Газоподібні засоби

ДІАЗОТУ ОКСИД (Nitrogenium оxуdulatum).

Форма випуску: в металевих балонах ємністю10 л під тиском 50 атм в сгущеному (рідкому) стані. Балони зафарбовані в серий колір і мають напис <Для медичного застосування>- практично нетоксичний засіб, не має подразнюючих властивостей. Не проявляє негативної дії на паренхіматозні органи. Побічних ефектів практично немає.

Швидко (че­рез 2-5 хв після надходження) в незміненому вигляді виділяється через легені. При концентрації об'ємна частка 30-40 % у вдихуваній суміші викликає аналь­гезію, 60—80 % — втрату свідомості. По­дальше збільшення концентрації супрово­джується гіпоксією. Релаксація скелетної мускулатури недостатня. Наркоз не дося­гає достатньої глибини.

Фармакодинаміка. Діазоту оксид є найбезпечнішим засобом для наркозу. Його вплив на систему кровообігу, ди­хальну систему, печінку і нирки незнач­ний. Не викликає достатньої глибини наркозу, немає й достатньої міорелаксації. Досягається лише початковий рівень стадії хірургічного наркозу. Відзначається швидке пробудження. У разі тривало­го наркозу може підвищитись рівень вуг­лецю діоксиду, внаслідок чого розвиває­ться гіпоксія, особливо якщо під час нар­козу було введено міорелаксанти. У ви­падках тривалого використання діазоту ок­сиду (2-4 дні) виникає пригнічення функ­ції кісткового мозку і зменшується кіль­кість лейкоцитів. Як правило, застосову­ють як компонент комбінованого знебо­лювання.

Показання:

1) чистий газ закису азоту призначається для знеболювання на етапах транспортування (перелом стегна, інфаркт міокарда, розкриття гнійників);

2) а в комбінації із фторотаном, як основний наркоз при різних великих операціях, при додаванні міорелаксантів для комбінованого наркозу (закис азоту плюс фторотан плюс міорелаксант);

3) знеболювання пологів; 4) вступний наркоз.

ФОРАН

Міжнародна назва Ізофлуран

Форма випуску: д/інгал. р-ра; фл. 100 мл Свідчення для застосування в основному такі ж, як для енфлурана (див.).конц.. Список Б.

Препарати для неінгаляційного наркозу (тіопентал-натрій, гексенал, пропанідид, натрію оксибутират, кетаміну гідрохлорид).

Неінгаляційний наркоз досягається па­рентеральним, рідше ентеральним введен­ням засобів для наркозу.

Уперше неінгаляційний наркоз був запровад­жений у 1847 р. М. І. Піроговим, який запропо­нував ректальний метод наркозу ефірно-масля­ною сумішшю. У 1902 р. М. П. Кравков запро­понував внутрішньовенно вводити гедонал.

Введення в наркоз. Вступний наркоз може бути здійснений будь-якою наркотичною речовиною, на тлі якого наступає досить глибокий наркозний сон без стадії збудження. Вступний наркоз внутрішньовенний.

Із парентеральних шляхів введення засобів для наркозу поширення набув внутрішньовенний

Переваги є швидке настання наркотичного сну , слабко виражена стадія збудження(відсутня нудота та блювота) Ці препарати не є вибу­хонебезпечними, не забруднюють повітря операційної, їх можна ширше використо­вувати для комбінованого наркозу.

Недоліком неінгаляційного нарко­зу є утруднення контролю за його глиби­ною і тривалістю.

Класифікація. Препарати для не­інгаляційного (внутрішньовенного) нар­козу за тривалістю дії після одноразово введеної дози поділяють на засоби:

а) короткочасної дії (до 10-15 хв) — кетаміну гідрохлорид, пропанідид (сомбревін), пропофол (диприван);

б) середньої тривалості (20-50 хв) — тіопентал-натрій, гексенал;

в) тривалої дії (60 хв і більше) — на­трію оксибутират.

КАЛІПСОЛ(Calypsol)

Форма випуску р-р д/ін. 500 мг/10 мл; фл. 10 мл

Міжнародна назва Кетамін

Фармакологічна дія: загальноанестезуюча, снодійна.

Діє швидко, але нетривало (12-25 хв). Викликає виражену й тривалу (до 2 г) анальгезію. Незначно підвищує тонус кістякової мускулатури; у фазі наркозу зберігаються глотковий, гортанний, кашльовий рефлекси й самостійна вентиляція легенів.

Показання Знеболювання короткочасних операцій і діагностичних втручань; вступний наркоз.

Протипоказання Артеріальна гіпертензія, важка декомпенсація мозкового й/або системного кровообігу.

Побічні дії: гноблення дихального центра, при пробудженні - галюцинації, психомоторне збудження, порушення свідомості.: слинотеча, нудота.серцево-судинної системи й крові (кровотворення, гемостаз): підвищення АТ, тахікардія.

Взаємодія. Підсилює ефект інгаляційних наркозних засобів, міорелаксуючий ефект тубокурарина; Передозування : гноблення подиху.Спосіб застосування й дози В/в, повільно Список А.

ТІОПЕНТАЛ(Thiopental)

Форма випуску пор. ліофілізов. д/ін. 0,5 г; фл. 0,5 г

- є похідними барбіту­рової кислоти, які мають чітку наркозну дію із слабкою анальгезією. їх натрієві солі розчинні у воді, але розчини через 2— 4 год гідролізуються, тому їх готують без­посередньо перед введенням.

Фармакокінетика. Швидке на­стання наркозу зумовлюється високою ліпідотропністю барбітуратів і здатністю легко проникати крізь гематоенцефалічний бар'єр. Короткочасність наркотичної дії тіопентал-натрію і гексеналу (20-40 хв) зумовлена швидким руйнуванням їх у пе­чінці. Викликають сонливість

Фармакодинаміка. Наркоз настає протягом 1—2 хв після дрімоти і глибокого сну. Спочатку втрачається свідо- мість, потім знижується рефлекторна дія і м'язовий тонус. Рефлекс з рогівки зберігається до стадії глибокого хірургічно­го наркозу. Знижується швидкість мета­болізму в тканинах мозку, мозковий кро­вообіг, внутрішньочерепний тиск, зменшу­ється потреба тканин у кисні.

Активне гальмування кори великого мозку, спричинює при­гнічення свідомості. Барбітурати пригні­чують центр дихання, внаслідок чого він стає менш чутливим до дії вуглецю діоксиду — ендогенного стимулятора дихального центру. Гексенал і тіопентал-натрій пригнічують також су­диноруховий центр і серце Швидке введення препаратів може призвести до значної артеріальної гіпотен­зії та аритмії, через те їх слід застосовувати обережно у хворих з патологією серця. Анестезія із застосуванням барбітуратів протипоказана хворим з недостатніс­тю печінки і нирок, у стані шоку, хворим з бронхіальною астмою в анамнезі. Ці за­соби не можна застосовувати, якщо немає апаратури для штучної вентиляції легень Зберігання: список Б.

СОМБРЕВІН

Міжнародна назва Пропанідид

Форма випуску амп. по 10 мл - 5% розчин

Фармакологічні властивості Фармакокінетика. При внутріш­ньовенному введенні викликає через 10-30 с глибокий сон і ко­роткочасну анальгезію без стадії збудження; пробудження — через 3-5 хв. Для продовження наркозу мож­на повторно вводити 2/3-3/4 початкової дози. В організмі швидко метаболізується Виводиться головним чином нирками і не кумулює.

Фармакодинаміка. Викликає нар­коз короткочасної дії (10-15 хв). Після введення пропанідиду можуть спостеріга­тись мимовільні рухи (посмикування, тре­мор), деяке зниження артеріального тис­ку, тахікардія, ларингоспазм, короткочасне тахіпное з наступним пригніченням дихан­ня. На паренхіматозні органи не впливає.

Показання: короткотривалі опера­ції в амбулаторних умовах, діагностичні дослідження, репозиція уламків кісток, зняття швів.

Протипоказання: ураження нирок, печінки, шок.

Побічна дія. Можуть спостерігати­ся нудота, блювання, біль голови, посиле­на салівація, подразнення вен (флебіт, тромбофлебіт). Пропанідид може бути причиною роз­витку анафілактичного шоку. Зберігання: список Б.

ГЕКСЕНАЛ (Hexenalum)

Міжнародна назва Гексабарбітал

Форма випуска: по 1 г в скляних флаконах,

Біла піноподібна маса. На повітрі під впливом вуглекислоти розкладається. Дуже Проявляє снодійну й наркотичну дію.

Застосовують гексенал для внутрішньовенного наркозу. Після внутрішньовенного введення водного розчину гексенала швидко наступає наркотична дія, що триває після однократної дози біля ЗО хв.

У зв'язку із гнітючим впливом на дихальний і судинорухливий центри для тривалого внутрішньовенного наркозу не використовують, його використають переважно для вступного наркозу в сполученні із фторотаном, ефіром або іншими засобами, застосовуваними для основного наркозу. Як самостійний засіб для наркозу гексенал використовують, при короткочасних операціях (тривалістю не більше 15 - 20 хв). Уводять гексенал внутрівенно повільно. Токсична дія (гноблення подиху й кровообігу) підсилюється при збільшенні швидкості введення й концентрації розчину гексенала (і інших барбітуратів). Для наркозу звичайно звичайно застосовують 1 - 2 % розчин гексенала Вища разова (вона ж добова) доза гексенала для дорослих у вену - 1 г. Перед наркозом гексеналом хворому вводять атропін (або метацин) для попередження побічних явищ, пов'язаних з збудженням блукаючого нерва. Гексенал протипоказаний при порушеннях функції печінки, а також видільної функції нирок, при сепсисі, запальних захворюваннях носоглотки, при лихоманках, кисневій недостатності, при різко виражених порушеннях кровообігу. При непрохідності кишечнику не рекомендується наркоз гексеналом, тому що він гальмує рухову активність кишечнику. Не рекомендується застосовувати гексеналовий наркоз при кесаревому перетині, тому що препарат проходить через плацентарний бар'єр і може викликати асфіксію плода. Зберігання: список Б.

НАТРІЮ ОКСИБУТИРАТ (Natrii oxybutyras)

Форма випуску р-р д/ін. 200 мг/мл; амп. 10 мл

синтетичний аналог природного метаболіту ЦНС. — гама-оксимасляної кислоти (ГОМК) ГОМК - природний гальмовий медіатор, а натрію оксибутират - його аналог Викликає седативну, снодійну, антигіпоксичну дію й викликає наркоз.

Фармакокінетика. Активність натрію оксибутирату як засобу для нар­козу є недостатньою, тому його вводять у великих дозах. Легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр, малотоксичний, може знижувати рівень АТ. На паренхіматозні органи не впливає. Інколи спричинює гіпокаліємію. Виявляє також гіпотермічну, протисудомну дію, підвищує стій­кість до йонізуючого випромінювання, голоду, виділяється через легені у вигляді

вуглекислого газу.Хірургічна стадія наркозу наступає через 30-40 хвилин після в/в введення. Тому добре використається у вигляді ректальних свічок. При сполученні з іншими засобами для наркозу й анальгетиками (слабка аналгезивна активність) підвищує їхня активність. Викликає виражену релаксацію м'язів. Стадія хірургічного наркозу наступає через 30-40 хвилин. Тривалість наркозу 1, 5-3 години. Можна використати ентерально (перорально й ректально). Використають для вступного й комбінованого наркозу, для знеболювання пологів, при гіипоксическом набряку мозку, як протишоковий засіб.

СПИРТ ЕТИЛОВИЙ (Spiritus aethylicus). Алкоголь - речовина, що сполучає в собі властивості медичного препарату, природного метаболіту організму людини, токсичного ксенобіотика, харчового продукту й аліментарного фактора, що може істотно впливати на ефективність лікарської терапії. Алкоголь й алкогольні напої можуть впливати на метаболізм багатьох лікарських речовин в організмі людини. Однократне або хронічне вживання етилового спирту є прямим протипоказанням до призначення цілого ряду лікарських засобів. Отруєння етиловим спиртом протягом багатьох років займають провідне місце серед побутових отруєнь у нашій країні по абсолютному числу летальних випадків. Все це обумовлює актуальність проблеми впливу етилового спирту на організм людини, взаємодії ліків й алкоголю для провізора.

Клініко-фармакологічна характеристика етилового спирту

Етанол (спирт етиловий, винний спирт) — прозора, безбарвна, летка й легко займиста рідина, що володіє характерним запахом і пекуча на смак. У будь-яких співвідношеннях змішується з водою. Є гарним розчинником.

Як і всякий лікарський препарат, етиловий спирт має характерні особливості фармакокінетики й фармакодинаміки.