1. Правило співмірності.

Dfd і Dfn повинні мати однакові обсяги. Виконання цього правила дає можливість взаємо заміняти Dfd і Dfn в одних і тих же контекстах. Це правило у практичному житті часто порушується, в результаті чого виникають логічні помилки у визначенні.

Якщо обсяг Dfd більший, ніж обсяг Dfn, то говорять про помилку, що дістала назву „надто широкого визначення” (наприклад, „кліринг – це система безготівкових розрахунків”)

У випадках, коли обсяг Dfn менший, ніж обсяг Dfd, то виникає „занадто вузьке визначення” („Неповнолітній – громадянин, якому на момент споєння злочину не виповнилось 18 років”).

2. Правило заборони порочного кола.

Забороняється Dfd визначати через Dfn, який в свою чергу визначається через Dfd.

Так, якщо державу визначити як спосіб організації державної влади, то отримаємо порочне коло у визначенні. Видом порочного кола є тавтологія – повторення Dfd і Dfn (у будь-якій словесній чи іншій формі) без встановлення значення Dfd: „Демократ – людина демократичних поглядів” або „Злочинець – це людина, яка вчинила злочин”.

2. Правило заборони заперечення.

Заперечним називається таке визначення, в якому вказано лише на ознаки, які не належать даному поняттю, але не вказано, які ознаки йому належать. Наприклад. „комерсант – це не державний чиновник”.

заперечне визначення обмежується цариною нез’ясованих ознак. Питання, серед яких саме ознак належить шукати ті, котрі утворюють позитивний зміст поняття про предмет, залишається без розгляду.

4. Правило мінімальності.

Dfn повинен вказувати на найближче родове поняття.

У протилежному випадку визначення буде надлишковим. Порівняємо два визначення: ”Квадрат – ромб з прямим кутом” і „Квадрат – паралелограм з прямим кутом, рівними діагоналями”. Друге визначення буде надлишковим., адже паралелограм не є найближчим родом по відношенню до квадрата, і виправлення цього недоліку значно спрощує Dfn: „Квадрат – ромб з прямими діагоналями”. По-друге, рівність діагоналей е наслідок прямокутності ромба, ця ознака є похідною і її можна безперешкодно усунути із Dfn і, таким чином, звести друге визначення до першого, досягнувши її мінімальної форми.

5. Правило компетентності.

В Dfn можуть входити лише вирази, значення яких вже зрозумілі чи раніш визначені. Недотримання цього правила називається „визначенням невідомого через невідоме”.

Сутність логічного поділу.

В процесі теоретичної та практичної діяльності нерідко постає задача більш глибокого розгляду та розуміння певного поняття, систематизації позначуваних ним предметів. У змісті багатьох понять ми можемо знайти таку істотну ознаку, котра може змінюватись за певним принципом або правилом.

Поділ поняття – це логічна дія, яка полягає в уявному поділі обсягу поняття (роду) на видові поняття за певною ознакою. Поділити обсяг поняття на його види можна лише за ознакою, яка спільна для всіх предметів даного класу( наприклад, поділ поняття „торговий баланс” можна здійснити за ознакою ввозу та вивозу товарів)

При цьому рід називається діленим поняттям, видові поняття – членами поділу, а ознаку, за якою здійснюється поділ, - основою поділу. Наприклад, розрахунки поділяються на готівкові та безготівкові.

Щоб поділ був правильним необхідно дотримуватись наступних правил.