Контрольні запитання

1. Чи може один і той же обсяг поняття співвідноситься з різним змістом?

2. Чи може виникнути поняття без істотних ознак?

Література

Гетманова А. Д. Логика: Учеб. для студентов пед.вузов. — М., Высшая шк.,1995.—Гл. II.

Жеребкін В.Є. Логіка. Підручник для студентів юридичних факультетів. Харків, 1998.

Кириллов В.Й., Старченко А.А. Логика. — М.: Высшая шк., 1995. — Гл. II, III.

Марценюк С.Ф. Логіка: Курс лекцій. — К.; Вища шк., 1993. — Розд. 2, 3.

Формальная логика /Под ред. Й.Я.Чупахина, Й.Н. Бродского. — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1977.— Гл. І.

Мельников В.Н. Логические задачи. — Одесса: Вища шк., 1989. — Предисловие.

Сборник упражнений по логике. — Минск: Изд-во Минск. ун-та, 1991.—Гл.2.

Тофтул М.Г. Логіка: Посібник для студетів — К.: Академія, 1999. — С. З—12,295—327.

Лекція 2.2. Логічні відношення між поняттями

1. порівняні і непорівнянні поняття.

2. Види сумісних понять.

3. Види несумісних понять.

4. Кругові схеми Ейлера як засіб зображення відношень між поняттями.

Ключові слова: порівнянність, сумісність, рівнозначність (тотожність), підпорядкування, перетин (переріз), несумісність, співпідпорядкування, протилежність, суперечність.

У процесі розвитку науки і практики створено величезну кількість понять. Логіка зводить їх до обмеженого числа відношень. Важливу роль у встановленні відношень між поняттями відіграє порівняння, яке є важливим методом пізнання. На основі порівняння змісту та обсягу їх поділяють на дві великі групи: порівняні та непорівнянні.

Порівняними є ті поняття, що відносяться до одного універсуму, тобто логічно порівняні в межах одного універсального класу (поняття). Наприклад, порівняні поняття – „комерсант” і „спонсор”.

Ті з понять, о відображають предмети різних, віддалених предметних галузей називають непорівнянними. У змісті цих понять немає спільних ознак, крім тих, які через крайню загальність можуть належати чи не всім без виключення предметам.

Порівняні поняття можуть бути за змістом або сумісними між собою або несумісними.

Сумісними поняттями називають такі два поняття А і В, якщо їхні обсяги мають хоча б один спільний елемент. У змісті таких понять немає ознак, що виключають можливість повного, або часткового співпадіння обсягів цих понять.

Відношення сумісності. Вирізняють три види відношення сумісності: рівнозначність, підпорядкування та переріз (перетин).

Рівнозначними вважаються поняття, обсяги яких повністю співпадають. Якщо поняття А і В рівнозначні, то кожен предмет, позначений іменем А, позначається іменем В і навпаки, кожен предмет, позначений іменем В, позначається іменем А (наприклад, „гривня” і „розрахункова грошова одиниця України”).

У відношенні підпорядкування перебувають такі два поняття, обсяг одного з яких повністю включається в обсяг іншого, але не вичерпує його. Якщо поняття А підпорядковується поняттю В, то кожен предмет, позначений іменем А, одночасно позначається іменем В, але не навпаки. В такому випадку поняття А називається підпорядкованим поняттю В, а поняття В називається підпорядковуючим по відношенню до поняття А. Наприклад, „податковий злочин” і „злочин”, „студент Академії ДПС” і „студент”.

Перехресними називаються поняття, обсяги яких частково співпадають. Якщо поняття А і В знаходяться у відношенні перетину, то тільки деякі предмети, позначені іменем А, позначаються іменем В, і навпаки. Наприклад, „банкір” і „батько”; „податківець” і „киянин”.

Відношення несумісності.

Несумісними поняттями називають такі два поняття А і В, якщо їхні обсяги не мають жодного спільного елемента. У змісті таких понять є ознаки, що виключають можливість не тільки повного, але й часткового співпадіння обсягів цих понять. До несумісних належать поняття. які перебувають у відношеннях спів підпорядкування, протилежності або суперечності.

У відношенні співпідпорядкування перебувають поняття, обсяги яких входять у більш широке родове поняття, якому вони однаковою мірою підпорядковуються. Множини співпорядкованих понять не мають спільних елементів. Так, поняття „капітан податкової міліції”(А) і поняття „майор податкової міліції”(В) є співпорядкованими поняттю „офіцер податкової міліції” (С). Це відношення зображається у вигляді великого круга, який означає обсяг родового поняття (С), і менших кругів, що знаходяться усередині цього круга, не перетинаючись між собою.

У відношенні протилежності (супротивності або контрарності) перебувають поняття, обсяги яких входять в обсяг підпорядковуючого, але повністю йог не вичерпують. Зміст цих понять має спільну родову ознаку. а видові ознаки кожного із понять виключають зміст протилежного йому поняття. Між протилежними поняттями можливе третє. Наприклад, „поганий” – „хороший”, „працелюбний” – „ледачий”.

У відношенні суперечності перебувають такі два несумісні поняття, кожне з яких виключає зміст іншого. Обсяги їх не збігаються і водночас вичерпують обсяг родового поняття. між ними неможливе трете поняття. Тобто відношення суперечності має місце між іменами виду А і не-А. Наприклад, „законний” – „незаконний”, „чесний” – „нечесний”.

Література

Гетманова А. Д. Логика: Учеб. для студентов пед.вузов. — М., Высшая шк.,1995.—Гл. II.

Кириллов В.Й., Старченко А.А. Логика. — М.: Высшая шк., 1995. — Гл. II, III.

Марценюк С.Ф. Логіка: Курс лекцій. — К.; Вища шк., 1993. — Розд. 2, 3.

Формальная логика /Под ред. Й.Я.Чупахина, Й.Н. Бродского. — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1977.— Гл. І.

Мельников В.Н. Логические задачи. — Одесса: Вища шк., 1989. — Предисловие.

Сборник упражнений по логике. — Минск: Изд-во Минск. ун-та, 1991.—Гл.2.

Тофтул М.Г. Логіка: Посібник для студетів — К.: Академія, 1999. — С. З—12,295—327.

Лекція 2.3. ЛОГІЧНІ ДІЇ З ПОНЯТТЯМИ

1. Обмеження та узагальнення понять.

2. Сутність визначення. Види визначень.

3. Правила визначення і помилки, можливі при визначенні.

4. Визначення та правила поділу.

5. Види поділу.

Ключові слова: обмеження, узагальнення, визначення, явні та неявні визначення, реальні та номінальні визначення, поділ, дихотомія, класифікація.

Зміст і обсяг поняття – це дві його сторони, невіддільні від нього. Залежність між змістом і обсягом понять добре розкривається через дії обмеження та узагальнення.

Обмеження поняття – це логічна дія, внаслідок якої відбувається перехід від поняття з більшим обсягом до поняття з меншим обсягом. Іншими словами, обмежити обсяг поняття А означає знайти таке інше поняття В, яке знаходилось би у відношенні підпорядкування до А. Наприклад, щоб обмежити поняття „закон”, підбираємо до нього підпорядковане. Ним може бути „Конституція” або „закон України”.

Межею логічної операції обмеження є одиничні поняття. Так, межею обмеження поняття „столиця” є поняття „Київ”.

Узагальнення поняття – логічна дія, в результаті якої відбувається перехід від поняття з меншим обсягом до поняття з більшим обсягом. В процесі узагальнення думка йде від поняття більшої загальності (роду) до поняття меншої загальності (виду). Наприклад, узагальнюючи поняття „Конституція України” переходимо до поняття „Конституція”, а узагальнюючи поняття „Конституція” переходимо до поняття „закон”.

Як бачимо, під час здійснення узагальнення узагальнююче ім’я в свою чергу може бути узагальнене і т.д. Межею узагальнення є філософська категорія, тобто поняття з найширшим обсягом, який вже неможливо узагальнити.

так як найважливішою ознакою поняття, що відрізняє його від простого уявлення , є точність, з якою в змісті поняття вказуються істотні ознаки, то звідси випливає, що найважливішою дією з поняттями буде встановлення їхнього змісту. Ця дія називається визначенням поняття. Таким чином. визначити поняття означає вказати які істотні ознаки мисляться в його змісті, тобто необхідно перелічити усі істотні ознаки поняття.

Словесне позначення точно визначеного і придатного до застосування поняття називається терміном. Але визначення не просто поясняє значення терміну. Воно встановлює це значення. Визначення не є також простою підстановкою одного слова замість іншого. Визначення розкриває ознаки, котрі мисляться у змісті поняття.

Поняття, якому дається визначення називають означуваним (позначається знаком Dfd – скорочено з лат. definiendum), а те поняття, чи групу понять, за допомогою яких це поняття вводиться в обіг чи пояснюється, називають означуючими поняттями (позначається знаком Dfn – deiniens). Наприклад: „Конституція – основний закон держави”. „Конституція” – означуване поняття (Dfd), а „основний закон держави” - означуючі поняття (Dfn).

Види визначень.

Існують різні основи для поділу визначень на види.

1. За способом розкриття ознак визначення поділяються на явні та неявні. До явних належать визначення, що містять пряме вказання на властиві предмету істотні ознаки. Вони складаються з двох чітко виражених частин: означуваного поняття та означуючих понять.

В багатьох випадках перерахування усіх істотних ознак – займає тривалий час. Існує спосіб визначення поняття без докладного перерахування усі його істотних ознак. Цей спосіб полягає у тому, що вказується, по-перше, найближчий рід, до якого належить означуване поняття, а, по-друге, називається особлива ознака (або ознаки), за допомогою якої це поняття, як вид, відрізняється від усіх інших видів названого роду. Це явне визначення називається визначення через найближчий рід та особливу видову ознаку. Це визначення можна записати формулою:

А=Вс (Dfd = Dfn)

де А - означуване поняття (Dfd), В – найближчий рід с - особлива ознака (або ознаки) (Dfn).

Воно є дуже поширеним і надзвичайно простим, але виявляється непридатним для певних понять. Не можна таким способом визначити гранично широкі поняття, адже вони не мають родового поняття, а також одиничні поняття, тому що вони не мають видової відмінності.

Неявним називається визначення, в якому зміст означуваного поняття розкривається через певний контекст.

У неявних визначеннях виявляються відношення, в яких знаходиться означуваний предмет до інших предметів. Серед неявних визначень існують такі, в яких нові поняття вводять за допомогою опису їхніх властивостей. Такі означення називаються дескриптивними або дескрипціями. Бувають також такі неявні визначення, коли означуване поняття не дається безпосередньо, але визначено певним контекстом, в якому воно вживається (контекстуальне визначення).

2. За метою, яка досягається тим чи іншим визначенням, тобто залежно від того, що визначається: сам предмет чи ім’я, що його позначає, визначення поділяються на реальні та номінальні.

Реальним визначення буде тоді, коли визначається предмет. Реальне визначення розкриває істотні ознаки предмету, воно відповідає на запитання: що являє собою той чи інший предмет. Наприклад, „тара – виріб, що слугує для упаковки, зберігання і транспортування товарів”.

Номінальним є визначення, коли визначається термін, що позначає предмет. Номінальні визначення дають відповідь на запитання: що означає те чи інше слово або вираз. Наприклад, „лізинг – довгострокова оренда обладнання, споруд виробничого призначення”.

За допомогою номінальних визначень вводяться нові термін взамін більш складних описів предметів.

Шляхом номінальних визначень вводяться також імена, що заміняють терміни („ПДВ – податок на додану вартість”).

Для номінальних визначень характерна присутність у їхньому складі слова „називається”.

Для того, щоб уникнути помилок у логіці розроблено ряд правил.