивається швидше в молодих, недосвідчених пра­цівників, що пов'язано з підвищеним нервово-психічним напру­женням при виконанні роботи. У досвідчених працівників, які мають високу кваліфікацію, добрі навички, емоційне напруження виражене менше, і втома виникає пізніше.

Психічна діяльність людини стимулюється потоком інфор­мації. Для оптимального перебігу психічних процесів необхід­ний оптимальний рівень інформаційного навантаження. Надли­шок чи нестача інформації призводять до розвитку втоми. Важ­ливе значення має також характер інформації, що надходить.

Часом під впливом одноманітної роботи в людини виникає загальмований стан, який характеризується апатією, млявістю, появою сторонніх думок, які відволікають від виконання роботи. Багато нещасних випадків на робочих місцях пов'язують із за­гальмованим станом працюючого.

Втома як суб'єктивне переживання може допомогти людині оцінити свою працездатність. Ознакою втоми може бути поява незначних помилкових дій, бажання випростатися, змінити позу, помітне зниження інтенсивності і стійкості уваги, мимовільна по­ява думок, не пов'язаних з виконуваною роботою, зниження во­льового зусилля,, необхідного для подолання цих негативних явищ.

Продуктивність праці на початку розвитку втоми деякий час може й не знижуватися, коли вольовими зусиллями людина зму­шує себе працювати з тими ж кількісними і якісними показника­ми. У стані втоми працюючий може уникнути помилок навіть при раптовій зміні виробничої ситуації внаслідок підвищення інтенсивності уваги і готовності до дії. Втома в цей період назива­ється компенсованою. Однак така компенсація потребує підвищеної витрати енергії і нарешті настає момент, коли, незважаючи на будь-які зусилля, продуктивність праці знижується і за кількісни­ми, і за якісними показниками. Втома в цей період стає некомпенсованою, оскільки порушення, які виникають, вже не можна від­вернути вольовим зусиллям.

Доведено, що до 9-10 годин праці відбувається спад активно­сті, а після 10 годин настає неприпустиме з погляду безпеки по­рушення працездатності, тобто розвивається некомпенсована втома. Це виражається в різкому зростанні часу зорово-рухової реа­кції, зниженні пропускної здатності аналізаторів, зменшенні час­тоти пульсу, зміні процесів у серцевому м'язі та інших порушен­нях. Час сенсомоторної реакції після зміни збільшується на 113,7%, порушення сенсомоторної координації - на 75,6%, тре­мтіння пальців рук - на 70,9%. Спроби боротися з втомою засо­бами збудження не дають бажаних результатів. Після нетрива­лого нервового піднесення настає різкий спад.

Хворобливі стани

Людина має широкі можливості для компенсації порушень, які виникають в її організмі, зокрема, завдяки професійному досвіду. Останній дає змогу раціонально використати збережені функції і резерви. Цим пояснюється те, що досвідчені працівники навіть за наявності в них деяких хронічних захворювань іноді довший час зберігають досить високу працездатність і надійність. Однак компенсаційні можливості організму не безмежні. Тому загост­рення; хронічного процесу і навіть легке гостре захворювання (нежить, ангіна та ін.) можуть стати причиною помилок, які при­зводять до нещасних випадків. На початку гострого чи при заго­стренні хронічного захворювання порушується перебіг психічних процесів, що виражається у сповільненому сприйнятті і мисленні, зниженні функцій уваги та пам'яті, збільшенні часу реакцій, по­рушенні координацій рухів. У результаті при різкій зміні вироб­ничої ситуації працівник не може швидко й точно оцінити нову інформацію, своєчасно прийняти правильне рішення і безпомил­ково виконати необхідні дії.

За даними французьких вчених з 1300 випадків позбавлення права керування автомобілем за порушення правил дорожнього руху 150 водіїв мали гостроту зору нижче допустимої норми, у 138 був підвищений артеріальний тиск, 34 страждали на психіч­ні розпади, 31 - на діабет, 14 - на серцево-судинні захворювання, 42 - на розлади рухової функції. У цій же країні 6,8% ДТП зі смертельним наслідком скоюються в результаті фізичних вад, утоми і втрати свідомості. У Німеччині з 12 млн осіб, які мають посвідчення водія, 70 тис. хворі на діабет, який може стати при­чиною раптової втрати свідомості. Серед причин, що призводять до втрати свідомості у водіїв при керуванні автомобілем, кожна п'ята пов'язана з хворобами серця. У США в результаті інфарк­ту міокарда щорічно виникає до 2 тис. ДТП. При цьому в чотирьох-п'яти випадках із 14 сильний серцевий біль виникає насті­льки раптово, що водій не встигає зупинити автомобіль.

У Німеччині від 10 до 20% ДТП виникають унаслідок ужи­вання водіями ліків. В Австрії і Швеції близько 15% водіїв, з вини яких сталися ДТП, протягом 24 год до цього приймали який-небудь заспокійливий засіб. Австрійський учений Вагнер , стверджує, що в 16% випадків причинами ДТП є вживання сно­дійних та інших лікарських засобів. Від 4 до 20% водіїв при­ймають ліки без призначення лікаря. ДТП нерідко виникають у результаті сонного стану водіїв чи їх засинання за кермом авто­мобіля. Причиною цього може стати застосування снодійних, загальнозаспокійливих чи лікарських засобів, які знижують арте­ріальний тиск. Тому при лікуванні всіма цими препаратами во­дій Повинен бути звільнений від роботи чи тимчасово переведе­ний на іншу, не пов'язану з керуванням автомобіля.

Небезпечно вживати і жарознижувальні засоби (аспірин, ана­льгін та ін.), оскільки вони викликають підвищену пітливість, загальну млявість, зниження гостроти зору і слуху.

Негативно впливають на стан і працездатність водіїв антибі­отики та сульфаніламідні препарати, деякі з яких при довготри­валому використанні можуть призвести до порушення кольоро-відчуття. Такі препарати, як димедрол і супрастин, можуть ви­кликати почуття втоми, сонливості й запаморочення. Особливо небезпечні очні краплі, що містять атропін, який розширює зіни­цю, що призводить до звуження поля зору й порушення окоміру протягом доби.

Важливу роль у підвищенні ймовірності ДТП відіграє зумовле­не хворобою зниження працездатності водіїв, навіть погіршення самопочуття призводить до збільшення ймовірності ДТП. Це доб­ре ілюструє коефіцієнт ймовірності ДТП (відношення кількості ДТП за три роки на кожні 100 водіїв, які скаржилися на самопочуття, до такої ж кількості водіїв, які не скаржилися) (табл. 2.1).

Ступінь впливу захворювань водіїв на ймовірність ДТП по­казаний на рис. 2.3. Слід зауважити, що ступінь впливу того чи іншого захворювання на ймовірність ДТП значно змінюється за­лежно від багатьох факторів: тяжкості і форми захворювання, умов і напруженості праці, особливостей особистості і т. ін. Зок­рема, ймовірність ДТП при гіпертонічній хворобі підвищується

Таблиця 2.1. Коефіцієнт імовірності ДТП при скаргах водія

Скарги водіїв

Коефіцієнт імовірності ДТП

Неуважність

183.4

Роздратованість

172,3

Зниження уваги

159,7

Сонливість

157,8

Головний біль

145,9

Сухість у роті

145,9

«Пісок» в очах

145,2

Тривожні сни

145,2

Погіршене засипання, раннє пробудження

122,6

Млявість

121,5

приблизно у 2,5 раза, що можна пояснити як зниженням праце­здатності хворих, так і більш інтенсивним розвитком у них про­цесів утоми.

Наведені факти свідчать про серйозні зміни в регуляції гемо- динамічних функцій у хворих водіїв порівняно зі здоровими під впливом робочого навантаження. Все це, очевидно, знижує пока­зники працездатності і, як наслідок, надійність водіїв.

Виявлено, що у машиністів тепловозів уже на І стадії гіперто­нічної хвороби знижуються адаптивні можливості серцево-судинної системи і фізична працездатність. Зі збільшенням тривалості хвороби показники фізичної працездатності знижуються.

На початковій стадії гіпертонічної хвороби виявлено: змен­шення швидкості сенсомоторних реакцій, рухомості основних нервових процесів у корі головного мозку, зниження якості за­своєння інформації. Тому водії з початковою стадією гіпертоніч­ної хвороби знижують ряд важливих професійних функцій, а підтримання необхідного рівня професійної працездатності дося­гається в результаті значного напруження механізмів, регуляції фізіологічних функцій.

Розглянемо результати вивчення змін працездатності при ан­гіні та гострих респіраторних захворюваннях, які займають прові­дне місце серед причин захворюваності водіїв. Дослідження прово­дили на 2-3-й день після початку захворювання (гострий період), на 6-7-й (період ранньої реконвалесценції) і на 11-12-й день - перед виписуванням. У період ранньої реконвалесценції за відсут­ності скарг на здоров'я, після стійкої нормалізації температури тіла не спостерігалося відновлення всіх психофізіологічних функ­цій, особливо швидкості сенсомоторних реакцій. Після ангіни шви­дкість сенсомоторних реакцій не нормалізувалася навіть на мо­мент виписування. Особи, які перенесли ангіну чи гостре респіра­торне захворювання і пройшли 12-денне лікування в стаціонарі, повинні допускатися до операторської діяльності диференційова­но після психофізіологічних обстежень з обов'язковою оцінкою сенсомоторних реакцій. Медичні працівники повинні більш рете­льно визначити строк тимчасової непрацездатності після ангіни чи гострого респіраторного захворювання для кожного пацієнта.

Біологічні ритми людини

Стан організму, окремих його органів і клітин змінюється, повто­рюючись через різні проміжки часу. Прикладами хронобіологічного функціонування організму можуть бути серцебиття, скорочення і розслаблення м'язів, зміна артеріального тиску, температури тіла, настрою, самопочуття, ділової активності. Як і більшість періодичних процесів, ці зміни характеризуються ритмічністю, а оскільки вони є властивістю живої системи, їх назвали біологічними.

Добові ритми. Добовий ритм фізіологічних функцій є природ­ним і доречним. Завдяки йому людина може напружено працювати

в години оптимального стану організму, використовуючи періоди порівняно низького рівня активності для відновлення сил, що дуже важливо при організації позмінної праці.

Виявляється, що 45% людей взагалі погано пристосовуються до зміни добових графіків діяльності. В операторів непомітно розвивається стан монотонності: знижуються увага, готовність до дії, зростають апатія і сонливість. Частішають випадки, коли оператор відволікається від роботи на 30-50 с, не помічаючи цього. У результаті він пропускає важливі сигнали і, навіть помі­тивши їх, не реагує потрібним чином через те, що період вхо­дження в нове завдання при монотонності інколи збільшується в 3-4 рази, а точність дій знижується. З'являється і помилкова тривога - реакція на сигнал, якого немає.

Усі ці негативні явища набувають найбільшої вираженості у нічний час або в години природного зниження фізіологічних функцій.

Західноєвропейська асоціація водіїв, вивчивши матеріали чи­сленних соціологічних опитувань водіїв і ознайомившись із ре­зультатами хронобіологічних досліджень, дійшла висновку, що у вечірні години у водіїв не тільки знижується швидкість реакції, виникає сонливість, але й суттєво зменшується гострота зору. У деяких працівників вона падає майже на 70%, насамперед у тих, які носять окуляри. Як вважають експерти, єдина можливість запобігти аварії - їздити вночі утричі повільніше, ніж удень.

Французький хронобіолог Ален Райнберг активно виступає про­ти деяких поїздок на відпочинок на авто вночі. Незважаючи на те, що дороги вночі не завантажені, низька працездатність і низь­кий рівень уваги призводять до тяжких наслідків. Ризик виник­нення дорожньо-транспортних пригод, пов'язаний з людським фактором, найбільш високий уночі і найбільш низький удень. Питання ефективності діяльності в періоди біологічного спаду працездатності (1.00-3.00 години ночі) особливо важливі для тих виробництв, де помилкові дії можуть спричинювати катастрофи.

Профвідбір і профорієнтація

Для безпечної праці важливим є вибір людиною такої професії, яка найкраще відповідала б її психологічним можливостям. У різних галузях виробництва люди часто не можуть оволодіти деякими професіями, хоч успішно опановують інші, технологічно

не менш складні. Один працівник протягом багатьох років жодного разу не був травмований, а інший за цих же умов - декілька разів протягом року. Це пояснюється антропологічни­ми, фізіологічними чи психологічними особливостями, які в окре­мих ситуаціях можуть призводити до виникнення небезпеки. Вони є постійними чи тимчасовими (погіршення слуху і зору, реакції та орієнтації, невміння зосередитися, погана координація рухів, слабка пам'ять тощо). Для безпечної праці, підвищення її ефективності й успішного розподілу кадрів необхідний професій­ний відбір, який базуєтеся на науково обґрунтованих вимогах, що ставляться до працівників різних професій.

До основних чинників підвищення життєдіяльності слід від­нести оздоровчу фізичну культуру, медико-біологічні та психо­логічні засоби.

Стан доріг

Як зазначалося, в більшості випадків (до 70-80%) винуватцями ДТП водії, які порушили правила дорожнього руху. Але вони дуже часто зумовлені поганим станом доріг і несприятливими погодними умовами, які в 50-80% випадків є однією з активних і непрямих причин, а в 15-20% випадків - головною причиною ДТП. Вивчення аварійності на автомобільних шляхах за склад­них погодних умов (закономірності розподілу ДТП за різними порами року; стан поверхні дороги; роль метеорологічних факто­рів у підвищенні аварійності на автомобільних шляхах) показує, що в несприятливі періоди року, за складних погодних умов стан автомобільних доріг і умови руху значно відрізняються від літ­ніх. Отримані закономірності руху транспортних потоків пока­зують, що найбільше значення в забезпеченні безпеки умов руху мають технічний рівень та якість дороги. Тому при проектуванні доріг слід враховувати комплекс організаційних і конструктив­них рішень, що дозволяють забезпечити за будь-яких погодно- кліматичних умов рух автомобілів з високою швидкістю і висо­ким ступенем безпеки. Ця проблема може бути вирішена тільки зусиллями ряду галузей науки і техніки, таких, як дорожнє буді­вництво, автомобілебудування, організація руху, економіка, клі­матологія, інженерна психологія і фізіологія та інші.

Розділ З

Виробнича санітарія і гігієна праці